Хоча гідроенергетика є відновлюваним джерелом енергії з невеликими викидами вуглецю в атмосферу, її роль в досягненні Європою пом’якшення наслідків зміни клімату є обмеженою. Крім того, гідроелектростанції мають негативний вплив на водні екосистеми та їхні послуги на місцевому рівні та на рівні річкових басейнів, а ділянки річок та заплави, які мають високу екологічну цілісність, стали рідкістю в Європі. Ті ріки, що залишилися, потребують термінового захисту, а деградовані прісноводні системи треба рятувати від подальшого погіршення і по можливості відновлювати відповідно до Водної рамкової директиви ЄС. Рибохід, інші способи пом’якшення екологічних наслідків, а також компенсаційні заходи можуть лише зменшити, але не усунути повністю втрати біорізноманіття, які спричиняють гідроелектростанції різних розмірів. Таким чином, Всесвітній фонд природи (WWF), Міжнародна асоціація з дослідження ріки Дунай (IAD) і Європейський альянс рибалок вважають, що вироблення гідроенергетики в альпійському, карпатському, дунайському та західно-балканському регіонах може бути сумісним з природоохоронним законодавством, Стратегією ЄС щодо охорони біорізноманіття та Конвенцією про охорону біологічного різноманіття 1992 року, якщо уряди застосовуватимуть такі принципи:
I. Стратегічне планування та політика
Для того, щоб зменшити вплив існуючої інфраструктури гідроелектростанцій, слід посилити законодавчу базу та її впровадження там, де це необхідно, щоб мінімізувати негативні наслідки гідроелектростанцій, наприклад, шляхом забезпечення екологічного стоку, заборони пікових гідроелектростанцій в деяких місцях або створення обов’язкових засобів для полегшення перенесення відкладів або міграції риб. Закон Швейцарії «Про охорону водних ресурсів» може слугувати хорошим прикладом. Заходи щодо пом’якшення наслідків повинні бути невід’ємною частиною оновлених і нових концесій на ГЕС. Необхідно надати НУО права на подачу скарг в разі, якщо водні екосистеми страждають від порушення природоохоронного законодавства, як це має місце в деяких європейських країнах.
За допомогою інтернаціоналізації витрат на охорону довкілля і застосування ринкових механізмів шкідливі проекти повинні стати збитковими, а ретельне планування і пом’якшення наслідків повинні приносити дохід,
Виведення з експлуатації застарілих гребель або структур у місцях, де вони перешкоджають вільному проходженню води, відкладів, риби по річках, повинне бути стратегічно сплановане так , як це практикується, наприклад, у Франції.
Перед тим, як обговорювати збільшення потужностей ГЕС, треба визначити довгострокову енергетичну політику, спрямовану на відмову від викопного палива і ядерної енергії при одночасному зниженні загального споживання енергії. На основі цієї політики необхідно розробити та інтегрувати на регіональному рівні сценарії сталого розвитку енергетики. Ці сценарії показують, яку роль гідроенергетика (з урахуванням її негативних наслідків) може відігравати, якої економії енергії та якого скорочення попиту можна досягти. Вони визначають потреби модернізації мереж (Інтелектуальні мережі – “Smart Grids”) і включають аспекти розвитку сільської місцевості.
Якщо довгострокова політика сталого розвитку енергетики визначить роль гідроенергетики, треба повною мірою використати потенціал для оптимізації (оновлення, відновлення, можливо, розширення і т.д.) існуючої інфраструктури ГЕС, і одночасно знизити загальний вплив на довкілля. Такі технічні заходи щодо пом’якшення наслідків (наприклад, турбіни з більш низькими показниками смертності риб), пристосовані до розміру і типу станції, можуть значно збільшити виробництво енергії без погіршення умов довкілля.
Тільки за умови, що потенціал для оптимізації було вичерпано і вже не існує екологічно кращих варіантів, можна розглянути нові гідроелектростанції. Вони повинні базуватися на стратегічних механізмах попереднього планування для досягнення екологічної інтеграції, розроблені у співпраці із зацікавленими сторонами (включаючи НУО), та включати такі елементи:
- повинні бути визначені і нанесені на карту непридатні для нових гідроелектростанцій райони басейнів з урахуванням узгоджених та науково обґрунтованих екологічних, культурних і соціальних критеріїв. Охорона цих районів повинна бути юридично зобов’язуючою на національному та / або на регіональному / басейновому рівні;
- окрім районів, непридатних для будівництва нових ГЕС, повинні бути встановлені різні класи чутливості, які вказують на зниження екологічного пріоритету (і збільшення придатності для будівництва ГЕС);
Критерії для визначення класів чутливості в окремих районах, непридатних для будівництва ГЕС, включають:
- особливо охоронювані природні території глобального, європейського і національного рівня, в тому числі цінні річкові ландшафти (наприклад, національна спадщина, незаймані суббасейни/долини),
- річкові системи з нормальними умовами,
- екологічні аспекти, враховуючи необхідність адаптації до зміни клімату (наприклад, екологічний стан, гідроморфологія, оселища і види, що мають глобальне і європейське значення за межами охоронюваних територій, національні стратегії в області біорізноманіття, ендемізм, “гарячі точки”, такі як ділянки річок з фактичною або потенційно високою різноманітністю видів риб);
- існуючу та потенційну поздовжню і поперечну безперервність / зв’язність по відношенню до міграцій риб і безхребетних (бентосу) і перенесення відкладів проти і за течією;
- СЕО повинне стати обов’язковими для нових планів будівництва ГЕС;
- технічні характеристики (експлуатація, планування, розмір і т.д.) для гідроелектростанцій, які впливають на зниження впливу, також повинні бути вказані для окремих ділянок річок.
II. Рівень проекту
Правильне застосування Директиви щодо оцінки впливу на довкілля, включаючи розгляд незалежними експертами, повинне складатися з
- повного і належного списку питань охорони довкілля,
- науково обґрунтованих звітів про очікуваний впливів на довкілля і пропозиції можливих природоохоронних заходів;
- юридично зобов’язуючого тексту концесії затвердженого компетентним органом;
- належного впровадження і моніторингу, включаючи необхідні поправки.
Повинні бути визначені найкраща практика та найкращі доступні методи (НДМ) щодо зниження екологічних наслідків для 1) уникнення, 2) пом’якшення і 3) компенсації впливу шляхом правильного розміщення, проектування і експлуатації з використанням, наприклад, переглянутих протоколів Міжнародної гідроенергетичної асоціації, методології Greenhydro, або критеріїв для акту Німеччини щодо відновлюваних джерел енергії.
3 Залучаючи зацікавлені сторони, зокрема, місцеві громади та неурядові організації від самого початку, можна використати їхні знання для визначення найкращого проекту і місця розташування, а ймовірність конфліктів таким чином знизиться.
Еколейбли (наприклад, швейцарський значок зірки naturmade) можуть зменшити вплив, але вони вимагають достатнього розуміння екології річки і збільшення витрат.
Грудень 2011 року.
Контакти: WWF: Irene Lucius, ilucius@wwfdcp.or; IAD: Dr. Jürg Bloesch, Stauffacherstrasse 159, CH-8004 Zürich, bloesch@eawag.ch, ÖKF/ EAA: Helmut Belanyecz, Breitenfurter Strasse 333 – 335, A-1230 Wien
