з пропрацьовано цей проект.
Знову наголошу, що побутове сміття – це прерогатива Мінрегіонбуду та місцевих рад. Мінекології займається саме небезпечними відходами, але ми хочемо, щоб проблема сміття в Україні вирішувалась комплексно.
РБК-Україна: Окрім цього проекту, ще якісь сміттєпереробні заводи в Україні збираєтесь будувати?
Ігор Шевченко: Місцеві громади не дуже хочуть, щоб на їхній території будувалися сміттєпереробні комплекси. Громади пропонують змінити законодавство, переважно – Бюджетний кодекс, щоб частина грошей за переробку сміття йшла безпосередньо в бюджет цієї громади. Коли люди бачитимуть реальні гроші в своєму місцевому бюджеті від того, що на їхній території є сміттєпереробний завод, то інші скажуть: чому в нас такого немає?
РБК-Україна: Скільки в Україні сміттєпереробних заводів?
Ігор Шевченко: Чесно – не знаю. Треба спитати.
РБК-Україна: Ви ж на посаді з 2 грудня 2014 року.
Ігор Шевченко: Дуже багато проблем, якими треба постійно опікуватися. Також немає нормальних кадрів, які б відпрацьовували і давали конкретну інформацію, коли треба. В тому числі, через недостатнє фінансування. Хто піде на зарплату 4-5 тис. грн працювати? Знаєте, яка у мене зарплата? 4775 грн.
Через всі ці причини в міністерстві немає штатних одиниць чи відповідного підрозділу, що займатиметься сміттям. Тому цей напрямок виконується радниками, більшість з яких працюють на громадських засадах.
Але головна проблема в тому, що везти на сміттєпереробний завод і здавати сміття дорожче, ніж просто відвести на нелегальне звалище. Зараз працюємо над змінами до законодавства.
По-перше, потрібно щоб була чітка ієрархія поводження з відходами -зобов’язати власників відходів з органікою або направляти відходи на рециклінг або на отримання тепла. По-друге, встановити суворі вимоги до захоронення відходів, наприклад, зробити обов’язковим сортування сміття на полігонах.
Також екологічна інспекція сьогодні працює дуже погано. І я поки що не можу нічого зробити, тому що прем’єр-міністр не виносить на Кабмін кандидатуру нового керівника.
РБК-Україна: Чому?
Ігор Шевченко: Точно сказати не можу. Начебто на наступний тиждень він мені пообіцяв, що затвердить кандидатуру.
РБК-Україна: Ви лобіюєте свою людину, з якою буде комфортно працювати?
Ігор Шевченко: Нікого я не лобіюю. По закону я, як міністр, вношу кандидатуру прем’єру. А прем’єр-міністр повинен внести цю кандидатуру на розгляд Кабміну. Усі члени уряду голосують “за” або “проти”.
РБК-Україна: Кого ви подали?
Ігор Шевченко: Я вніс Андрія Заїку. Це досвідчений менеджер з юридичною освітою та великим досвідом в будівництві. Плюс це успішна людина, яка в своєму житті зробила не один корисний проект.
І мене запитують : “А ви не є спеціалістом в екології, чи ще когось – юристів ставите”. Найголовніше – це знання законодавства, аналітичне мислення і вміння організувати процес. Країні, знаєте, не до теоретичних підходів, треба навести лад в усіх сферах, в тому числі й екологічній.
РБК-Україна: Ви проаналізували, наскільки ефективно чи неефективно при вас працювало Мінприроди?
Ігор Шевченко: Я вважаю, що воно працювало найефективніше за всі останні часи. Це при тому, що я не мав заступників декілька місяців, і забезпечував не лише результат, а й сам підписував велику кількість документів. Велика кількість часу витрачалась на засідання Кабміну, урядових комітетів, рад по реформам.
РБК-Україна: А конкретно що зробили?
Ігор Шевченко: Наприклад, в сфері надрокористування повернули державі 19 ліцензій, які були вкрадені на 19 родовищах газу. Повернули три долі в спільних підприємствах по видобутку газу та нафти. Зупинили аукціони, на яких також розбазарювалися наші родовища: газові, нафтові, водні та інші.
Зараз працюємо над новими правилами проведення цих аукціонів, щоб родовища надавалися тим, хто не буде перепродавати все, а дійсно зробить розвідку, вивчення і видобуток газу, нафти. Нам потрібно підвищувати видобуток, щоб зменшити залежність від зовнішніх джерел енергозабезпечення.
В заповідній справі ми створили юридичну волонтерську “Еко-сотню” з юристів, які зараз допомагають заповідникам вирішувати юридичні проблеми. Одна з найбільших проблем – це межі заповідників. Вони чітко не визначені. І це дає можливість для зловживань, у тому числі, крадіжки земель, зокрема, через суди. Просто забирають шматки заповідників.
РБК-Україна: Чи буде створений заповідник в Чорнобилі?
Ігор Шевченко: Так. Ми зараз на фінальній стадії підготовки документів по Чорнобильському біосферному заповіднику, який буде створено на територіях зони відчуження та деякої частини зони обов’язкового відселення, де рівень радіації в межах певної норми. Там відновлюються флора та фауна, з’являються рідкісні види тварин, наприклад, бурі ведмеді, яких давно там не було.
(27 квітня, уже після інтерв’ю Ігор Шевченко завізував та направив до Мін’юсту проект указу Президента України “Про створення Чорнобильського біосферного заповідника” для отримання правового висновку).
РБК-Україна: В якому радіусі довкола Чорнобиля буде визначено заповідник?
Ігор Шевченко: Не можна просто циркулем намалювати. Все залежить від вимірів радіації. Це досліджується. В зоні відчуження буде визначена чітка територія – зона поводження з радіоактивними відходами, яка не буде входити в Чорнобильській біосферний заповідник.
РБК-Україна: Чому влада вирішила створити цей заповідник?
Ігор Шевченко: Справа в тому, що в зоні відчуження тільки лісів близько 150 тис. га. Думаю, ця територія заслуговує отримати статус біосферного заповідника та забезпечити себе додатковим юридичним захистом.
Законодавчо закріплено, що в цю зону не можна їздити, там нічого не можна робити. Тому потрібно переглянути статус цієї зони та створити заповідник, щоб науково вивчати ефект радіаційного впливу. Тож заповідник створюється, в першу чергу, для наукових цілей та досліджень.
РБК-Україна: Тобто, Чорнобиль та Прип’ять не увійдуть до заповідника?
Ігор Шевченко: Ні. Чорнобильська АЕС залишиться під суворим контролем. Бо навколо четвертого реактору там досить високий рівень радіації навіть зараз.
Певні території зони примусового та добровільного відселення взагалі будуть доступні для людей, люди зможуть туди переїжджати жити, працювати. Ми хочемо повернути якомога більше територій саме в економічний оборот держави, щоб було нормальне життя.
РБК-Україна: Держава створить для цього необхідну інфраструктуру?
Ігор Шевченко: Це регулює ринок. Якщо буде потреба, підприємці самі це все зроблять, всю інфраструктуру. Головне – дати можливість, створити умови. Можливо, будемо пропонувати Кабміну якісь стимулюючі програми.
Мені здається, там буде достатньо цікавих умов, щоб люди приїжджали і створювали свої бізнеси: магазини, виробничі підприємства тощо. Думаю, що там буде дешевша земля.
Наприклад, мені говорили, хороша ідея – створення сонячних електростанцій. Тому що там дуже багато підключень до мереж і вони зараз не задіяні. Там можуть будуватися заводи по виробництву палет.
РБК-Україна: Коли планується на законодавчому рівні врегулювати ці питання?
Ігор Шевченко: Сподіваюсь, до кінця року. В будь-якому випадку будемо ініціювати ці законодавчі акти.
Заповідник створюється указом Президента. Але проект указу Президента повинен пройти ряд погоджень в ораганах влади, в тому числі і Верховною Радою.
РБК-Україна: Чи буде підтримка в парламенті?
Ігор Шевченко: Сподіваюсь на це. В профільному комітеті Ради ми говорили про це з Миколою Томенко. Він готовий підтримати цей процес.
Якщо наукові висновки і всі заміри дозиметричні, радіологічні будуть показувати, що там чисто, то я не бачу ніяких проблем, щоб це зробити. Моніторинг ведеться там постійно на всій території. Зараз це все треба звести до купи і зробити доповідь.
РБК-Україна: Ви анонсували створення екологічної поліції. На якому етапі це питання?
Ігор Шевченко: Ми хочемо ліквідувати екологічну інспекцію та створити екологічну поліцію, яка менше заважатиме бізнесу і буде здійснювати реальний контроль, в тому числі – дистанційний. І, якщо дистанційно виявляються якісь порушення, то виїжджають мобільні групи і реагують на ці порушення.
Тобто планові перевірки я вважаю не зовсім правильним рішенням. Треба перевіряти саме тих, в кого є порушення. А виявляти ці порушення слід через дистанційні засоби – різні датчики.
Треба зобов’язати всіх забруднювачів встановити на своїх джерелах забруднення датчики. І вся ця інформація в режимі реального часу повинна приходити в центри обробки інформації. Якщо перевищені норми – відразу виїжджає екологічний патруль.
РБК-Україна: Кому підпорядковуватиметься екологічна поліція?
Ігор Шевченко: Плануємо, що Міністерству екології. Ми повинні відповідати не тільки за напрацювання законів, а й їх застосування та покарання за невиконання цих законів. Ми плануємо, щоб в цьому підрозділі була екологічна розвідка, яка займатиметься вивченням та збором інформації про можливі порушення.
Наприклад, зараз викиди здійснюють в п’ятницю ввечері. В суботу-неділю екологічна інспекція не працює. За два дні ці забруднення розходяться чи по річці, чи в повітрі. Але, якщо буде така оперативна розвідка, тоді можна дізнаватися, коли плануються якісь забруднення і в той момент приїжджає екополіція і робить все в межах закону, щоб не допустити їх.
РБК-Україна: Коли може запрацювати екологічна поліція?
Ігор Шевченко: Можливо, вона не почне працювати до кінця року, але законодавчо ми цей процес запустимо.
Зараз я був у Франції, розмовляли з Сеголен Рояль (міністр екології Франції). Вони також на цьому шляху. У них ці контрольні функції розпорошені між різними агентствами. Вона розповіла, що зараз подала законопроект про збереження біорізноманіття, в якому також передбачено створення цієї екологічної поліції.
РБК-Україна: Яка планується чисельність екологічної поліції?
Ігор Шевченко: Про чисельність ще не думали. Тільки концептуально розробляємо. Ми хочемо відійти від системи планових перевірок і плануємо, щоб поліція мала право заходити на підприємство тільки тоді, коли є достатньо свідчень про порушення. Таким чином плануємо усунути корупційну складову.
РБК-Україна: Які плани в міністерства щодо Бортницької станції аерації?
Ігор Шевченко: Наскільки мені відомо, уряд Японії вже затвердив виділення 1,1 млрд дол. на будівництво по-суті нової станції аерації. Зараз треба підготувати площадку, і на це мають бути виділені гроші зі спецфонду природоохоронних заходів, там більше 100 мільйонів гривень.
Напівприватна структура “Київводоканал” повинна взяти ці кошти в кредит або випустити додаткові акції, які викупить держава. “Київводоканал” на 37% належить приватним компаніям в офшорах. То чому держава повинна дарувати більше 100 млн? Але, крім “Київводоканалу”, ніхто не може використовувати цю станцію, тому що вони єдині в комплексі.
РБК-Україна: Авто, на якому ви їздите, ToyotaLandCruiser червоного кольору, забезпечує держава чи це ваше особисте?
Ігор Шевченко: Авто моє особисте. До речі, я мабуть, єдиний міністр, який розкрив дані про все своє майно в декларації, яка є на сайті Мінприроди. Я не приховую, ані адреси моєї нерухомості, ані дані про інше моє майно та доходи.