Кліматичний договір, підписаний у Парижі, не стане засобом боротьби з глобальним потеплінням.
А екологічний рух в розвинених країнах поступово йде на спад, пише Павло Сивокінь у №50 журналу Корреспондент від 18 грудня 2015 року.
Штормові хвилі Атлантичного океану, подолавши дамби і відвідні канали, вдарили по Нью-Йорку – це трапилося 27 жовтня 2012 року. Тоді у світових ЗМІ заговорили про те, що починається кінець світу. Тим більше що до передвіщеної майя дати залишалося менше двох місяців. Хоча потім стало зрозуміло, що це лише ураган Сенді, який через підвищення світової температури на 1,5 ˚С зумів набути катастрофічних масштабів.
На Східному узбережжі США настав місцевий кінець цивілізації. Пізніше збиток від цього урагану експерти Дослідницької служби Конгресу оцінили у $ 50 млрд. Це стихійне лихо стало другим після Катріни. При цьому аналітики NASA майже відразу ж заявили, що ситуація з погодою не буде поліпшуватися. Адже сезон ураганів у 2013 році був набагато потужнішим.
Всі ці втрати і руйнування не змогли змінити позицію США на саміті з питань зміни клімату в Катарі. Тод Стерн, глава американської делегації на цій міжнародній зустрічі, яка тривала з 26 листопада до 7 грудня 2012 року, повідомив, що його країна зараз не готова виділяти гроші на боротьбу зі змінами клімату.
ЗА ТЕМОЮ
У Парижі ухвалили історичний документ з питань клімату 12 грудня 2015, 21:21
З цього моменту минуло понад три роки, і ось 11 грудня нинішнього року світові лідери змогли підписати кліматичний договір у Парижі. Цей документ, на їхню думку, повинен допомогти утримати клімат на Землі під контролем.
Але експерти думають, що ці надії занадто передчасні, навіть якщо більшість держав до 2020 року ратифікує конвенцію. Адже в самому документі немає ніяких норм, які можуть змусити їх виконувати екологічні вимоги.
«При цьому клімат продовжує поступово змінюватися, і в останні роки ситуація стає все складніше», – каже Корреспонденту Мегі Кейхіл з American Enterprise Institute. Приміром, північні території переживають більш короткі і теплі зими, що призводить до збільшення штормів і нестабільності в погоді.
Паризька угода не дасть реальних важелів впливу на світовий клімат. Щоб зараз допомогти бідним країнам побороти кліматичну кризу, потрібно щорічно виділяти не менш ніж $ 1 трлн. А ці гроші ніхто не хоче давати
Але Паризька угода не дасть реальних важелів впливу на світовий клімат. Навіть якщо у США і Китаї, які дають понад 30% загальносвітових викидів в атмосферу, замисляться над їхнім урізанням, загальної картини це не змінить. На думку більшості аналітиків, щоб зараз допомогти бідним країнам побороти кліматичну кризу, потрібно щорічно виділяти не менш ніж $ 1 трлн. А ці гроші ніхто не хоче давати.
Тому екологічні зобов’язання зафіксовані тільки на папері. Реальних же дій поки ніхто не очікує.
Температура у лікарні
Цьогорічний саміт з боротьби зі змінами клімату відбувся в Парижі. На цю зустріч експерти покладали багато надій.
По-перше, попередня зустріч у Перу закінчилася майже безрезультатно. Розвинені країни звинувачували одна одну у використанні Кіотських угод у своїх інтересах і лише в останній момент підписали меморандум про обмеження викидів у світовий океан і пролонгацію протоколу щодо парникових газів ще на два роки.
ЗА ТЕМОЮ
Точка зору: Ефективна боротьба за екологію є національною, а не міжнародною 4 грудня 2015, 09:42
За словами Меттью Степа, віце-президента The Information Technology & Innovation Foundation, який був присутній на конференції, лише тиск громадських організацій змусив держави домовитися з другорядних питань. І тому в Парижі треба було підписувати підсумковий документ. Адже для його ратифікації і набуття чинності залишається лише чотири роки, і часу занадто мало, враховуючи, що всі країни повинні провести цей процес.
По-друге, США зацікавлені в тому, щоб Кіотський протокол продовжив своє існування після 2015-го. Зараз там політики готуються до президентських виборів. А експерти Світового банку прогнозують зростання економіки країни у 3% за рік.
Барак Обама вже почав роздавати широкі обіцянки до 2020 року не залишити в США жодного автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння. Але президент чудово розуміє, що сьогодні Штати викидають на 70% більше парникових газів, ніж десять років тому. Щоб відповідати всім нормам з екології, Вашингтону потрібно буде витратити мінімум $ 50 млрд за три місяці. Але це й не потрібно: головне – переконати громадськість, що влада думає про цю проблему.
Також зацікавлені у продовженні Кіотської системи бідні країни Азії, Африки і держави СНД. Всі вони в порівнянні з 1990 роком зменшили свої викиди, і тому у них є достатньо квот, щоб продавати їх. Взагалі, ринок торгівлі парниковими газами, на думку експертів Інституту Брукінгса, так нормально і не запрацював. Квоти продавалися тільки бідними країнами, тоді як багаті не поспішали урізати свої викиди – їм легше було купити квоту.
ЗА ТЕМОЮ
Корреспондент: Температурні біженці. Кліматичні зміни спричинять потужну світову міграцію народів 25 вересня 2013, 14:25
Гроші від продажів йшли не на екологію. Особливо тут виграли Росія й Україна, які до 2013-го викидали тільки 41% від рівня 1990-го. І спокійно торгували надлишками. При цьому екологічні організації на самітах постійно визнавали Україну державою, промисловість якого одна з найбрудніших у світі. І говорили, що Київ нічого з цим не робить.
Тому договір і був підписаний. Згідно з його нормами, країни зобов’язуються самі обмежувати себе стосовно викидів і переглядати ці норми кожні три-чотири роки. Це повинно прибрати проблему одного базового року. Хоча незрозуміло, як змусити держави виконувати свої зобов’язання. Особливо коли екологічне протистояння між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються, тільки наростає.
Багаті проти багатих
Головними одержувачами міжнародної допомоги у сфері екології залишаються країни, що розвиваються, на чолі яких стоять Китай та Індія. Зараз це особливо дивно, адже Пекін уже зайняв місце другої за обсягами економіки у світі, а ВВП Делі зріс за 10 років майже на 100%.
Ці гіганти перебувають в одній групі з Науру або Мальдівськими островами, які повільно йдуть під воду через глобальне потепління. А економічна допомога розподіляється нерівномірно.
З іншого боку, розвинені країни в Парижі підтвердили свій намір довести розмір економічної допомоги до $ 100 млрд на рік до 2020 року. Але поки що змогли зібрати тільки $ 11 млрд. За цих умов світу у 2016 році доведеться виділити державам, що розвиваються, понад $ 21 млрд, а у 2017-му – не менш ніж $ 41 млрд. В умовах кризи такі цифри стають усе більш фантастичними.
ЗА ТЕМОЮ
Не потеплінням єдиним. Три головні екологічні проблеми сучасності 10 грудня 2015, 09:45
Нарешті, Китай зараз намагається сформувати свій власний ринок квот з викидів парникових газів. Адже спочатку Пекін не брав на себе зобов’язань щодо скорочення викидів, а тому сьогодні активно може постачати свої квоти на світовий ринок.
За прогнозами Всесвітньої організації співробітництва та розвитку, до 2020 року Піднебесна зможе зайняти понад 46% світового ринку квот, при цьому вона ще отримує міжнародну допомогу.
«Саме тому розвинені країни хочуть переглянути всю систему боротьби з потеплінням. Вона, напевно, буде базуватися на внутрішніх реформах і двосторонніх договорах», – вважає Вільям Харпер з Прінстонського університету.
Держави, які все частіше страждають від ураганів або повільно йдуть під воду, повинні зрозуміти, що боротися з усіма наслідками глобального потепління вони будуть самі
Тому навіть підписання підсумкового документа мало що гарантує. Загальний фонд наповнювати нікому, і грошей для допомоги бідним країнам не стане більше. Тому держави, які все частіше страждають від ураганів або повільно йдуть під воду, повинні зрозуміти, що боротися з усіма наслідками глобального потепління вони будуть самі.
Тим більше що екологічний рух поступово йде на спад. По-перше, криза в ЄС привела до того, що багато країн, які раніше були піонерами в охороні природи, тепер воліють не згадувати про це і більше думати про створення нових робочих місць. По-друге, навіть екологічні активісти починають вірити, що шкода від дій людини для клімату не є такою великою, тому багато проблем перебільшені.
Отже, немає сенсу робити різкі кроки і позбавляти себе звичного рівня життя заради примарних планів щодо збереження стабільного клімату на Землі.
