Ряди абісальних пагорбів, які тягнуться на тисячі кілометрів уздовж глибинних океанічних розломів, являють собою звичайний і найпоширеніший елемент підводних рифтових долин. Однак чому вони утворюються — досі залишалося загадкою. Океанографи проаналізували один з таких ландшафтів і пов’язали цей процес з кліматичними коливаннями, викликаними циклічними рухами земної вісі.
За останнє десятиліття океанографи відкартували дно Світового океану з дуже високою роздільною здатністю. Особливу увагу вони звертали на рифтові зони — сейсмічно активні області, де відбувається наростання земної кори. Цей процес визначається надходженням на поверхню розплавленої мантійної речовини. Вона утворює по краю рифта хребти, які тягнуться вздовж розломів на тисячі кілометрів по океанічному ложу. Паралельно рифту утворюються вали, або абісальні пагорби. Причому, як показала батиметрична зйомка, такі «зморшки» — звичайний елемент рельєфу всіх рифтових зон.
Вчені з Оксфордського університету, Гарвардського університету та Південнокорейського інституту полярних досліджень вирішили впритул зайнятися природою походження цих абісальних пагорбів. Свої дослідження вони будували на припущенні, що періодичність в горбистому рельєфі відображає ключові фактори роботи рифта — швидкості виходу розплавлених мантійних порід на поверхню. А вже звідти можна підібратись до питання — від чого залежить ця швидкість.
Більше на: www.eco-live.com.ua/content/blogs/relef-morskogo-dna-formuut-poteplinnya-i-pokholodannya
