Розповсюдження шельфових вітропарків у майбутньому може стати причиною забруднення морів тисячами тонн отруйних сполук металів. Джерелом хімічних речовин є гальванічні аноди, які перешкоджають корозії сталевих фундаментів вітряків. Гальванічні аноди, що складаються головним чином з алюмінію, а також з цинку і важких металів, поступово розчиняються у воді. Аналіз наслідків цього процесу для довкілля експерти ще не проводили. За даними Федерального відомства гідротехнічного будівництва Німеччини, аноди, що використовують для внутрішнього захисту сталевих веж від корозії, впродовж 25 років експлуатації віддають у морську воду до десяти тонн алюмінію на кожну конструкцію.
З урахуванням планів Німеччини до 2020 року встановити морські вітрові електростанції потужністю 6500 МВт це може означати додаткове забруднення Північного і Балтійського морів приблизно 13 000 тоннами алюмінію. Сьогодні також існує можливість електричного захисту від іржі за допомогою технології, яка застосовується у судноплавстві. Проте метод коштує дорожче і ускладнює технічне обслуговування.