Велика Палата Верховного Суду у справі № 915/268/24 розглянула спір щодо правового режиму гідротехнічної споруди, її приватизації, державної реєстрації права приватної власності та належного способу захисту прав територіальної громади. Предметом спору стала гідротехнічна споруда, до складу якої входять земляна гребля та водоспуск, розташована на земельній ділянці водного фонду. У цій справі Велика Палата надала оцінку тому, чи може земляна гребля бути самостійним об’єктом права власності та інших цивільних прав, чи підлягає вона окремій державній реєстрації, а також визначила належний спосіб захисту у разі реєстрації права приватної власності на таку споруду.
Деталі справи:
У березні 2024 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Синюхино-Брідської сільської ради та ОСОБА_1 про усунення перешкод власнику Синюхино-Брідській об’єднаній територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об’єктом комунальної власності (https://iplex.com.ua/doc.php?regnum=138916247).
Прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення сільради від 11.05.2023 № 9 про продаж об’єкта малої приватизації; визнати недійсними результати електронного аукціону; визнати незаконним та скасувати рішення сільради від 27.07.2023р. № 12 про затвердження протоколу аукціону; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.07.2023р., укладений між сільрадою та ОСОБА_1, а також зобов’язати ОСОБА_1 повернути у власність сільради спірну гідротехнічну споруду.
Предметом спору є гідротехнічна споруда – дамба ставка площею 2,7800 га, яка складається із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м та максимальною висотою 4,2 м, водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м³/с, сторожки площею 18,4 м², гаража, сараю, вбиральні та двох навісів.
17.12.2007р. між Первомайською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років для здійснення товарного риборозведення. В оренду передано земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 5,29 га, у тому числі 0,04 га під гідротехнічними спорудами та 2,68 га під ставками. Після смерті ОСОБА_2 додатковою угодою від 13.09.2021р. орендаря замінено на його правонаступника ОСОБА_1.
Відповідно до технічної документації, спірна гідротехнічна споруда включає земляну греблю та водоспуск. Земляна гребля призначена для підпору води для ставка та недопущення переливу води через греблю при проходженні повені і паводків, а водоспуск для випорожнення ставка з метою огляду та ремонту греблі і виконання рибоводно-меліоративних заходів.
Рішенням сільради від 04.04.2023р. № 10 гідротехнічну споруду включено до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації. Рішенням від 11.05.2023р. № 9 ухвалено здійснити її приватизацію шляхом продажу на аукціоні.
26.06.2023р. відбувся електронний аукціон. ОСОБА_1 запропонував 3000 грн та був визнаний переможцем. Рішенням сільради від 27.07.2023р. № 12 затверджено протокол аукціону, а 31.07.2023 р. між сільрадою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу. Того ж дня право власності ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Прокурор вважав, що гідротехнічна споруда не підлягає приватизації. За його позицією, вона нерозривно пов’язана з водним об’єктом і є приналежною річчю водойми як головної речі та не може бути відокремлена від водного об’єкта. Відповідно, така споруда не може бути окремим об’єктом права власності.
Прокурор також зазначав, що набуття ОСОБА_1 у приватну власність гідротехнічної споруди створило передумови для завуальованого набуття у фактично безстрокове користування землі під цією спорудою.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024р. позов задоволено частково. Суд визнав незаконним та скасував рішення сільради від 11.05.2023р. № 9, визнав недійсним договір купівлі-продажу від 31.07.2023р. та зобов’язав ОСОБА_1 повернути у власність сільради спірну гідротехнічну споруду. У задоволенні вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону та скасування рішення сільради від 27.07.2023 № 12 суд відмовив. Суд першої інстанції виходив із того, що спірна гідротехнічна споруда нерозривно пов’язана з водним об’єктом, є приналежною річчю водойми та не може бути окремим об’єктом права власності.
Рішення апеляційного суду
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025р. рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог скасовано та у цій частині в позові відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту. На думку апеляційного суду, належним способом захисту був віндикаційний позов про витребування майна з володіння відповідача.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції. Справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою та п’ятою статті 302 ГПК України: для вирішення питання про відступ від висновку Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, та у зв’язку з наявністю виключної правової проблеми.
Ухвалою від 29.10.2025 Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 915/268/24 до розгляду.
Велика Палата виходила з того, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу. Води та водні об’єкти становлять водний фонд України. До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті водними об’єктами, а також гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами.
Право користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об’єкт, нерозривно пов’язане з користуванням цим водним об’єктом. Земельна ділянка водного фонду під водним об’єктом надається у користування у комплексі з розташованим на ній водним об’єктом. Велика Палата зазначила, що нормативне регулювання земельних, водних та природоохоронних відносин тісно пов’язане. Водні об’єкти та пов’язані з ними гідротехнічні споруди утворюють водогосподарські системи. Водні об’єкти перебувають у тісному фізичному та правовому взаємозв’язку із землями водного фонду, оскільки їх існування та належне функціонування неможливі без земель, на яких вони розташовані.
Спірна гідротехнічна споруда складається із земляної греблі та водоспуску, які конструктивно пов’язані між собою та на одному водному об’єкті спільно забезпечують функції регулювання водних ресурсів.
Велика Палата зазначила, що гідротехнічні споруди є інженерними спорудами, розташованими на водних об’єктах, призначеними для управління водними ресурсами та запобігання шкідливій дії вод.
З огляду на конструктивні та функціональні характеристики спірної гідротехнічної споруди, вона виконує функцію інженерного елемента, який забезпечує належне використання водного об’єкта та земель водного фонду.
Характерною ознакою земляної греблі є те, що вона не може бути відокремлена від земельної ділянки без втрати свого функціонального призначення, що свідчить про її похідний, залежний характер щодо земельної ділянки водного фонду.
Земельна ділянка водного фонду і земляна гребля, утворена шляхом насипу ґрунту, становлять єдиний об’єкт, щодо якого неможливо визначити межу між природним ландшафтом та штучно сформованим насипом. Поза межами земельної ділянки водного фонду така споруда самостійного призначення не має.
Велика Палата окремо наголосила, що сама по собі кваліфікація об’єкта як нерухомої речі не є достатньою підставою для визнання його самостійним об’єктом цивільного права. Необхідно враховувати також його функціональне призначення та правовий зв’язок з іншими об’єктами.
Оскільки земляна гребля нерозривно пов’язана із земельною ділянкою, а її переміщення неможливе без пошкодження, знецінення та зміни призначення, така земляна гребля разом із водним об’єктом є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.
Земляна гребля як складова частина земельної ділянки водного фонду не має самостійного господарського призначення поза межами конкретної земельної ділянки водного фонду та не може бути самостійним об’єктом права власності й об’єктом цивільного обороту. Право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від земельної ділянки водного фонду.
Велика Палата зазначила, що об’єкти державної або комунальної власності, які мають особливе публічно-правове значення та пов’язані із забезпеченням суспільного інтересу, не перебувають у вільному цивільному обороті та за жодних умов не можуть вибути у приватну власність.
Передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, установлених Земельним кодексом України. Частина друга статті 59 ЗК України допускає безоплатну передачу у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.
У цій справі утворена земляною греблею водойма не належить до замкнених природних водойм.
Велика Палата зазначила, що правовий режим земляної греблі є похідним від правового режиму земельної ділянки водного фонду, на якій вона розташована. Ситуація, за якої у власність переходить лише земляна гребля без земельної ділянки, є неможливою. Оскільки набуття приватної власності на земельну ділянку водного фонду у цьому випадку неможливе, набуття права приватної власності на земляну греблю також є неможливим і таке право за жодних умов не може виникнути у нового набувача.
Тому ні державна реєстрація права власності за новим набувачем, ні фізичне привласнення ним земляної греблі не призводять до заволодіння нею.
Велика Палата також зазначила, що Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки земляна гребля не є окремою річчю, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.
Державна реєстрація права на земляну греблю
Велика Палата виходила з того, що об’єктом державної реєстрації є речові права на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об’єкта цивільних прав.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права окремо на споруди, що є складовою частиною речі. Оскільки земляна гребля не є самостійним об’єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, речові права окремо на земляну греблю державній реєстрації не підлягають.
Велика Палата не погодилася з висновком апеляційного суду про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є віндикаційний позов. Якщо об’єкт у силу закону не може бути переданий у приватну власність, ані державна реєстрація права приватної власності, ані фактичне зайняття такого об’єкта не призводять до заволодіння ним. У цьому випадку йдеться не про втрату володіння у речово-правовому розумінні, а про створення перешкод у здійсненні правомочностей власника.
Крім того, земляна гребля є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не є індивідуально визначеною річчю, а тому не може бути предметом віндикаційного позову.
Велика Палата встановила, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на земляну греблю як окремий об’єкт нерухомого майна здійснена всупереч закону. Внесення до Державного реєстру запису про право власності ОСОБА_1 на земляну греблю створює територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.
Така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру. Права власника відновлюються внаслідок виключення з Державного реєстру інформації про реєстрацію права власності на земляну греблю.
Отже, правомірним та ефективним способом захисту прав власника територіальної громади є позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права власності на її складову частину гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.
Справу № 915/268/24 було передано Великій Палаті, зокрема, для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22.
У справі № 300/3657/22 йшлося про гідротехнічну споруду дамбу на річці Бистриця Надвірнянська. Касаційний адміністративний суд дійшов висновку, що така дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, належить до нерухомого майна та підлягає державній реєстрації.
Велика Палата у справі № 915/268/24 зазначила, що гідротехнічна споруда є узагальнюючою назвою споруд, до яких належать, зокрема, дамби та греблі різного призначення.
З огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд суд повинен у кожній справі надавати правову оцінку конкретній споруді з урахуванням її технічних характеристик, пов’язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв’язку з іншими об’єктами та інших істотних ознак.
Оскільки у справі № 300/3657/22 та у справі № 915/268/24 гідротехнічні споруди є різними за своїм видом і функціональним призначенням дамба та земляна гребля відповідно, а Велика Палата не досліджувала особливостей дамби, підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду у справі № 300/3657/22 немає.
Вирішення спору Великою Палатою
Велика Палата виходила з того, що передача земляної греблі у приватну власність окремо від земельної ділянки водного фонду не може бути здійснена, оскільки земляна гребля не є окремим об’єктом цивільного обороту. Відповідно, неможливим є і повернення земляної греблі від одного суб’єкта іншому. Тому позовна вимога про повернення земляної греблі не може бути задоволена.
Продавець за договором купівлі-продажу від 31.07.2023р. не передав і не міг передати право власності на земляну греблю як складову частину земельної ділянки водного фонду. Вчинені відповідачами дії призвели до наявності у Державному реєстрі відповідних відомостей щодо земляної греблі. При цьому порушення прав власника земельної ділянки водного фонду випливає не з договору купівлі-продажу, а з державної реєстрації у Державному реєстрі об’єкта, який у силу закону не міг бути зареєстрований.
Для захисту порушеного права територіальної громади необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру забезпечує таке відновлення.
Тому, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.07.2023р. та зобов’язання ОСОБА_1 повернути гідротехнічну споруду, проте помилився у мотивах такої відмови.
Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнила частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025р. у справі № 915/268/24 змінено шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції постанови Великої Палати Верховного Суду. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін. Постанова у справі № 915/268/24 набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Отож, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що земляна гребля, яка конструктивно та функціонально пов’язана з водним об’єктом і земельною ділянкою водного фонду, є складовою частиною такої земельної ділянки. Вона не має самостійного господарського призначення поза межами конкретної земельної ділянки, не може бути самостійним об’єктом права власності та цивільного обороту, а право власності на неї не може виникати, переходити чи припинятися окремо від земельної ділянки водного фонду.
Відповідно, земляна гребля не може окремо перейти у приватну власність, у тому числі шляхом приватизації, а речові права на неї як на самостійний об’єкт не підлягають державній реєстрації. Якщо право приватної власності на таку споруду вже зареєстроване, належним та ефективним способом захисту є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.
Водночас Велика Палата не відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у справі № 300/3657/22, наголосивши, що гідротехнічні споруди є різними за видом і функціональним призначенням, а тому правова оцінка кожної конкретної споруди має здійснюватися з урахуванням її технічних характеристик у зв’язку із земельною ділянкою, функціональним призначенням та іншими істотними ознаками.
