Судноплавний шлях Дніпром лобіює президентська партія та «НІБУЛОН»

Українські політики та аграрні магнати заявили про намір будівництва української частини водного шляху від Гданська до Херсону.

Е40 – водний шлях довжиною понад 2000 кілометрів, який має пройти по території Польщі, Білорусі та України. Планується, що маршрут з’єднає Чорне і Балтійське моря¹. За задумом, Е40 може стати водним сполученням не лише Балтійського моря з Чорним².

Екологічні загрози проекту важко недооцінити. Особливо відчутними вони є саме в України. Днопоглиблювальні роботи і подальше забруднення річки поставлять під загрозу якісь води щонайменше для 2/3 українських родин.

ДОВІДКА

Дніпро забезпечує водою не тільки водоспоживачів у межах його басейну. Він є головним, а подекуди і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України. Каналами Дніпро – Донбас, Північно-Кримським та Каховським щорічно перекидається 5-6 млн. км² стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, у тому числі близько 30 млн. чол., 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електростанції³.

Найбільша загроза полягає у тому, що проектований водний шлях повинен пройти через всю зону відчуження Чорнобильської АЕС та Київське водосховище, на дні якого похований радіоактивний мул після аварії на ЧАЕС у 1986 році. Порушення дна водосховища а також русла р. Прип’ять, або забруднених земель у Білорусі, призведе до вивільнення радіаційних часток у воду. Очевидно, що ця вода є основним джерелом питного водопостачання Києва, Черкас, Кременчука, Дніпра, Запоріжжя, Херсону, Каховки, Кривого Рогу та багатьох інших населених пунктів. Жодні очисні споруди не здатні очистити воду від радіаційних часточок. А фактична відсутність проточності у водосховищах залишить воду зараженою на довгі роки. В умовах збільшення дефіциту ресурсів питної води, є сумніви чи проект не стане для держави більш збитковим, ніж вигідним. Крім того, Україна і без того знаходиться під загрозою нових аварій, пов’язаних із атомною енергетикою⁴, щоб штучним чином примножувати радіаційні загрози.

100% протяжності проектованого шляху займають природоохоронні території міжнародного значення. Також в акваторії Дніпра розміщено близько 80 територій природно-заповідного фонду. Вздовж Дніпра проходить Дніпровський екологічний коридор, частина Всеєвропейської екологічної мережі, що є одним з двох основних шляхів сезонних міграцій птахів у Європі. Охорона птахів під час міграцій є обов’язком України, взятим нашою державою на себе при підписанні 6 міжнародних угод. Всі ці, та багато інших обставин дозволяють стверджувати: побудувати водний шлях Е40 в Україні і Білорусі не можна ні безпечно ні законно. Детальніше загрози будівництва та правова сторона питання будуть висвітлені нами у наступних публікаціях.

Екологічні організації Білорусі вже об’єднали свої зусилля, щоб зібрати інформацію про можливі наслідки будівництва водного шляху і зміни русла Прип’яті – єдиною річки Білорусі, яка збереглася в природному стані. Актуальна інформація про кампанію протистояння розміщена на спеціальному сайті http://stope40.org .

https://www.youtube.com/watch?v=75KGIq7SToU

Основні сторони, зацікавлені в будівництві Е40 – Міністерство транспорту і комунікацій Республіки Білорусь і білоруське державне підприємство «Дніпро-Бузький водний шлях». Саме вони займаються експлуатацією Дніпро-Бузького водного каналу в Білорусі, і були ініціаторами цього проекту. З Польської сторони – Міністерство інфраструктури і будівництва Польщі та Міністерство морського господарства і річкового судноплавства⁵. Донедавна в схемі інтересів даного проекту не вистачало завершальної ланки – зацікавлених сторін з українського боку.

Ясність навів Х Міжнародний інвестиційний форум «Таврійські горизонти: співпраця, інвестиції, економічний розвиток»⁶, що проходив в середині жовтня 2017 року у Херсоні. Модератором ключової дискусії форуму «Глобалізація зовнішньоекономічних процесів через розвиток транспортно-логістичної інфраструктури та відновлення річкового судноплавства» виступив особисто голова області Андрій Гордєєв. «У наших планах об’єднати Прибалтику, Скандинавію та Азіатські країни транспортним шляхом, який проходить по Дніпру», – заявив він на форумі⁷.

Презентував проект беззмінний генеральний директор компанії «НІБУЛОН», Олексій Вадатурський. Сьогодні «НІБУЛОН» є лідером з експорту продукції сільського господарства. Зазначалось, що підприємство має можливість забезпечувати потреби Білорусі в якісній сільгосппродукції, яка доставлятиметься водним транспортом. Першочерговим завданням для успішної реалізації цього проекту, на думку Вадатурського, є відновлення повноцінної роботи судноплавного шляху Е-40 і річкових перевезень на маршруті Балтійське море – Гданськ – Дніпро – Чорне море⁸. Інформація про це розміщена і на сайті самого «НІБУЛОНа»⁹.

В результаті, на форумі підписали тристоронню угоду про наміри будівництва Е40, між Херсонської ОДА, «НІБУЛОНом» та Гомельським обласним виконкомом (відео – https://www.facebook.com/100001912884450/videos/1643785052361908/ ).

Важливо наголосити на участі пропрезидентських сил у лобіюванні даного проекту. Очільник Херсонщини та син гендиректора «НІБУЛОНу» є членами «Солідарності». Заяви нардепів «Солідарності» щодо будівництва Е40 відомі вже не перший рік¹⁰, а деякі навіть розміщені на сайті президентської партії¹¹.

В останні місяці шифр «Е40» почав фігурувати і поряд з прізвищем українського президента. ЗМІ повідомляють, що попередню домовленість про будівництво водного шляху Е40 заключили президенти України Петро Порошенко та Білорусі – Олександр Лукашенко під час візиту останнього до Києва у липні 2017 року¹².

ЕПЛ звертається до Президента України Петра Порошенка з проханням виступити гарантом національної безпеки України, дотримання міжнародних природоохоронних угод а також базових конституційних прав українців на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

ЕПЛ заявляє про намір слідкувати за проектом в частині дотримання законодавства та участі громадськості у прийнятті рішень щодо доцільності реалізації проекту з позицій міжнародного законодавства, а також законодавства України про оцінку впливу на довкілля.