Як нам стало відомо, найближчим часом Верховна Рада України буде розглядати призначення Руслана Стрільця міністром захисту довкілля та природних ресурсів України.
Ми вважаємо що такі люди не мають керувати міністерством, особливо в умовах війни, оскільки за більше ніж 5 місяців, які Руслан Стрілець виконує обов’язки міністра, Міндовкілля не може похвалитись жодними успіхами.
Найгірше, що це відбувається під час повномасштабної війни.
Не була організована евакуація людей та матеріальних цінностей з підпорядкованих Міндовкіллю підприємств та установ, в тому числі установ природно-заповідного фонду які знаходились безпосередньо на кордоні з росією та окупованими нею територіями, підприємств в Чорнобильській зоні відчуження.
Люди були кинуті фактично напризволяще. Забезпечення спорядженням та засобами захисту працівників установ природно-заповідного фонду, які воюють, підтримкою та евакуацією тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях, займаються волонтери та міжнародні природоохоронні організації, а не профільне міністерство.
Не налагоджена системна робота з підрахунку шкоди довкіллю, завданою російською агресією. Чинні методики не адаптовані до умов воєнного стану що унеможливлює подання фахових позовів на відшкодування завданих збитків.
Не зупинені корупційні схеми з власною переробкою лісгоспів, продажем деревини установами природно-заповідного фонду за заниженими цінами, не наведений порядок на ринку деревини, і, як наслідок, цієї бездіяльності маємо ситуацію, коли мільйони гривень йдуть в кишені чиновників, а не в бюджет країни.
Через приховування інформації про рубки та порушення природоохоронного законодавства на територіях, де не велись бойові дії українська деревина вже визнана ризикованою в окремих країнах ЄС, і від її купівлі відмовилась низка великих європейських компаній, така як ІКЕА.
Не були вжиті навіть ті законодавчі кроки, які б забезпечили б адаптацію сфери охорони довкілля до воєнного стану. Це створює в першу чергу проблеми сумлінному бізнесу, який не може отримати вчасно відповідні документи. Натомість, прийняті рішення, які прямо суперечать євроінтеграційним зобов’язанням України.
Така діяльність після повномасштабного воєнного нападу росії на Україну і не дивна, бо за час до війни Руслан Стрілець на посадах в.о. міністра та заступника міністра повністю провалив всі напрямки, за які був відповідальний.
В першу чергу це стосується цифрової трансформації.
Гучно розпіарена цифрова система в сфері охорон довкілля «ЕкоСистема» виявилась настільки неякісно зроблена і незахищена, що повністю була знищена під час хакерської атаки в ніч з 13 на 14 січня і не була відновлена хоча б частково до початку агресії. «Вижили» лише ті ресурси, які знаходились на зовнішніх серверах і були розроблені без участі пана Руслана Стрільця.
Також була знищена вся база даних системи документообігу за період з відновлення роботи Міндовкілля у 2020 році, і на відміну від інших міністерств і відомств так і не була відновлена з резервних копій.
Гучно розпіарений електронний лісорубний квиток та електронний сертифікат походження деревини досі не впроваджений, а концепція його впровадження замість справжньо цифровізації містить банальне сканування десятків документів та завантаження сканів в систему. Всі пропозиції громадськості з оприлюднення інформації, яка б могла виявляти незаконні рубки та незаконний експорт продукції з деревини за кордон були відхилені.
Презентований Міндовкіллям Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів не відповідає базовим принципам Протоколу про реєстр викидів та перенесення забруднювачів, який був ратифікований Верховною Радою 3 лютого 2016 року.
Повний провал був і з євроінтеграційними реформами. Так, законопроекти № 4167, а згодом – 6002-1, 6002-2 про промислове забруднення та № 2207-1-д про відходи, за які відповідальний з боку Міндовкілля був Руслан Стрілець так і не були прийняті.
А прийняті в першому читанні при попередньому міністрові екологічні законопроекти № 3091 про реформу екологічного контролю та № 5650 про збереження лісів та степів так і не були винесені в зал на друге читання. Як і доопрацьований законопроект № 4461 про запровадження Смарагдової мережі на виконання директив ЄС.
Замість системних реформ були прийняті лише косметичні законопроекти про заборону пластикових пакетиків та щодо удосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Це не дивно, бо попередня діяльність пана Руслана Стрільця свідчить, що інтереси захисту довкілля йому насправді дуже далекі. Основні його партнери по здійсненню «реформ» –Офіс ефективного регулювання (BRDO), які декларують своєю задачею допомогу бізнесу. В грудні 2021 року він отримував нагороди від «Асоціації професійних екологів України», яка жорстко опонує всім довкіллєвим евроінтеграційним законопроєктам та не гребує називати захисників довкілля «екотерористами».
Окремо «вдячні» йому мешканці Кам’янського та Харкова, адже саме він видавав необхідні дозвільні документи на вкрай небезпечну діяльність ТОВ «Рокобан» та Харківському коксохіму. Рішення судів вказали на порушення процедури дозвільних документі ТОВ «Рокобан». Суди були ініційовані місцевими мешканцями.
Є приклади і з попередньої його діяльності на посаді керівника департаменту екології Дніпропетровської ОДА. Так, зокрема в 2015 році було витрачено майже 2.5 млн гривень на розробку проєкту створення НПП «Орільський», але й досі парк не створений, що було відмічено у звітах державної аудиторської служби. Іншим скандалом є витрати сотні мільйонів гривень обласного екологічного фонду на розчистки річок, замість вирішення реальних екологічних проблем Дніпропетровщини. Були профінансовані заходи, які наносять довкіллю більше шкоди, ніж користі, але на яких завжди можна гарно вкрасти, оскільки обсяг виконаних робіт перевірити дуже важко.
Як бачимо, перелік «досягнень» Руслана Стрільця дійсно вражаючий. Постає тільки питання, чи точно він є тією людиною, якій можна довірити збереження довкілля у вкрай складних умовах війни та післявоєнної відбудови, коли в пріоритеті будуть економічні питання, а довкілля потребуватиме надійних захисників.
МБО «Екологія – Право – Людина»
ГО «Українська природоохоронна група»
