4 жовтня 2016 року Парламент прийняв Закон України “Про стратегічну екологічну оцінку”. Прийняття цього закону випливало в першу чергу із міжнародних зобов’язань України в рамках Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та в рамках Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті.
Так, згідно Угоди про асоціацію Україна повинна була провести повну транспозицію Директиви ЄС № 2001/42/ЄC про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище ще до 1 листопада 2014 року. Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті був ратифікований Україною 1 липня 2015 року.
Тим не менше, 31 жовтня 2016 року Президент України застосував право вето і повернув закон про стратегічну екологічну оцінку на доопрацювання. У зауваженнях Президента, зокрема, йдеться про те, що більшість положень закону є декларативними, нечіткими, внутрішньо суперечливими та неповною мірою узгоджуються з іншими законодавчими актами, а відтак закон не відповідає принципу юридичної визначеності, з якого випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правових норм. Крім того, закон, на думку Президента України, не містить дієвих механізмів врахування у документах державного планування зауважень і пропозицій громадськості та органів виконавчої влади, висловлених у процесі консультацій.
Прикро читати такі висновки Адміністрації Президента. На жаль, на нашу думку, вони викривають не недоліки закону, а необізнаність спеціалістів Адміністрації Президента в темі, або ж іще гірше – упередженість і корумпованість.
Проект закону про СЕО розроблявся видатними українськими та іноземними юристами, а також знайшов широку підтримку в колах фахових екологічних організацій, був підтриманий Реанімаційним Пакетом Реформ.
Сьогодні пропонуємо Вашій увазі незалежний висновок Програми «Екологізація економіки в країнах Східного партнерства» ( «EaP GREEN»), яка є великою регіональною програмою, що реалізується Європейською економічною комісією Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН), ОЕСР, ЮНЕП і ЮНІДО і має на меті допомогти шістьом країнам Східного партнерства Європейського союзу – Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Республіці Молдова та Україні – в здійсненні цими країнами переходу до «зеленої» економіки. Однин із основних компонентів програми спрямований на сприяння використанню державами стратегічної екологічної оцінки (СЕО) і оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) в якості найважливіших інструментів планування з метою екологічно стійкого економічного розвитку.
Правова позиція щодо відповідності Закону України про стратегічну екологічну оцінку Протоколу ЄЕК ООН про СЕО та Директиві ЄС про СЕО була підготовлена і опублікована експертами EaP GREEN 2 лютого 2017 року.
І хоча експерти знайшли поодинокі недоліки у тексті закону, їх основні висновки такі:
- Загалом закон про СЕО відповідає міжнародним та європейським вимогам до СЕО. Він містить належно розроблені положення щодо скрінінгу, скопінгу та підготовки звіту про СЕО, участь громадськості, консультації з органами влади у сфері охорони довкілля та охорони здоров’я та транскордонних процедур. Відповідні положення є достатньо точними та повними, щоб відповідати вимогам Протоколу ЄЕК ООН про СЕО та Директиві ЄС про СЕО.
- Закон є повним і добре розробленим. Він характеризується внутрішньою цілісністю і відповідністю міжнародним стандартам, що виявляється у детальному викладі більшості процедурних вимог в самому законі.
- Загалом Закон про СЕО пропонує достатньо розроблену правову базу, яка б мала гарантувати належне практичне застосування відповідних схем СЕО згідно вимог Протоколу ЄЕК ООН про СЕО та Директиви ЄС про СЕО, і, якщо буде зрештою прийнятий, стане важливим кроком в напрямку покращення охорони довкілля та сталого розвитку, а також сприятиме демократизації процесу прийняття рішень урядом України. Із повним текстом Правової позиції можна ознайомитися тут.
Нещодавно, на жаль, парламентарі прийняли рішення не доопрацьовувати закон про СЕО із врахуванням пропозицій Президента України, як це зробили щодо закону про ОВД. Відтак, його доведеться подавати заново на перше читання, а це щонайменше місяці законодавчої роботи. Тим часом, усі документи державного планування, що приймаються в Україні без оцінки їх впливу на довкілля із належним залученням громадськості до процесу їх розробки, є потенційними кандидатами на судове оскарження в Україні і розгляд на предмет дотримання міжнародних зобов’язань в рамках відповідних міжнародних інституцій.
