Горять ліси в Чорнобилі, палають поля, тліють смітники по всій Україні. Київська міська рада радить киянам не виходити на вулицю, бо Київ у світових лідерах за рівнем забруднення повітря. Знаходитись на вулиці і дихати київським повітрям – небезпечно для здоров’я.
Для киян це вперше. Але для мешканців Кривого Рогу, Маріуполя, Дніпра, Запоріжжя та інших промислових міст – це типова ситуація. Забруднення повітря – одна з причин високого рівня респіраторних захворювань та низької тривалості життя в тих містах. Промислові гіганти не вважають потрібним ставити фільтри на труби своїх заводів та теплоелектростанцій.
Весь інтернет забитий фотографіями та відео пилових бурь. Більшість українців бачили пилові бурі раніше тільки в кіно. Але тепер це буде постійним явищем, бо ніякого контролю за використанням земель в Україні немає, і аграрії розорюють все що можна і не можна.
Ці ж аграрії сьогодні жаліються на нестачу води. Ближче до літа її нестачу відчує і промисловість. А після них – і міське населення, коли рівень води у водозаборах впаде нижче критичного рівня. Сільське населення це вже відчуло. Пересохлі криниці – це реальність вже багатьох років.
Ці всі проблеми не вирішити одним законом про високі штрафи за спалювання стерні чи викидання сміття. Чи закупівлею протипожежної техніки ДСНС.
Треба проводити комплексну системну реформу екологічного контроля і забезпечити екологічній інспекції законодавчу та матеріально-технічну базу.
Необхідно реформувати лісове господарство, аби у лісгоспів були гроші не тільки на маєтки для директорів, але й на протипожежну техніку. І підходи до протипожежного менеджменту на всіх рівнях треба міняти кардинально.
Потрібно нарешті зайнятись консервацією земель та зберегти від розорювання малопродуктивні землі та самосійні ліси на пісках Полісся.
Не обійтись і без системних змін в управлінні водними ресурсами. Не можна далі осушувати болота, здійснювати неефективне водокористування, безконтрольно будувати ставки та бурити свердловини.
А ще потрібно провести системні реформи з державного моніторингу, юридичної відповідальності за екологічні правопорушення. Необхідно провести низку секторальних реформ: з управління відходами, створення Смарагдової мережі, збереження торфовищ тощо.
Для цього необхідно разом з кращими українськими та закордонним експертами готувати інституційні, нормативно-правові, бюджетні зміни, переконувати в необхідності цих змін колег по Уряду та депутатів Верховної Ради України, запроваджувати кращий закордонний досвід, призначати на керівні посади компетентних спеціалістів і вигризати фінансування на охорону довкілля та природоохоронні заходи. Це повинен робити Міністр Захисту Довкілля.
Аби не повторювалась ситуація, коли все бюджетне фінансування на здійснення природоохоронних заходів у розмірі 433 мільйони гривень переводиться на виплати зарплат шахтарям державних шахт.
На жаль, нічого з вищеперерахованого немає серед пріоритетів нової в.о. Міністра енергетики та захисту довкілля Ольги Буславець. Головний її пріоритет – це забезпечення стабільності роботи енергосистеми. Тому «Протягом тижня буде сформовано перелік заходів, яких потребує енергетика, як невідкладних. Ці заходи будуть спрямовані на технічне, паливне та економічне збалансування сектору енергетики». Невідкладних заходів для забезпечення українцям чистого повітря та чистої води не планується.
І хоча, згідно «Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля», функцій міністерства з захисту довкілля аж ніяк не менше ніж енергетичних, в реальності вони знаходяться далеко на другому плані. І це зрозуміло, бо енергетична галузь не менше складна та важлива ніж екологічна і просто фізично неможливо ефективно керувати ними обома одночасно.
Тому неефективний монстр у вигляді Міністерства енергетики та захисту довкілля повинен бути ліквідований і відновлене Міністерство екології та природних ресурсів, заради права на безпечне довкілля кожного українця, яке, між іншим, гарантовано нашою Конституцією.
#поверніть_Мінприроди