До Всесвітнього дня води

Правові аспекти захисту води як національного багатства народу України¹

Відповідно до ст. 13 Конституції України вода є об’єктом права власності українського народу, яке здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених, законом та відповідно до закону. Власність на воду зобов’язує. Іншими словами, якщо ви власник води, то ви крім прав маєте обов’язки дбати за збереження її стану, дотримання умов безкоштовного використання, організовувати очистку води, яка забруднилась перед поверненням її у природне середовища, контролювати об’єми її використання тощо. Вода не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільства. Використання води повинно забезпечувати баланс потреб усіх учасників економічних відносин.

Преамбула Водного кодексу України визначає, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об’єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Проте в дійсності додержання правил користування водними ресурсами утруднене через відсутність чітких правил користування, є взаємо суперечливими та часто містять не виправдані пільги, передбачені Податковим кодексом України (надалі – ПКУ).

Зокрема, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу² та не глибше 20 метрів (звичайні криниці), не артезіанські свердловини, які мають окремий порядок обліку.³ Таку ж пільгу мають землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками⁴, частка сільськогосподарського товаро виробництва, яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Проте, чи означають ці норми про відсутність обліку використання води? Однозначної відповіді не має. Податковий кодекc України встановлює пільги у праві користування водою та зазначає, що не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб⁵ населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та платників єдиного податку.

Таким чиним, для того, щоб можна було переконатися у дотриманні вищезазначених норм, без обліку води не обійтись. Бажано, щоб кожен користувач здійснював контроль за обліком води у разі її використання. Крім того, будь-яке використання, що не підпадає під визначення “санітарно-гігієнічні потреби”, наприклад, користування плавальними басейнами – вимагає сплати рентних платежів за користування водою, оскільки це не базова санітарно-гігієнічна потреба, так і використання води для поливання теплиць⁶ в межах особистого господарства, якщо мова про промислове вирощування продукції, та інші види використання, які не попадають під поняття “санітарно-гігієнічні потреби”.⁷

Ці питання не достатньо врегульовані національним законодавством. На відміну від сусідньої Чехії, де під час маловоддя⁸, держава забороняє та штрафує за використання навіть маленького дитячого басейну на балконі, в Україні таку ситуацію важко уявити.

Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.⁹ Пільга для великих тваринницьких комплексів однозначно є порушенням принципу рівності та збалансування потреб. Відсутність обліку призводить до перевитрат води сільгоспвиробниками, коли страждають звичайні мешканці, бо вода у криницях пропадає, крім того суперечить згаданим правилам щодо обліку та паспортизації артезіанських свердловин.

Тому є необхідність привести податкове та водне законодавство до узгодження, щоб дозволило гарантувати баланс потреб усіх зацікавлених осіб. Відповідальність за порушення водного законодавства передбачена досить широка та передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Звільнення від відповідальності допускається у разі непереборних сил природи чи воєнних дій.

Незважаючи на досить широкий перелік дій, за які передбачено відповідальність за порушення водного законодавства, зокрема, самовільне захоплення водних об’єктів; забруднення та засмічення вод; порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; недотримання умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; самовільне проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); порушення правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод; використання земель водного фонду не за призначенням; неповідомлення (приховування) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах; відмова від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; порушення правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення; обмеження в будь-який спосіб безперешкодного та безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом, на практиці не так часто зустрічаються покарання за перераховані порушення.

Зокрема, пов’язано це із низькою практикою застосування норм водного законодавства, відсутність належного моніторингу та контролю за вказаною діяльністю та відсутність єдиної правозастосовної практики.

Окремого розгляду заслуговують питання земель водного фонду. Але це питання детально розглянемо під час лекцій, анонсованих МБО «Екології-Право-Людина» на краудфандинговій платформі Львівська каса. Зокрема, говоритимемо, про повноваження районних та обласних рад щодо встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях. Також, проаналізуємо закон України “Про регулювання містобудівної діяльністю” у частині відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об’єктів та інше.

Висновки:

1. Вода є національним надбанням, необхідним не лише для збереження життя людини, але необхідним для збереження довкілля.

2. Користування водою тягне за собою певні зобов’язання, які визначаються на рівні закону та спеціальних дозволів.

3. Досягнути доброго стану води у всіх водних об’єктах України можливо за умови співпраці громадян, органів влади та бізнесу.

4. На стан води впливає стан екосистеми певної території.

5. Користування водою має базуватися на принципах обліку та бути оплатним, зокрема, у частині витрат на приведення забрудненої води до належної якості.

За додатковою інформацією звертайтеся до:

Софія Шутяк, провідний юрисконсульт ЕПЛ

Тел. +38(032) 225-76-82

Email: office@epl.org.ua