Пропонуємо Вашій увазі вже четвертий «воєнний» випуск «ЕкоРевізору». Нагадаємо, його мета – коротко подати інформацію про найголовніші здобутки й «факапи» в сфері державного управління в сфері охорони довкілля за певний період часу у форматі е-дайджесту. Представляємо дайджест за листопад-грудень 2022 року.
Законом визначаються межі зон гірничо-санітарної охорони курорту Моршин Львівської області. Для кожної з них встановлюється режим відповідно до Закону України «Про курорти», що передбачає певний набір обмежень на ведення господарської діяльності, яка може завдати шкоди якості природних лікувальних ресурсів. Так, в зоні суворого режиму, що поширюється на 100 метрів від місць виходу на поверхню мінеральних вод, забороняється спорудження будь-яких будівель, не пов’язаних з обслуговуванням джерела, облаштування стоянок автотранспорту, постійне і тимчасове проживання громадян та ін. В зоні обмежень забороняється діяльність, що може спричинити забруднення поверхневих та підземних вод, а для будівель встановлена вимога наявності водопроводу та каналізації. Таким чином, закон дозволить покращити захист особливо цінних мінеральних джерел, а можливо, і впорядкувати питання подекуди хаотичної рекреаційної забудови та розважально-господарської діяльності в межах курорту Моршин.
СХВАЛЮЄМО
Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Про затвердження Плану дій щодо збереження та відтворення зубра (Bison bonasus L.) в Україні від 28.12.2022 року
План дій містить оцінку стану існуючих в Україні популяцій зубра, огляд факторів ризику для них та перелік заходів, що спрямовані на збереження та відтворення цього виду в Україні. На жаль, у сучасних умовах збереження зубра в природі в Україні залежить від втручання людини й належного природоохоронного менеджменту, що не обмежується лише протидією браконьєрству, але й повинен передбачати створення і підтримання умов для існування популяцій зубра, їх генетичного розмаїття, можливе переселення тварин на придатні для цього території ПЗФ та розробку алгоритмів їх подальшого існування. Ситуація ускладнюється й військовою загрозою для перспективних територій для виду. Отже, належне виконання таких заходів є запорукою збереження виду в Україні.
СХВАЛЮЄМО
Законопроєкт встановлює адміністративну відповідальність за непроведення рекультивації земельних ділянок, які використовувались для забезпечення процесу будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг, а також розширює повноваження сільських, селищних, міських рад щодо контролю за проведенням землекористувачами рекультивації земельних ділянок комунальної власності, що тимчасово були передані в користування для будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг і надає таким органам право звертатися до суду щодо відшкодування шкоди, заподіяної через непроведення рекультивації.
Разом з тим, вчергове нагадуємо, що впровадження нових складів адміністративних правопорушень екологічного характеру у Кодексу України про адміністративні правопорушення не призведе до стратегічного результату, адже порушниками норм рекультивації земельних ділянок, які використовувались для забезпечення процесу будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг, у переважній більшості випадків є юридичні особи. Для забезпечення дотримання екологічних норм бізнесом необхідно докорінно переглянути національну систему екологічної відповідальності та нарешті запровадити ефективну систему відповідальності для юридичних осіб (адміністративно-господарські санкції та заходи кримінально-правового характеру). СХВАЛЮЄМО
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки схвалено Верховною Радою України у другому читанні 03.11.2022 року
Законом передбачається створення Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки, встановлюється відповідальність за порушення у сфері стратегічної екологічної оцінки, такі, як її нездійснення, порушення процедури, неврахування результатів СЕО під час прийняття документів державного планування. Встановлено, що нездійснення та порушення процедури СЕО є підставою для скасування рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про затвердження документів державного планування (ДДП), визнання ДДП недійсними та відмови у їх погодженні. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення стратегічної екологічної оцінки можуть бути оскаржені в суді.
Закон впроваджує інструменти, що дозволять зробити процедуру СЕО дієвішою, адже відсутність фактичної відповідальності за порушення в цій сфері зменшувала її ефективність. Громадянське суспільство та фахові екологічні організації тривалий час говорили про необхідність впровадження таких інструментів.
Разом з тим, цим законом вдруге (бо це другий пакет змін до закону про СЕО) забули виправити помилкове визначення терміну «громадськість». Терміну, що не відповідає актам ЄС, на транспонування яких розроблявся закон про СЕО та суттєво обмежує можливості громадськості брати участь у процедурі. Також не забуваймо, що в липні минулого року із сфери дії закону про СЕО були виключені плани відновлення та розвитку регіонів, а також плани відновлення та розвитку територіальних громад. Це прямо суперечить положенням відповідної директив ЄС та заявам політичного керівництва країни про зелене післявоєнне відновлення України.
СХВАЛЮЄМО в частині запровадження реєстру СЕО та відповідальності, не схвалюємо в частині збереження в законі про СЕО норм, що не відповідають актам ЄС
Проєкт Закону про приєднання України до Угоди про заходи держави порту з недопущення, стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства № 0178 від 23.11.2022
Приєднання до Угоди розширює можливості міжнародного співробітництва щодо стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного і неконтрольованого рибальства (ННН рибальства). Зокрема, країна може відмовити судну у використанні свого порту для розвантаження, перевантаження, пакування та переробки риби, яка раніше не розвантажувалась, і для іншого портового обслуговування, у тому числі, заправки пальним і ремонту, якщо країна виявляє, що таке судно могло займатися ННН рибальством чи брати участь в діяльності, пов’язаній з цим. Передбачається можливість проведення інспекції суден, яким було відмовлено у заходженні в порти відповідно до цієї Угоди або щодо яких інші Сторони Угоди або регіональні організації надавали запити стосовно інспектування на предмет участі в ННН рибальстві, а також обмін інформацією про результати інспекцій із ФАО та відповідними регіональними організаціями у сфері рибальства. Водночас Сторона Угоди має право вимагати від суден, що плавають під її прапором, співпрацювати з державами порту в ході інспекцій, що проводяться відповідно до Угоди. Угодою встановлюється порядок проведення таких інспекцій.
Приєднання України до Угоди про заходи держави порту з недопущення, стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства дозволить покращити міжнародне співробітництво, обмін інформацією та підзвітність у сфері ННН рибальства, впровадити додаткові заходи протидії міжнародному незаконному рибальству та браконьєрству, зокрема, в Чорному морі.
СХВАЛЮЄМО
Водна стратегія України на період до 2050 року розроблена з огляду на необхідність вирішення ряду застарілих та комплексних проблем, таких як прогресуюче погіршення екологічного стану поверхневих та підземних вод, низька якість питної води, застарілість, зношення і значні втрати води в системах водопостачання, відсутність очисних споруд у багатьох населених пунктах та недостатня ефективність там, де вони є.
Стратегія визначає ключові цілі та практичні, вимірювані показники їхнього досягнення, а саме, забезпечення рівного доступу до якісної і безпечної для здоров’я людини питної води і належних санітарно-профілактичних заходів; поліпшення якісного стану водних об’єктів; забезпечення необхідної кількості водних ресурсів для відновлення та оздоровлення водних екосистем і досягнення стійкого водозабору та водопостачання; скорочення ризиків нестачі води; запровадження інтегрованого управління водними ресурсами. В основу Стратегії покладені довгострокові пріоритети довкілля та здоров’я людей, що надзвичайно важливо для сталого відновлення. Адже перед Україною постає проблема збереження водних ресурсів та забезпечення населення питною водою в умовах війни, що призвела до руйнації інфраструктури водопостачання та водовідведення, а також гідротехнічних споруд у багатьох громадах. Це завдання стає ще складнішим та тлі кліматичних змін, маловоддя та екологічного тиску щодо розорювання водозахисних смуг, невиправданих меліоративних заходів, промислового та сільськогосподарського забруднення вод (зокрема, дифузного забруднення нітратами). Всі ці аспекти досить детально враховані в Стратегії.
Стратегія визначає необхідність закріплення на законодавчому рівні державних гарантій щодо рівного права на воду та санітарно-профілактичні заходи, а також впровадження вимог деяких ключових директив ЄС, таких як Директиви 2020/2184 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2020 р. про якість води, призначеної для споживання людиною; Директиви Ради 91/271/ЄЕС “Про очистку міських стічних вод” від 21 травня 1991 р., а також Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 р. про управління відходами видобувної промисловості, що особливо важливо з огляду на перспективи значного посилення експлуатації надр. Наголошується на необхідності контролю за видобутком підземних вод, що є стратегічним запасом держави. Велика увага приділена переходу до управління водними ресурсами за басейновим принципом, створенню правових та організаційних засад для участі місцевих громад та громадськості в інтегрованому управлінні водними ресурсами. Значну увагу приділено питанням збору та аналізу екологічних даних та екологічного моніторингу вод, розвитку геоінформаційних систем.
Втім, реалізація амбітних цілей Стратегії вимагає передусім політичної волі та ряду адміністративних, законодавчих, економічних та технологічних інструментів, таких як посилення державного нагляду у сфері використання водних ресурсів, посилення відповідальності за порушення в цій сфері, розширення повноважень місцевих громад та створення локальних інвестиційних проєктів, застосування найкращих доступних технологій для запобігання забрудненню водних об’єктів та оновлення самих підходів до водопостачання і водовідведення.
СХВАЛЮЄМО
Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил відтворення лісів» від 20 грудня 2022 р. № 1410
Встановлюється, що відтворення лісів здійснюється не лише постійними лісокористувачами, але й орендарями та користувачами земельних ділянок, на яких розташовано полезахисні лісові смуги. Встановлено вимоги до відтворення лісів, зокрема врахування установлених для територій та об’єктів ПЗФ обмежень, режимів охоронних зон для збереження біорізноманіття в лісах та екологічних умов висновку з ОВД, а також заборону проєктувати заходи з відтворення лісів в місцях перебування або зростання червонокнижних видів, якщо на їхню чисельність впливають такі заходи, як розорювання чи заліснення. Забороняється здійснювати відтворення лісів за допомогою інвазивних видів, перелік яких невдовзі має бути затверджений Міндовкіллям. Визначено, що лісорозведення не може здійснюватися на степових, лучних ділянках, болотах і біогалявинах. Передбачено складання проєкту створення лісових культур або проєкту природного поновлення для кожної ділянки, який підлягає оприлюдненню. Встановлено вимоги до насіннєвого та садивного матеріалу.
Прийняті зміни враховують деякі важливі аспекти відтворення лісів, на яких наполягали фахівці та представники громадськості.
СХВАЛЮЄМО
Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення зміни цільового призначення земельних ділянок № 8178 від 04.11.2022
Законопроєкт передбачає спрощення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення, на вид цільового призначення в межах категорії земель житлової та громадської забудови або категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення задля швидкої реалізації проєктів з будівництва житлових будинків, об’єктів промисловості та інфраструктури. Така зміна здійснюватиметься без розроблення документації із землеустрою за ініціативою власника такої земельної ділянки. Віднесення ділянок до певного виду земель може здійснюватися без дотримання класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій, передбаченого містобудівною документацією, та співвідношення між ними. Цільове призначення таких земель теоретично може бути змінене на будь-яке призначення.
Більше того, не передбачено виключення для особливо цінних земель, а пропоновані зміни до абз. 3 ч. 9 ст. 20 ЗК України прямо вказують, що «у разі розміщення об’єктів промисловості, багатоквартирних будинків на землях, визначених пунктом «а» і «в» частини першої статті 150 цього Кодексу» допускається навіть зміна цільового призначення особливо цінних земель та лісових ділянок. Нагадаємо, що пункти «а»-«в» ч. 1 ст. 150 ЗК включають, зокрема, ділянки з цінними видами ґрунтів, торфовища з глибиною залягання торфу від 1 м, осушені торфовища незалежно від глибини, торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення та землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів. Крім того, багато пасовищ і луків, цінних з точки зору заповідання, формально належать до земель сільськогосподарського призначення; частина з них вже включені до складу об’єктів ПЗФ без зміни цільового призначення. Таким чином, землі, які могли б створити такі необхідні «зелені пояси» навколо міст та стати резерватами міського біорізноманіття, опиняються під безпосередньою загрозою.
Погодження проектів землеустрою вимагається для такого виду будівництва з боку уповноважених органів містобудування та архітектури відповідних рад чи місцевих держадміністрацій, які можуть відмовити в погодженні лише на підставі того, що таке використання земельної ділянки призведе до порушення історико-культурних обмежень у використанні земельної ділянки, та обмежень, визначених для територій та об’єктів культурної спадщини, природно-заповідного фонду.
Законопроєкт не визначає будь-які обмеження щодо розміру ділянок, цільове призначення яких може підлягати зміні. Що ж до типу запланованих об’єктів, то під розпливчасте визначення «будівництво об’єктів, призначених для надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» можна підігнати будь-що. Отже, йдеться про хаотичну забудову в обхід генеральних планів та комплексних планів просторового розвитку територій, яка може включати як житлові масиви без належного включення в інженерні системи міста, так і промислові підприємства та об’єкти підвищеної небезпеки. Законопроєкт розв’язує руки недобросовісним забудовникам і завдасть серйозної шкоди сталому розвитку міст і громад, а в поєднанні з скандальним Законопроєктом №5655 про реформування сфери містобудівної діяльності, який спрощує процедуру початку будівельних робіт та дозволяє забудовникам контролювати будівництво фактично самостійно, взагалі може спричинити критично низьку якість елементів довкілля.
Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення зміни цільового призначення земельних ділянок № 8178-1 від 10.11.2022 (альтернатиний)
Законопроєкт в цілому повторює Проєкт 8178 і навіть має однакову назву. Проте в ньому не передбачено положень, що дозволяють зміну цільового призначення земель без урахування функціонального призначення територій, не передбачено додавання нового абзацу до ст. 186 ЗК стосовно того, що невідповідність положень документації із землеустрою містобудівній документації, Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними не може бути підставою для відмови у погодженні проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, та деякі інші положення. Законопроект спрощує забудову сформованих земельних ділянок, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення, а також дозволяє виводити зі складу лісового фонду землі до 0,05 га наданні їх у користування для розміщення технічних засобів та/або споруд електронних комунікацій здійснюється без погодження з урядом та дозволяє зміну цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства, виключно у разі: розміщення об’єктів промисловості, багатоквартирних будинків на землях, визначених пунктом «а» і «в» частини першої статті 150 Земельного кодексу (а це такі землі: у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі, надані в постійне користування НВАО “Масандра” та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів). Загалом він скидається на спробу протягти ті ж концептуальні підходи, видаливши кілька дражливих норм, сприяти житловому та промисловому будівництву у містах і довкола міст за рахунок земель сільськогосподарського призначення, проте шкода він прийняття такого варіанту змін до Земельного кодексу буде не меншою для довкілля.
НЕ СХВАЛЮЄМО
Законопроєкт передбачає спрощення процедури примусового відчуження, вилучення земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності на період дії воєнного стану та протягом 10 років після його припинення. Таке відчуження здійснюється без рішення суду, без урахування обтяжень речових прав, без згоди землевласників та користувачів земель, а також органів місцевого самоврядування, без складення акту приймання-передачі земельних ділянок із комунальної у державну власність, без відшкодування втрат лісогосподарського виробництва та збитків землекористувачам. Згідно з пояснювальною запискою, законопроєкт сприятиме «відновленню мереж і технічних можливостей постачання електроенергії, ліній електропередачі їх ремонт на період дії воєнного стану та протягом 10 років з дня (його) припинення або скасування».
Слід зауважити, що 10-річний термін дії положень законопроєкту є найбільш проблемним моментом. Адже більша частина об’єктів критичної інфраструктури вже так чи інакше інтегрована у просторову структуру територій, і навряд чи її поточний ремонт масово вимагатиме таких заходів. Щодо спорудження нових об’єктів протягом 10 років з дня припинення воєнного стану, це має бути предметом належного планування. В існуючому вигляді така норма створюватиме невизначеність стосовно просторового розвитку громад, адже теоретично будь-які землі можуть бути в будь-який момент вилучені, при цьому не виключений фактор корупції та тіньових операцій з землею.
НЕ СХВАЛЮЄМО в запропонованій редакції. Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності» №5655 від 10.06.2021
Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності» №5655 не відповідає ні міжнародним нормативно-правовим актам, ні Конституції України, зокрема, в частинах: повноважень органів місцевого самоврядування, автоматизації та цифровізації процесів, містобудівного контролю та планування територій, участі громадськості та відповідальності недобросовісних забудовників. Містить положення, що нівелюють досягнення антикорупційної реформи, реформ децентралізації та містобудування. Положеннями проекту створюється правова площина для зловживань, корупційних схем, ігнорування екологічних норм, стандартів та повного усунення громадськості від впливу на містобудівну діяльність.
НЕ СХВАЛЮЄМО
Наразі опубліковано три документи:
1. Виробництво чавуну і сталі/ Iron and Steel Production (IS);
2. Виробництво цементу, вапна і оксиду магнію/Production of Cement, Lime and Magnesium Oxide (CLM);
3.Енергоефективність/Energy Efficiency (ENE).
Зацікавлені сторони запрошуються до обговорення, дату буде повідомлено додатково.
Продовжується робота Міндовкілля із «цифрової дерегуляції у довкіллєвій сфері». За результатами попереднього аналізу, проведеного Державною регуляторною службою України разом з експертами Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України», 38 із 127 інструментів державного регулювання у сфері довкілля є неефективними та потребують скасування. Широкі кола громадськості були б раді долучитися до аналізу цієї сфери і напрацювання пропозицій, проте результати звіту ніде не оприлюднені, зокрема й на сайті Програми «Конкурентоспроможна економіка України», що перебуває в процесі розробки. Як показав швидкий моніторинг соцмереж, це було закрите дослідження, експертами до якого були залучені представники Професійної асоціації екологів України (ПАЕУ), організації, відомої лобіюванням інтересів бізнесу у сфері довкілля. При цьому, хорошою практикою був би публічний аудит неефективності довкіллєвого регулювання, який міг би дати відповіді на питання, чому ті чи інші інструменти втратили актуальність або так і не запрацювали, чому застарілі дозволи зберігалися тривалий час, які наслідки це спричинило і чому робота з їхньої оптимізації розпочата вже під час воєнного стану, коли доступ до інформації та участь громадськості обмежені.
ЕПЛ вже не вперше звертає увагу на прискорений та непрозорий перегляд механізмів державного регулювання у довкіллєвій сфері під час війни, як-от, законопроєкти № 8058, №7689. Мусимо констатувати, що тенденція перетворюється на закономірність та чекаємо на оприлюднення пропозицій Міндовкілля за результатами вказаного дослідження.
НЕ СХВАЛЮЄМО
