17 квітня 2026 року Київський окружний адміністративний суд у справі №320/18154/25 виніс рішення на користь позивача – МБО “Екологія – Право – Людина” (ЕПЛ). ЕПЛ просила суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2024 №1003 «Про реалізацію експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів» зі змінами, внесеними 25.03.2025 року. Відповідачем у справі був КМУ, а третьою особою на стороні відповідача – Міндовкілля / Мінекономіки.
Спірною постановою КМУ був запроваджений експериментальний проєкт, яким надано пільги суб’єктам господарювання, що здійснюють операції з відходами, які не є небезпечними, в частині звільнення їх від обов’язку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, встановивши для них лише вимогу щодо проведення реєстраційної дії в інформаційній системі.
25.03.2025 р. до спірної постанови були внесені зміни за ініціативою Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, якими розширено перелік суб’єктів господарювання, що можуть приєднатися до реалізації експериментального проєкту, зокрема, включено суб’єктів господарювання, які здійснюють управління з небезпечними відходами. Означеними змінами дозволено суб’єктам господарювання, які здійснюють операції з небезпечними відходами, отримати дозвіл на діючі об’єкти оброблення відходів за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля про допустимість планової діяльності.
ЕПЛ звернулася до суду з позовом, оскільки вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням статті 92 Конституції України, статті 42 Закону України «Про управління відходами», статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища».
Колегія суддів КОАС зазначила, що ЕПЛ має право звертатися до суду із таким позовом, згідно з метою створення та наданих умовами статутної діяльності форм здійснення представництва інтересів МБО «Екологія-Право-Людина».
Суд прийняв рішення про задоволення позову після аналізу чинних законодавчих норм та постановив визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2024 №1003 «Про реалізацію експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №340 «Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів».
Кабінет Міністрів України зобов’язаний невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Перелік та вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру, встановлюється виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру. Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку про законодавчо врегульовану чітку та послідовну процедуру отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів.
Виходячи з положень Закону №2806-IV, Порядку №1328 та Закону №2320-ІХ, питання отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів було врегульоване до моменту прийняття КМУ спірної постанови № 1003, що, в свою чергу, виключає можливість застування відповідачем положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 2362-VIII при прийнятті оскаржуваної постанови з огляду на імперативно закріплений вичерпний перелік обставин, за яких можливе проведення експерименту у сфері екології, а саме: прийняття рішень з питань, що потребують законодавчого врегулювання.
Суд зазначає, що у справах про оскарження нормативно-правових актів предметом судового контролю є не лише формальне існування у суб’єкта владних повноважень загальної компетенції на видання підзаконного акта, а насамперед відповідність такого акта Конституції України, законам України та іншим актам вищої юридичної сили.
Кабінет Міністрів України був уповноважений затвердити підзаконний порядок реалізації відповідної законодавчої моделі, однак не був наділений повноваженнями змінювати саму законодавчо визначену модель дозвільних правовідносин, у тому числі шляхом встановлення іншого складу документів, інших підстав для прийняття рішення або іншого строку дії дозволу.
Такий висновок узгоджується і з положеннями статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відповідно до яких виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема, необхідність одержання документа дозвільного характеру, його вид, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку його дії.
Суд критично оцінив доводи відповідача та третьої особи про те, що спірна постанова врегульовує виключно процедурні питання та не змінює переліку і вимог до документів, необхідних для отримання дозволу. Такий довід не підтверджується змістом самого оскаржуваного нормативно-правового акта та внесених до нього змін.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень на спрощення порядку отримання дозволів на здійснення операцій з управління відходами шляхом прийняття спірної Постанови №1003 та змін до неї з огляду на законодавчо закріплений обов’язок внесення змін до означеної сфери виключно законами України.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2024 №1003 «Про реалізацію експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 № 340 «Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів».
Дане рішення суду має важливе значення, адже такі “експерименти” гальмують і так повільну європейську інтеграцію, дають бізнесу незрозумілі сигнали та створюють нерівні умови ведення бізнесу, а також шкодять довкіллю через відтермінування екологічно безпечних практик управління відходами.
Сподіваємося що така чітка позиція суду дасть сигнал Мінекономіки та уряду загалом щодо наявності контролю за їхніми рішеннями та ініціативами, а також недопущення узурпації урядом повноважень парламенту та заборони прийняття рішень, що шкодять довкіллю та віддаляють Україну від членства в ЄС.
