Хто охороняє заповідні території Хмельниччини?

Кожен, хто цікавиться в Україні охороною природи, щодня зустрічає в соціальних мережах та пресі чимало повідомлень про порушення на територіях природно-заповідного фонду. Рубки та браконьєрські полювання в національних парках, будівництво у заказниках, джипінг, підпали трави і очерету. Таких випадків не багато, але активний розголос кожного з них створює враження, що заповідні території буквально притягують порушення законодавства.

Насправді ситуація не зовсім така. Проте яка вона насправді у всіх заповідних об’єктах? Прочитати про це ніде. Жоден державний орган не має обов’язку узагальнювати інформацію про стан охорони у кожному із об’єктів природно-заповідного фонду. Тут варто нагадати, що загалом таких об’єктів понад 8000 і їхня загальна площа перевищує 3,68 мільйони гектарів. Ніяка інспекція або волонтерська організація не має можливостей патрулювати кожен 14-й квадратний метр держави. Проте, якщо звернутись до правової сторони питання, то ця ситуація не повинна викликати тривоги. Законодавство про природно-заповідний фонд передбачає, що більшість об’єктів природно-заповідного фонду створюються без вилучення у землекористувачів. Після оголошення заказника, пам’ятки природи або іншої природоохоронної території, її землекористувачам вручають Охоронні зобов’язання. Це – документ, який визначає охоронний режим об’єкта та особу (як правило – юридичну), що відповідає за дотримання цього режиму на заповідній території.

Проте насправді причин для спокою нема. Адже інформація про те, яким чином землекористувачі забезпечують охоронний режим восьми тисяч заповідних територій – також ніде немає. Тож охорона практично всього природно-заповідного фонду, який, згідно законодавства, є національним надбанням українського народу – цілковито залежить від доброчесності багатьох тисяч землекористувачів. Та й відповідальність за недотримання охоронного режиму прямо в законодавстві не передбачена. Тому користувач порушення не зупиняє; інспектор, який мав би дізнатись про порушення від користувача – про них не дізнається; а громадські активісти і журналісти дізнаються лише якщо самі провели обстеження заповідної території.

Ми вирішили перевірити, на скільки землекористувачі об’єктів природно-заповідного фонду свідомі того, що несуть відповідальність за їх збереження. В якості модельної нами була обрана Хмельницька область. Теоретично, в ній охорона природно-заповідного фонду мала б бути в середньому кращою за середнє по країні. Всього тут 552 заповідних об’єкти, з яких 158 дрібних входять до національного парку «Подільські Товтри» і мабуть, мали б охоронятись і парком і землекористувачем. Та чи є в реальності цей «подвійний захист»?

Зокрема для перевірки стану охорони природно-заповідних об’єктів в Хмельницькій області ми направили звернення до всіх землекористувачів таких об’єктів. У своїх запитах, ми задали здавалось би прості питання:

1. Чи відомо Вам, що ви є землекористувачем згідно переліку територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, розташованих у Хмельницькій області;

2. Повідомте будь ласка, яку роботу ви виконували на даних територіях впродовж 10 років.

3. Чи є у Вас в наявності такі природоохоронні документи, а саме: положення про створення, охоронні зобов’язання та карта даних об’єктів.

Отримані відповіді суттєво похитнули думку про те, що власники охоронних зобов’язань взагалі можуть вважатись достатнім інструментом охорони ПЗФ.

Лише на 37% об’єктів у землекористувачів наявні всі необхідні документи, у 22% землекористувачів зберігається лише частина правовстановлюючої документації на об’єкти ПЗФ. Ще 9% опитаних зовсім не надали відповідь на запит.

Найбільш цікавим виявилось, що 32% власників охоронних зобов’язань стверджують, що вони не мають відношення до охорони ПЗФ з різних причин. Можна констатувати, що жодна з названих причин не є юридичною підставою для невиконання функцій охорони об’єкта ПЗФ (в т.ч. в усіх випадках охоронні зобов’язання не переоформлювались з ініціативи власника на будь-яку іншу установу). В частині випадків, в минулому відбулась зміна землекористувача, але не відбулось переоформлення охоронного зобов’язання.

Між іншим, 16% землекористувачів стверджують, що не були обізнані, що вони мають виконувати охоронні зобов’язання об’єктів ПЗФ (документи втратились на рівні голів сільських рад минулих каденцій) і в них відсутні будь-які документи на такі об’єкти.

Другим питанням, що має цікавити нас є здійснення землекористувачами природоохоронних робіт, які проводились хоча б впродовж останніх 10 років, а також їхня спільна співпраця з НПП «Подільські Товтри» (у випадках, коли дрібні об’єкти ПЗФ входять до складу національного парку і їх площі накладаються). 38% землекористувачів проводили різноманітні роботи, які на їхню думку є природоохоронними заходами (санітарні рубки та насадження дерев, встановлення в натурі та поновлення охоронних знаків, здійснювали сертифікацію об’єктів, прибирали територію від засмічення, проводили моніторинг об’єктів та пожежозапобіжні заходи). Хоча не всі ці заходи в дійсності направлені на збереження природи кожного з таких об’єктів ПЗФ. 62% власників не проводили жодних природоохоронних робіт на території ПЗФ.

Важливо відмітити, що лише 2% землекористувачів засвідчили про співпрацю з Чемеровецьким спеціалізованим лісогосподарським об’єднанням «Агроліс», які постійно проводять наукові спостереження на території заказників «Велика і Мала Бугаїха» та Кам’янець-Подільським управлінням освіти та науки.

Що робити в такій строкатій та водночас мало обнадійливій ситуації? Передусім, маємо зазначити, що сама по собі ситуація є наслідком відсутності системної роботи «екологічного» департаменту Хмельницької обласної державної адміністрації. Саме до його функцій входить видача охоронних зобов’язань. Втім, зважаючи на те, коли були ліквідовані деякі з юридичних осіб, яким передано під охорону заказники і пам’ятки природи, можна стверджувати, що принаймні для частини заповідних об’єктів, така робота за роки незалежності не проводилась жодного разу. В області «провисають» і інші напрямки роботи в сфері заповідної справи. наприклад, за останні 5 років, коли в усій країні триває нарощування мережі природно-заповідного фонду, на Хмельниччині не було створено жодного заповідного об’єкту.

Тому в цій ситуації, передусім необхідно здійснення системних дій від «екологічного» департаменту Хмельницької ОДА. Передусім, необхідно поновити охоронні зобов’язання та іншу документацію у проблемних землекористувачів ПЗФ Хмельниччини та вирішити проблему щодо кожного землевласника із належністю їхньої природно-заповідної території.

ЕПЛ продовжує дослідження стану охорони заповідних територій в Україні. Слідкуйте за новими повідомленнями!

Контакти:

Василюк Олексій, еколог ЕПЛ

office@epl.org.ua, vasyliuk@gmail.com

(032) 255 76 82

Додатки:

1. Перелік землекористувачів, листи до яких повернулися відправникові оскільки на даний момент часу даної організації, що була визначена як землекористувач вже не існує або вона припинила свою діяльність.

2. Підтверджені відповіді про те, що дані землекористувачі є власниками земель природно-заповідного фонду, але мають не повний пакет документів і потребують поновлення їх Департаментом.

3. Землевласники та користувачі у яких немає жодних документів.

4. Користувачі, які не визнають себе власниками об’єктів ПЗФ .

5. Територія передана на даний момент іншому власникові без переоформлення охоронних зобов’язань.

Додаток 1. На даний момент часу організації, що була визначена як землекористувач, що вже не існує або вона припинила свою діяльність

Додаток 2. Землекористувачі є власниками земель природно-заповідного фонду, але мають не повний пакет документів і потребують їх поновлення Департаментом

Додаток 3. Землевласники та користувачі у яких немає жодних документів

Додаток 4. Користувачі, які не визнають себе власниками об’єктів ПЗФ

Додаток 5. Територія передана на даний момент іншому власникові без переоформлення охоронних зобов’язань