3 квітня 2026 року на базі НУ «Львівська політехніка» відбулася V Міжнародна науково-практична конференція «Стратегія екологічної безпеки України: соціально-економічний та правовий вимір».
Захід об’єднав широке коло учасників: науковців, представників органів державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, адвокатури, духовенства та громадського сектору. Учасники обговорили сучасні виклики екологічної безпеки, правові механізми її забезпечення та перспективи реформування системи управління довкіллям в умовах війни та євроінтеграції.
Пленарне засідання відкрила завідувачка кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», д.ю.н., проф. Ірина Личенко, яка зосередила увагу на питаннях цифровізації та права у сфері довкілля.
Серед ключових доповідачів також були представники державних органів, зокрема заступник начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області Василь Стрищак, який зосередив свій виступ на сучасних викликах державного екологічного контролю та окремо наголосив на проблемах державного управління. Зокрема, він підкреслив, що не вбачає переваг у створенні так званого «гібридного» Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, оскільки така модель, на його думку, розмиває пріоритетність екологічної політики та ускладнює ефективне здійснення державного екологічного контролю.
У рамках конференції було представлено широкий спектр тем, що відображають комплексний підхід до екологічної безпеки. Зокрема, прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Львівської обласної прокуратури Мар’яна Місінська висвітлила питання участі прокурора у справах про захист довкілля. Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Андрій Пиць окреслив проблеми виконання рішень у сфері екологічної безпеки, а пані Ірина Черниш розглянула питання екоциду через призму воєнного злочину.
Також о. Сергій Довба, референт Бюро УГКЦ із питань екології у Львівській архиєпархії, запропонував етичний вимір екологічних правопорушень у контексті порівняння «гріха» і кримінально-караного діяння у сфері екологічних відносин, а науковці порушили питання кліматичної справедливості, правового забезпечення екологічного контролю, охорони земель, міжнародного екологічного права та екологічно безпечної відбудови України.
Окрему увагу в рамках обговорень було приділено інституційній спроможності системи екологічного врядування як ключовому елементу забезпечення захисту довкілля.
Представники ЕПЛ юристи, Соломія Баран та Юлія Францішкевич-Вирста, долучилася до конференції та представили результати аналітичного дослідження «Інституційна спроможність у сфері збереження довкілля: оцінка, виклики, перспективи», присвяченого оцінці спроможності органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері екологічного врядування, яке було розроблено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Представлене дослідження охоплює центральний, обласний і місцевий рівні управління та демонструє системні проблеми: фрагментарність екологічної політики, кадровий дефіцит, низьку координацію між органами влади та недостатню інтеграцію довкіллєвих питань у державну політику. В умовах війни ці виклики лише посилюються та прямо впливають на спроможність держави забезпечувати право на безпечне довкілля.
Окрему увагу було приділено інституційній спроможності органів місцевого самоврядування, адже саме на рівні громад відбувається практична реалізація екологічної політики від управління відходами до відновлення територій. У своїй презентації Юлія Францішкевич-Вирста наголосила, що саме на рівні територіальних громад реалізується екологічна політика — через управління відходами, використання земель, збереження зелених зон та відновлення територій після війни.
Водночас результати дослідження засвідчують наявність системних проблем у діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема: відсутність цілісної інституційної моделі екологічного управління; дублювання і розпорошення функцій між різними підрозділами; низьку кадрову спроможність (часто 1–3 фахівці на громаду); переважання реактивного підходу замість стратегічного планування; обмежену прозорість та формальний характер участі громадськості.
Окремо було відзначено проблему інтеграції екологічної функції у структури ЖКГ, що призводить до втрати пріоритетності довкіллєвих питань і підміни їх господарськими завданнями.
Соломія Баран у своєму виступі звернула увагу на загальні тенденції розвитку екологічного врядування в Україні на центральному і обласному рівнях, підкресливши розрив між задекларованими цілями екологічної політики та фактичною інституційною спроможністю їхньої реалізації. Також у виступі було підкреслено проблеми кадрового дефіциту, обмеженої інституційної автономії та недостатнього ресурсного забезпечення довкіллєвих органів, що в сукупності знижує ефективність реалізації державної екологічної політики та ускладнює виконання євроінтеграційних зобов’язань України.
У межах презентації аналітичної записки ЕПЛ було представлено конкретні рекомендації для підвищення інституційної спроможності у сфері збереження довкілля, серед яких: інституційне виокремлення екологічної функції; посилення кадрового забезпечення та системної підготовки фахівців; розвиток аналітичної та стратегічної функцій органів влади; підвищення автономії екологічних підрозділів; забезпечення прозорості та реальної участі громадськості; інтеграція екологічної складової у всі напрями державної та місцевої політики.
Участь ЕПЛ у конференції стала ще одним кроком у просуванні системних змін у сфері екологічної політики та посиленні інституційної спроможності України на шляху до європейської інтеграції. У сфері збереження довкілля.
Конференція стала важливою платформою для фахового діалогу щодо майбутнього екологічного врядування в Україні. Обговорення засвідчили, що попри значні виклики, існує запит на системні реформи, посилення ролі громад та інтеграцію екологічної політики у всі сфери публічного управління.
ЕПЛ і надалі продовжуватиме працювати над посиленням правових механізмів захисту довкілля та підтримки реформ у сфері екологічного врядування в Україні.
