Як ми вже нещодавно згадували, декілька тижнів тому ВРУ після 15 років спроб провести реформу контролю за промисловим забрудненням прийняла Закон України “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення” № 11355 від 19.06.2024 (https://bit.ly/46mxuQ3).
Цим Законом визначаються основні вимоги до інтегрованого довкіллєвого дозволу, перелік видів діяльності, які вимагають його отримання, процедура видачі інтегрованого довкіллєвого дозволу, підстави відмови у видачі, підстави та порядок анулювання, підстави та порядок внесення змін до інтегрованого довкіллєвого дозволу, вимоги до реєстру інтегрованих довкіллєвих дозволів, особливості моніторингу викидів та контролю суб’єктів господарювання, які отримали інтегрований довкіллєвий дозвіл. Закон впроваджує інтегровані підходи у питаннях дозвільної діяльності та контролю промислового забруднення на основі застосування найкращих доступних технологій та методів управління згідно з Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди.
Для бізнесу цей закон буде мати позитивні наслідки в частині зменшення дозвільних документів у сфері охорони довкілля та встановлення чіткого, прозорого та цифровізованого процесу отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу. Система дозволів у сфері охорони довкілля заснована на покомпонентному підході до регулювання впливу на довкілля: законодавством передбачена видача дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування, здійснення операцій у сфері поводження з відходами – документів дозвільного характеру у сфері охорони довкілля. Такий підхід не дає змоги враховувати кумулятивний вплив, що здійснює суб’єкт господарювання на навколишнє природне середовище, частково залишаючи поза увагою питання, пов’язані з охороною ґрунтів та забрудненням підземних вод, ефективним споживанням енергії та сировини, умовами виведення з експлуатації̈ та відновленням територій̈ промислового майданчика до безпечного екологічного стану. А новим законом законодавець має на меті запровадити новий єдиний дозвільний документ у сфері забруднення довкілля, що покликаний запобігати забрудненню найбільшими забруднювачами довкілля через прозору, ефективну, цифрову дозвільну процедуру, що буде враховувати кумулятивний ефект на довкілля від різних способів забруднення довкілля.
Подальша доля Закону залежить від Президента України, оскільки після прийняття його Верховною радою України 16 липня 2024 р. Президент України має його підписати або накласти вето. І цей час очікування сповнився черговою хвилею негативу та поширення міфів. Очевидно, ці міфи мають за мету переконати Гаранта Конституції не підписувати даний Закон.
Один з найпоширеніших міфів стосується частини 5 статті 29 нового закону. Згідно з цього першого міфу частина 5 статті 29 дає так званий «дозвіл смерті», тобто ніби дозволяє працювати на установці без необхідності її модернізації строком до 10 років, але з зобов’язанням цю установку потім просто закрити.
Все з точністю до навпаки. Так званий “дозвіл на смерть” дає можливість підприємствам, які не планують працювати довше 10 років, не витрачати кошти на модернізацію. Всі інші підприємства, які планують працювати довше, мають можливість модернізуватись поступово з урахування введення в дію висновків НДТМ після війни та можливості отримати відступ. Частина 5 статті 29 передбачає, що “Оператори установок, що мають намір вивести установку з експлуатації після набрання чинності цим Законом, додають до заяви про отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу заяву про зобов’язання щодо виведення установки з експлуатації із зазначенням обґрунтування та підстав для визначення кінцевого строку експлуатації установки, який не може перевищувати 10 років з дня набрання чинності цим Законом. Тобто ця норма навпаки дає підприємствам, які не залежно від цього закону мають намір закриватись, не витрачати кошти на модернізацію та допрацювати на старих нормативах. Натомість ті, що не планують (не мають намір) виводитись з експлуатації, повинні модернізуватись. І для цього є поступовий перехід для діючих установок на найкращі доступні технології та методи.
Стаття 13 Закону надає можливість просити дозвільний орган про відступ, зокрема про менш жорсткі ГДВ, ніж нормативи, що визначені у висновках НДТМ. Такі відступи надаються у разі отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу вперше для установки, що вже експлуатується. Відступ може надаватися з урахуванням фінансового стану установки, у випадку, коли досягнення нормативів ГДВ становить непропорційно високу вартість порівняно з перевагами для довкілля! Отож діючі підприємства можуть просити про відступи від нормативів ГДВ, які визначені у висновках НДТМ. Термін відступу – до 7 років, протягом яких оператор повинен здійснювати конкретні заходи для досягнення нормативів викидів.
Другий міф – норми закону є незрозумілі щодо доступу бізнесу до фінансування для впровадження НДТМ.
Стаття 28 Закону передбачає варіанти фінансування заходів із впровадження НДТМ – це і державна допомога, і міжнародна технічна допомога. Також держава може надавати пільги при ввезенні в Україну нового устаткування, обладнання, комплектуючих до них, що не виробляються в Україні. Також законом уповноважено КМУ до 1.01.2025 року розробити концепцію державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують НДТМ. Тому, дуже було б корисно, якби доброчесний бізнес на сьогодні спрямував свої зусилля на формулювання пропозицій до такої державної цільової програми підтримки підприємств, а не на критику євроінтеграційного Закону, від якого в тому числі залежить наше членство в ЄС та фінансування в рамках Ukraine Facility.
Натомість для усіх інших підприємств Законом передбачено поступовий перехід на нову дозвільну систему та загальноєвропейські найкращі доступні технології та методи управління, що створює передумову для сталого зеленого відновлення та повоєнного економічного розвитку. Крім того, статтею 28 Закону передбачено залучення механізмів державної допомоги на фінансування заходів з впровадження найкращих доступних технологій та методів управління відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».
Третій міф – невідповідність закону реаліям воєнного стану та занадто короткий перехід на НДТМ (7 років). Такий міф розвіюється після уважного опрацювання ст. 29, частини 2 Закону, де вказано, що висновки найкращих доступних технологій та методів управління застосовуються не раніше ніж через 4 роки з дня припинення чи скасування воєнного стану, крім установок, що вводяться в експлуатацію вперше. Отож обов’язковість НДТМ для установок залежить від припинення воєнного стану в Україні та може складати і довший термін.
Отже, команда ЕПЛ ще раз вітає прийняття даного закону і закликає доброчесний бізнес, громадськість читати його уважно не до коми, а до крапки і не давати поспішних викривлених маніпулятивних тлумачень. Подальше відтермінування вступу в силу даного закону буде шкодити іміджу України та довкіллю, а також здоров’ю українців та майбутнім поколінням.
Більш детальніше про досвід країн ЄС у впровадженні інтегрованого довкіллєвого дозволу очима експертів ЕПЛ можна почитати тут:
Інтегрований довкіллєвий дозвіл: досвід Чехії та наміри України: https://bit.ly/4dcb3iG
Інтегрований довкіллєвий дозвіл: досвід Польщі:https://bit.ly/4cjGjvr
Транспозиція Директиви Ради ЄС 96/61/ЄС щодо всеохоплюючого запобігання і контролю забруднень та Директиви Європарламенту і Ради 2010/75/ЄС у національне законодавство Республіки Польща: https://bit.ly/4diIJv0
Міндовкілля вже видало 1500 інтегрованих дозволів в Чехії: https://bit.ly/3A2e9aK
