МС ООН ухвалив знаковий консультативний висновок щодо юридичних зобов’язань держав у контексті зміни клімату

Вступ

23 липня 2025 року Міжнародний суд ООН (далі – МС ООН) у Гаазі оголосив довгоочікуваний консультативний висновок щодо зобов’язань держав у сфері зміни клімату (далі – Консультативний висновок). Уперше МС ООН встановив, що всі держави мають обов’язкові юридичні зобов’язання щодо захисту довкілля та боротьби зі зміною клімату.

Цей Консультативний висновок став третім у серії нещодавніх висновків міжнародних судових органів, присвячених зміні клімату – після висновків Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS) та висновків Міжамериканського суду з прав людини (IACHR).

У цьому огляді ми аналізуємо передумови, основні правові висновки сформульовані у Консультативному висновку та їх потенційні наслідки.

Передумови

29 березня 2023 року Генеральна Асамблея ООН консенсусом ухвалила резолюцію із запитом до МС ООН надати консультативний висновок. Ініціаторами виступила група держав, серед яких країни, найбільш вразливі до негативних наслідків зміни клімату, зокрема острівна держава Вануату.

МС ООН було поставлено такі питання:

1. Які зобов’язання мають держави відповідно до міжнародного права для забезпечення захисту кліматичної системи та інших частин довкілля від антропогенних викидів парникових газів, як щодо нинішніх, так і майбутніх поколінь?

2. Які юридичні наслідки виникають для держав, що своїми діями або бездіяльністю завдали істотної шкоди кліматичній системі та довкіллю, зокрема:

а) щодо інших держав, особливо малих острівних держав, які внаслідок свого географічного положення та рівня розвитку зазнають особливих негативних впливів;

б) щодо народів і осіб нинішніх і майбутніх поколінь, які постраждали від наслідків зміни клімату?

У ході слухань свої позиції надали як держави, так і міжнародні організації, загалом 91 письмову заяву, 62 письмові коментарі та 107 усних виступів. Серед учасників, зокерма, Організація країн–експортерів нафти, Вануату, Китай, Індія, ЄС, ВООЗ. МС ООН також зустрічався з науковцями Міжурядової групи експертів зі зміни клімату.

Основні висновки

МС ООН встановив, що держави мають обов’язкове юридичне зобов’язання захищати кліматичну систему від шкідливого впливу викидів парникових газів і що порушення цього обов’язку є міжнародно протиправним діянням, яке тягне за собою відповідальність держави. Це зобов’язання поширюється навіть на ті держави, які не є сторонами кліматичних договорів – згідно зі звичаєвим міжнародним правом. МС ООН також визнав, що чисте, здорове та стале довкілля є правом людини.

Зобов’язання держав

МС ООН підтвердив, що держави сторони основних договорів у сфері клімату та довкілля мають юридично обов’язкові зобов’язання. Ці зобов’язання походять із: міжнародних кліматичних договорів, міжнародного права прав людини, звичаєвого міжнародного права (обов’язок запобігати значній шкоді довкіллю, обов’язок співпраці).

МС ООН зазначив, що до таких зобов’язань належить: запровадження заходів для скорочення викидів парникових газів, адаптація до зміни клімату, співпраця між усіма державами, зокрема в обміні технологіями, фінансами та інформацією.

Розвинуті країни зобов’язані відігравати провідну роль у боротьбі зі зміною клімату та підтримці зусиль держав, що розвиваються.

МС ООН зазначив, що Національно визначені внески згідно з Паризькою угодою є обов’язковими зобов’язаннями щодо поведінки держави. Їх невиконання визнається міжнародно протиправним діянням. Ці внески мають бути амбітними та здатними забезпечити обмеження потепління на рівні 1,5°C.

Юридичні наслідки

Згідно до позиції МС ООН, порушення будь-якого з наведених зобов’язань становить міжнародно протиправне діяння. Відповідна держава несе за це відповідальність, зокрема у формі: припинення порушення, надання запевнень щодо неповторення, повного відшкодування шкоди (реституція, компенсація, сатисфакція).

МС ООН наголосив, що будь-яка держава може бути притягнута до відповідальності, навіть якщо вона не є прямим винуватцем шкоди, оскільки зобов’язання мають erga omnes¹ характер. Це означає, що будь-яка держава може посилатися на порушення й вимагати відповідальності.

Відповідальність держави у цьому контексті стосується її власної бездіяльності або неналежних дій, наприклад, через відсутність законодавчих заходів щодо скорочення викидів у приватному секторі. Отже, відсутність регулювання видобутку, споживання, ліцензування або субсидування викопного палива може бути міжнародним правопорушенням.

Кожна потерпіла держава може притягнути винну державу до відповідальності. Право індивідуальних осіб на подання скарг залежить від конкретних договорів та інших юридичних механізмів, що створюють матеріальні та процедурні права й обов’язки між державою та особою.

Зауваги та потенційні наслідки

Хоча консультативний висновок не має обов’язкової юридичної сили, він є авторитетним джерелом тлумачення міжнародного права щодо зобов’язань держав у сфері клімату.

Очікується, що цей висновок: слугуватиме «керівництвом» для судів, регуляторів і заявників у майбутніх справах про зміну клімату; стане підґрунтям для посилення зобов’язань приватного сектору, оскільки держави намагатимуться дотримуватись міжнародного права через запровадження внутрішніх заходів; зміцнить правозахисні аргументи на користь визнання нового права людини – на чисте та безпечне для життя і здоровʼя довкілля; вплине на корпоративне регулювання.

З огляду на викладене, Консультативний висновок, імовірно, матиме тривалий вплив на судову практику, насамперед щодо держав, але також і щодо бізнесу.