Непрозоре підписання дорожньої карти Е-40: екологічні ризики

5 грудня Україна і Білорусь підписали Дорожню карту розвитку судноплавства на річках Дніпро і Прип’ять. Про це заявив міністр інфраструктури Володимир Омелян за підсумками зустрічі з міністром транспорту Республіки Білорусь Анатолієм Сиваком за участю представників ЄІБ, ЄБРР та представництва ЄС в Україні¹. Втім, досі офіційної інформації про проект в Україні немає. На відміну від нашої держави, де інтересу до цієї дорожньої карти не виникло у жодного ЗМІ, у Білорусі цей факт викликав резонанс і тривогу:

https://www.youtube.com/watch?v=-P_PcHl0gO0&app=desktop

Будівництво водного шляху Е40 лобіюється окремими політичними силами та державними органами Білорусі, Польщі та України². Загальна протяжність Е40, який має пройти по території Польщі, Білорусі та України – 2000 кілометрів. Планується, що маршрут з’єднає Чорне і Балтійське моря³.

Враховуючи транскордонний характер проекту, наше наступне дослідження буде присвячено транскордонним ризикам для України. Для того, щоб усвідомити такі ризики можливого будівництва водного шляху Е40 від Гданська до Херсону, почнемо з двох взаємопов’язаних фактів:

1. Україна є лише завершальною частиною водного шляху, основна частина будівельних робіт якого будуть відбувались в Білорусі і Польщі;

2. Україна розміщена вниз по течії Прип’яті та Дніпра.

Говорячи простою мовою, це означає, що всі негативні впливи на якість води та водність самих річок, зокрема р. Прип’яті, що відбуватимуться переважно на території Білорусі, однаково стануть безпосереднім впливом на довкілля України.

Досі відсутня офіційна інформація про проект в Україні, хоча, для прикладу, білоруська сторона вже не перший рік активно займається пошуком інвесторів на міжнародному рівні. Так, у березні 2017 року в розділі інвестиційних пропозицій на сайті білоруського посольства в Чеській Республіці було розміщено проект будівництва Е40 і його техніко-економічне обґрунтування (ТЕО)⁴.

З цього документу стає зрозумілим, що основна частина гідротехнічних робіт відбуватиметься на р. Прип’ять в Білорусі. Проаналізуємо, які наслідки матимуть ці роботи для України.

Ділянка запланованого водного шляху на території Білорусі становить 660 кілометрів і потребує докорінної перебудови. Адже білоруська частина запланованого шляху практично повністю складається із руса р. Прип’ять, яка знаходиться у природному стані. Сьогодні річка відноситься до четвертого класу внутрішніх водних шляхів міжнародного значення. Це означає, що русло Прип’яті дозволяє пропускати судна довжиною до 70 м, шириною 10,5 м і осадкою 1,6 м. Аналізуючи ТЕО проекту, бачимо, що після реконструкції, Е40 буде відповідати IV класу водних шляхів. Відповідно до вимог Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення (УМВШ)⁵. Стандарти УМВШ передбачають можливість курсування суден річка-море (тоннаж 1000-1500 т, довжиною 80-85 м, шириною 9,5 м і осадкою 2,5 м. Також, на с. 93 зазначено, що окрім глибини осадки проект передбачає додаткові 1,5 глибини каналу для захисту дна, тобто загалом глибина «оновленої» Прип’яті і всієї протяжності водного шляху становитиме 4 метри замість нинішніх 1,6 метрів. А це означає одне – колосальні днопоглиблювальні роботи і створення на всій протяжності річки валу вздовж берега, тобто – перетворення Прип’яті на канал (с. 39-40 ТЕО), будівництво 6-7 гребель (с. 41-44 ТЕО) та спрямлення її окремих частин (с. 44-45 ТЕО)⁶.

Поглиблення дна і більш жорстке регулювання судноплавних глибин призведуть до зниження швидкостей течії води, а отже – до зниження водообміну і швидкостей природної асиміляції забруднюючих речовин. Підтоплення територій в одних місцях і зневоднення в інших буде прямо залежати від рівня води в «каналі». Регулювання судноплавних глибин також може призвести до підвищення обсягу паводку, за рахунок зниження вільної ємності водотоку на початок весняного водопілля.

https://drive.google.com/file/d/0B1Oup9NEQTK3ZmlKSVQ5SzI4U1k/view

Автори ТЕО визнають (с. 88-90), що вплив на біорізноманіття і оселища буде катастрофічним в зоні будівництва «каналу» і що значно більші наслідки матиме глобальна зміна водного режиму басейну Прип’яті, а також привнесення видів-інтродуцентів через поєднання басейнів Балтійського і Чорного морів. Будівництво призведе до втрат оселищ і врешті – зниження біорізноманіття всіх груп фауни.

Крім того, в усіх трьох країнах будівництво каналу зачепить природоохоронні території – і національні парки, і інші об’єкти, створені урядами, а також території Мереж Натура 2000 та Емеральд, створені на європейському рівні, в рамках міжнародних угод (Бернської, Рамсарської конвенцій, директив ЄС).

Особливо цікаво, що запропонований білоруською стороною інвестиційний проект зовсім не розкриває питання ризиків радіаційного забруднення Дніпра та подальші наслідки для питного водопостачання в Україні (тема розкрита в окремому дослідженні ЕПЛ – http://epl.org.ua/announces/vodnyj-shlyah-e-40-zagroza-radiatsijnogo-zabrudnennya-dnipra/ ).

Більшість негативних впливів, викликаних земляними роботами буде щорічно повторюватися, оскільки підтримання водного шляху потребуватиме щорічної розчистки русла і поновлення пропускних глибин. Крім того посилений трафік суден призведе до постійно підтримуваного погіршення якості води. Збільшення впливу хвиль відзначиться на знищенні багатьох видів прибережної флори, а також тварин, життя яких приурочене до прибережних мілководь (зокрема це стосується всіх видів риб, нерест яких відбувається в Дніпрі та Прип’яті). Низка таких видів охороняються Червоною книгою України або міжнародними угодами.

Перелічені ризики означають для України втрату важливих нерестовищ на Прип’яті, втрату зволоженості українського Полісся у зв’язку з дамбуванням та поглибленням русла в Білорусі, підняття радіонуклідів та постійний притік забруднених вод до Дніпровського каскаду, що є основним джерелом питного водопостачання в Україні.

Очевидно, що всі перелічені впливи несумісні з дотриманням і національного законодавства, і міжнародних зобов’язань нашої держави у сфері охорони навколишнього природного середовища. Втім, офіційну позицію Україна з цього питання досі не озвучувала.

У Польщі досить давно існує проект «Польща 3.0», в рамках якого вона повинна була б стати транслогістичним світовим центром. Е40 там згадується в якості однієї зі складових на шляху до реалізації своєї ідеї – створення найважливішого інфраструктурного та найпотужнішого проекту в Європі післявоєнної Польщею – цей проект повинен був відродити шовковий шлях з Європи до Китаю ⁷.

Відродження цієї, м’яко кажучи, застарілої ідеї вперше вагомо прозвучало у 2005 році, коли в Женеві проходила 49-а сесія Робочої групи Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН з внутрішнього водного транспорту. Цього разу до польських ініціаторів активно долучились і білоруси. Так, очільник білоруської делегації і Андрій Савіних виступили із доповіддю про перспективи створення воднотранспортного з’єднання «Дніпро – Вісла – Одер». Розглянувши аргументацію білоруської сторони, Робоча група підтримала пропозицію про проведення комплексної економічної та екологічної оцінки водного з’єднання «Дніпро – Вісла – Одер» і створення Групи доповідачів для підготовки документів щодо зазначеного проекту в рамках Комітету з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН.

Починаючи з дня засідання ЄЕК у Женеві, повідомлення про відродження водного шляху Е40 почали регулярно виникати на сайті Міністерства закордонних справ Білорусі⁸. Білоруська сторона активно взялася за пошук інвесторів для реалізації транскордонного проекту, в якому Білорусь відіграватиме центральну транзитну ланку. Так, у березні 2017 року в розділі інвестиційних пропозицій на сайті білоруського посольства в Чеській Республіці було розміщено проект будівництва Е40 і його техніко-економічне обґрунтування (ТЕО)⁹.

Звернемо увагу читача, що саме А. Савіних минулого тижня привіз на підписання українській стороні проект дорожньої карти щодо водного шляху Е40.

Тим часом, низкою національних документів Польща затвердила плани гідротехнічних робіт, які потенційно входять до складу глобального задуму Е40¹⁰, що робить проект потенційно інвестиційно-привабливим.

Досліджуючи текст ТЕО, підготовлений у 2015 році, знаходимо цікаві подробиці. Зокрема, документ побіжно згадує, що український уряд підтримує проект Е40, а українська компанія «Нібулон» готова інвестувати в українську частину шляху 2,5 млн у.о. Як ми знаємо, жодної інформації про це в Україні немає. Про інтерес компанії «Нібулон» до будівництва водного шляху Е40 ми повідомляли раніше¹¹.

Таким чином, 5 грудня Україна непрозоро підписала документ, що гарантовано принесе нашій державі непоправні екологічні збитки та стане порушенням екологічних прав громадян і міжнародних природоохоронних угод.

ЕПЛ звернулись до Уряду України з вимогою оприлюднити Дорожню карту розвитку судноплавства на річках Дніпро і Прип’ять та надати пояснення, якими державними документами України передбачено будівництво водного шляху Е40 в Україні.

Попередні повідомлення по темі Е40:

СУДНОПЛАВНИЙ ШЛЯХ ДНІПРОМ ЛОБІЮЄ ПРЕЗИДЕНТСЬКА ПАРТІЯ ТА «НІБУЛОН» http://epl.org.ua/announces/7705/

ВОДНИЙ ШЛЯХ «Е 40»: ЗАГРОЗА РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДНІПРА

http://epl.org.ua/announces/vodnyj-shlyah-e-40-zagroza-radiatsijnogo-zabrudnennya-dnipra/

Актуальна інформація про кампанію протистояння проекту водного шляху Е40 розміщена на сайті http://stope40.org ; https://www.youtube.com/watch?v=75KGIq7SToU

Контакти:

Василюк Олексій, еколог ЕПЛ

vasyliuk@gmail.com