Нова система використання в Україні інтегрованих інструментів накопичення, аналізу та поширення екологічної інформації

МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) адвокатує створення електронної системи під назвою «РВПЗ+». У лютому 2016 р. Україна ратифікувала Протокол про реєстр викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ) і таким чином взяла на себе зобов’язання розробляти електронну систему екологічної інформації. ЕПЛ створила концепцію і запустила пілотні елементи розширеної системи екологічної інформації, яка об’єднує 1) звітування за вимогами Протоколу РВПЗ; (2) моніторинг викидів; 3) дані з дозволів на викиди; 4) дані про ОВНС (4) дані про екологічні перевірки та заходи реагування на порушення. Інтегрований підхід зробить електронний реєстр екологічної інформації значно кориснішим з точки зору прийняття рішень органами влади, екологічними НУО та громадськістю.

Опис проблеми

Функціонально державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні розділене між різними органами виконавчої влади:

• Дозвільна система — здебільшого належить до компетенції обласних державних адміністрацій, окремі функції виконуються Мін природи України та Держгеонадрами України.

• Ліцензійна система — Мінприроди України.

• Звітність — органи статистики, Держводагество (у частині використання водних ресурсів) та Державна служба геології та надр (надрокористування).

• Контроль дотримання вимог природоохоронного законодавства — Державна екологічна інспекція.

• Моніторинг — ряд суб’єктів моніторингу під егідою Мінприроди України.

• Податки за використання природних ресурсів та забруднення довкілля — Державна фіскальна служба, тощо.

На даний час вказаними органами влади відсутній системний обмін даними у електронному вигляді, що призводить до низької ефективності державного управління, надлишкового дозвільного та контрольного навантаження на суб’єктів господарювання та неможливості надання громадськості та іншим зацікавленим сторонам якісної інформації про стан довкілля.

Така ситуація спричинена здебільшого:

• Відсутністю, процедур та механізмів інтеграції даних органів влади, що спричинене відсутністю єдиних національних довідників (класифікаторів), процедур та стандартів системного обміну інформацією у електронному вигляді.
• Дублюванням окремих функцій органів влади.
• Виконанням регулятивних функцій здебільшого відносно суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), без комплексного підходу до об’єкта, на якому використовуються природні ресурси та (або) здійснюється негативний вплив на довкілля.
• Вузьковідомчим підходом до управління охороною довкілля зі сторони більшості органів влади.

Принципи побудови нової системи екологічної інформації

Проблема відсутності єдиного національного інформаційного середовища у сфері охорони довкілля поставала у минулому перед різними країнами світу.

Європейський Союз вирішував ідентичну проблему на міждержавному рівні, у результаті чого була сформована “Спільна система екологічної інформації” (Shared Environmental Information System, SEIS¹), яка базується на семи принципах²:

1. Інформація повинна переводитися у електронний вигляд якомога ближче до джерела цієї інформації.
2. Інформація повинна збиратися лише один раз та у подальшому спільно використовуватися для різних цілей.
3. Інформація повинна бути легко доступною для органів державної влади та спрощувати виконання ними визначених законодавством функцій.
4. Інформація повинна бути доступною для кінцевих користувачів, насамперед для державних органів на всіх рівнях, від місцевого до європейського, з метою належної своєчасної оцінки стану навколишнього середовища та ефективності їх політики, а також для розробки нової політики.
5. Інформація також повинна бути доступною таким кінцевим користувачам (державні органи, громадяни, тощо) для аналізу на відповідному географічному рівні (наприклад, країни, міста, басейн ріки, інше) для забезпечення реальної участі у розробці та реалізації екологічної політики.
6. Інформація повинна бути повністю доступна для широкого загалу, як після належного рівня агрегування з урахуванням відповідних вимог конфіденційності, так і на національному рівні у відповідних національних мовах.
7. Поширення та обробка інформації повинна здійснюватися на основі загальних, вільних та відкритих стандартів.

Впровадження вказаних принципів в Україні матиме позитивний ефект, як застосування найкращих сучасних практик управління охороною довкілля, а також сприятиме наближенню державного управління охороною довкілля в Україні до стандартів Європейського Союзу. Інтегрований підхід до управління охороною навколишнього природного середовища на основі електронного врядування відповідає іншим сучасним європейським та світовим тенденціям – IPPC³, PRTR⁴, OGP⁵, SAICM⁶.

Механізми створення інтегрованої електронної системи екологічної інформації

Впровадження інтегрованого державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища на базі електронного урядування вимагає реалізації наступних взаємопов’язаних елементів:

1. Впровадження єдиних державних класифікаторів та довідників у сфері охорони довкілля із врахуванням ідентичних класифікаторів та довідників, що використовуються в країнах ЄС.
2. Розробка та впровадження єдиної державної системи ідентифікації та кодифікації об’єктів, що впливають або можуть негативно впливати на навколишнє природне середовище.
3. Розробка та впровадження держаної системи кодифікації майданчиків моніторингу показників довкілля.
4. Розробка стандартів відкритих форматів обміну інформацією природоохоронного напрямку та забезпечення такою інформацією зацікавлених осіб.
5. Перегляд форм дозвільної та звітної систем, а також систем контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів із впровадженням вказаних вище класифікаторів та систем ідентифікації.
6. Перегляд первинної облікової документації, формування методик визначення питомих показників впливу на довкілля для основних виробничих процесів.
7. Розробка системи аутентифікації уповноважених посадових осіб природокористувачів в держаних електронних сервісах у сфері охорони довкілля (звітність, адміністративні послуги, інше).
8. Розробка та впровадження інтегрованих електронних сервісів для одержання документів дозвільного характеру та подання звітності природокористувачами.
9. Розробка та впровадження електронних сервісів забезпечення громадськості та зацікавлених осіб інформацією природоохоронного напрямку

Необхідною умовою для належного результату повинне бути паралельне внесення змін у законодавства, які зобов’язують суб’єктів інформаційних відносин у сфері охорони довкілля виконувати основні функцій та процедури виключно на основі вказаних вище рішень.

Переваги запровадження інтегрованої електронної системи екологічної інформації:

• підвищення ефективності та оптимізації державного управління сферою охорони довкілля на усіх рівнях,
• системне викорінення корупції,
• оптимізація регулятивного та контрольного навантаження на суб’єктів господарювання,
• імплементація взятих Україною міжнародних зобов’язань, у тому числі

забезпечення прав громадян України у частині доступу до екологічної інформації та участі у прийнятті відповідних рішень, визначених принципом 10 “Декларації конференції ООН по навколишньому середовищу та розвитку в Ріо-де-Жанейро“⁷ та ратифікованою Україною “Орхуською конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля“⁸.

Першочергові кроки:

ЕПЛ вже запустила систему у 5 пілотних областях України, інформацію про що можна знайти за відповідними посиланнями: українською http://seis.org.ua/, англійською http://seis.org.ua/en/, російськоюhttp://seis.org.ua/ru/.

Проте для запуску цілої системи на національному рівні потрібно:

• створити міжвідомчу групу, яка надаватиме всебічне сприяння імплементації розробленої концепції створення електронної системи екологічної інформації;
• залучити до процесу створення системи усі обласні департаменти екології та природних ресурсів, оскільки саме вони акумулюють найбільше екологічної інформації і можуть слугувати осередками створення системи на регіональному рівні;
• розробити проекти законодавчих актів для запуску механізмів створення системи, описаних вище;
• адвокатувати прийняття розроблених законодавчих актів через відповідні коаліції, зокрема через ініціативу «Реанімаційний пакет реформ».

1^ Сторінка на сайті Європейського екологічного агентства
http://www.eea.europa.eu/about-us/what/shared-environmental-information-system-1 (англ.)

2^ Джерело http://www.eionet.europa.eu/seis/principles (англ.)

3^ Інтегроване попередження та обмеження забруднення (Integrated Pollution Prevention and Control)
https://en.wikipedia.org/wiki/Integrated_Pollution_Prevention_and_Control (англ.)

4^ Реєстр викидів та переносу забруднень (Pollutant Release and Transfer Register)
https://en.wikipedia.org/wiki/Pollutant_release_and_transfer_register (англ.)

5^ Партнерство «Відкритий уряд» (Open Government Partnership), http://www.opengovpartnership.org/ (англ.)

6^ Стратегічний підхід до міжнародного управління хімічними речовинами (Strategic Approach to International Chemicals Management), https://en.wikipedia.org/wiki/SAICM (англ.)

7^ Текст Декларація на офіційному веб-сайті Верховної Ради України
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_455#o30

8^ Текст конвенції на офіційному веб-сайті Верховної Ради України
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_015