Тексти, Андрій Гарасим, 30 жовтня 2023
На Каховському водосховищі відбуваються процеси, наслідки яких важко спрогнозувати. Там зароджується нове життя
ТЕКСТИ поспілкувалися з науковцями та природозахисниками, які нещодавно побували в районі Каховського водосховища — зокрема на території національного парку “Кам’янська Січ”.
Розповідає Катерина Полянська, екологиня міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина”
Улітку тут було голе й потріскане дно. У деяких озерах ще стояла вода, були калюжі. Але рівень ґрунтових вод знижувався й вода потроху спадала. У Милевській затоці, розташованій на території парку, ще в кінці літа у верхів’ях зберігалася невелика водойма. І був також невеликий водотік, тому всі живі водні істоти намагалися туди якось переповзти.
Було видно, як повзли черепахи і як не встигали та гинули раки. Також загинуло багато молюсків. Риба, якщо могла, то переходила водотоком далі, якщо ні — то ховалась у калюжах. Під час нашого наступного візиту водойми вже не було — ми виявили лише скелети великих риб, які лежали смужечкою. Певно, риба скупчилася в останніх залишках води, доки її зовсім не стало. Водну екосистему там було фактично знищено, тому відбулася масова загибель.
Але вже через місяць після катастрофи з’явилися невеликі пагінці — один-два листочки, що визирали із землі. Ми тоді ще навіть не знали, що з них виросте. А у вересні там уже була верба — вища за мене. Частина дна заростає вербою, а там, де ще залишилася вода, — росте водна рослинність: очерет і рогіз. Десь можна побачити білі схили, але це не пісок, а відкладення з мушель, які можуть сягати кількох метрів у ширину.
Зараз нам слід зрозуміти, що саме ми хочемо відновити. Але треба також усвідомити, що територія природного парку, не кажу вже про все водосховище, — це досі червона зона, там тривають бойові дії. Ми там брали проби з місць влучень снарядів — і результати аналізів з лабораторії свідчать про перевищення гранично допустимих концентрацій важких металів.
Це результати аналізів, узятих у вирвах від снарядів і спаленої техніки. На території парку, як і всюди на окупованих землях, стояла техніка росіян, були їхні окопи й місця дислокації. Там узагалі був цілий, як ми називаємо, “Орколенд” — фактично, окреме містечко російських солдатів, які залишили після себе тонни сміття.
Одразу після звільнення там залишився суцільний смітник. Співробітники парку самотужки вичистили всю територію. І зараз ця територія перебуває в червоній зоні. Коли ми були востаннє — прилетів дрон і побачив наші машини, а потім прилетіли три міни за 200 м від нас. Тому, звичайно, потрапити до середини водосховища дуже проблематично.
1 млрд дерев
Розповідає Анна Куземко, провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки
— Одразу після підриву греблі було чимало прогнозів щодо подальшої долі території колишнього водосховища. Які з цих прогнозів справдилися?
Робити прогнози в такій ситуації — невдячна справа. Половина того, що говорили одразу після підриву Каховської греблі, точно не справдилася.
Зокрема не справдилися прогнози про пустелю — але про це казали люди, які, певно, не дуже в темі. Бо район Каховського водосховища — абсолютно не та зона, де може утворитися повноцінна пустеля.
Прогноз, що ґрунт висихатиме й поширюватимуться пилові бурі з усіма шкідливими хімічними сполуками, накопиченими у водосховищі, — теж не справдився. Хоча певні підстави для такого прогнозу були. Мулистий ґрунт, коли висихає, стає дуже легким. Але ґрунти саме на дні Каховського водосховища виявилися достатньо щільними. До того ж на них сформувалися кірочки ґрунтових водоростей, які теж перешкоджали висиханню ґрунту.
Були прогнози, що все дно колишнього Каховського водосховища перетвориться на певний розсадник інвазійних видів. Але поки що цього теж не сталося — зараз бачимо лише поодинокі паростки таких видів. Думаю, тут велику роль відіграватиме дуже інтенсивне зростання верби, що не дало можливості закріпитися інвазійним видам. Але, звичайно, гарантувати, що інвазійні види й надалі не поширюватимуться, також не можна.
— Невже верба лише за кілька місяців стала домінантним видом у цьому районі?
Коли ми були там у червні, то єдине, що бачили, — це голе дно, вкрите досить щільним мулом, уже потрісканим, подекуди з потужними черепашковими відкладами молюска дрейсени. До речі, це теж доволі агресивний вид, який процвітав у Каховському водосховищі.
На деяких ділянках товщина шару мушель дрейсени могла становити до 2 м. Там майже не було рослин, лише поодинокі сіянці. На інших ділянках на мулах дуже інтенсивно проростало насіння рослин, які ми тоді попередньо ідентифікували як вербу.
Але минуло кілька місяців — і під час нашої останньої поїздки ми спостерігали разючі зміни. На більшості території, яку ми обстежили, спостерігається дуже щільний вербовий молодняк, висота якого вже може сягати 2,5-3 м. Найвища верба, яку ми виміряли, становить 3 м 16 см.
Тобто за чотири місяці відбулося формування повноцінних заплавних вербово-тополевих лісів, які, до речі, охороняють на рівні всієї Європи. Власне, саме такі ліси були доволі поширеними на цій території до створення Каховського водосховища.
— Якось це дуже швидко: лише кілька місяців — і 3-метрові дерева…
Так, справді, ніхто не сподівався на таке шалене зростання за неймовірно короткий час. Річ у тім, що коли відбувся підрив дамби, саме верби утворили насіння, яке плавало на поверхні води, а потім вода зійшла й насіння впало на дуже родючий ґрунт і масово проросло.
Уже в червні, як було сказано, ми бачили паростки верби, але тоді ще остаточно не знали, який саме вид. До того ж оскільки ці молоді паростки дуже щільні, у них дуже висока конкуренція за світло, тому вони дуже швидко намагалися тягнутися вгору, до сонця.
Зараз верба займає близько 50% усіх покритих рослинами площ. Фактично, вільними від верби залишилися території, вкриті шаром мушель дрейсени, але, думаю, з часом і туди занесеться ґрунт і закріпляться рослини.
Там сіянців інших рослин дуже мало, вони поки що поодинокі й розрізнені. Звичайно, є ще вкраплення тополь. Формуються також зарості прибережної водної рослинності — рогози, очерету, осоки. Ця рослинність наявна там, де відновилися старі річкові річища. Наприклад, ми спостерігаємо відновлення цієї рослинності вздовж річища річки Кам’янки, яке було затоплене водами Каховського водосховища, а тепер відновилося.
— Мінекології нещодавно оприлюднило свій реліз про цілеспрямоване засіювання дня Каховського водосховища насінням дикорослих і сільськогосподарських рослин. Наскільки масштабною була ця робота, бо, на жаль, якоїсь детальнішої інформації оприлюднено не було…
У нас, на жаль, немає підтвердження такої діяльності. Співробітники парку, з якими ми спілкувалися, не повідомляли про таку діяльність. Це, ймовірніше, питання до піарвідділу Міністерства екології: звідки вони взяли таку інформацію. Я про такі факти нічого не знаю. Єдине джерело, з якого я про це чула, був допис джерело Міністерства охорони довкілля в соцмережах.
— Тобто все, що ви бачили на місці колишнього водосховища, — виросло шляхом самозасіювання?
Так, це спонтанне заростання, нічого засіяного ми там не виявили.
— Чи є видимі зміни за цей час у вологості обстежуваної вами території?
Є деякі ділянки, на яких можна навіть загрузнути. На деяких територіях у червні ще стояла вода, особливо в балках. Зараз там сухо. Коли ми були там у червні, ґрунт уже підсихав і тріскався. Тріщини були такої фрактальної форми. Тоді вимірювали глибину цих тріщин — вона становила 25-30 см. Думаю, поява таких тріщин якраз пов’язана зі зменшенням вологості у ґрунті, бо дощів давно не було, плюс поява паростків верби.
Верба дуже швидко росте й тягне вологу з ґрунту. Тому зараз ці тріщини стали значно глибшими. Найглибша, яку ми виміряли, була 1 м 28 см. І ці тріщини дуже широкі. У мене 37 розмір ноги, та коли ми йшли через зарості верб, я навіть боялася, що моя нога може провалитися в одну з таких тріщин.
У червні ми також спостерігали багато струмків ґрунтових вод. З правої сторони Дніпра береги історично були високими — через водосховище, звісно, цього не було видно, але коли вода пішла, то береги знову з’явилися — і ось саме в них відкрилися джерела. Було візуально видно, як вони витікають просто з берега.
У жовтні ми їх уже не бачили. Але та сама річка Кам’янка не змінилася: якою вона була в червні, такою залишилася й у жовтні.
Якщо зараз підуть дощі, а потім буде сніг, то ця територія, звісно, наповниться вологою. І ще багато чого залежить від того, чи буде водопілля. Заплавному лісу, звичайно, треба вдосталь води.
— Чи можна сподіватися, що за кілька років там уже зеленітиме повноцінний ліс?
Це цікаве питання. Чи буде далі формуватися вербовий ліс? Звісно, надалі такими щільними ці зарості верби бути не зможуть. Слабші особини поступово відмиратимуть. Ті самі процеси відбуваються й у звичайному лісі. Підлісок завжди густіший, ніж старші дерева.
Слабші особини відмирають у конкуренції з сильнішими. Це все та сама боротьба за існування. До речі, бути певними, що на зміну вербам не прийдуть ще якісь рослини, ми теж не можемо. Але поки що там такі щільні зарості, що іншим рослинам важко закріпитися.
Думаю, найімовірніший сценарій — той, що там сформується вербово-тополевий ліс. Можна припустити, що принаймні 50% колишнього дна Каховського водосховища буде зайнято саме таким лісом.
— У природозахисника Олексія Василюка є ідея, що ці 1 млрд дерев, про необхідність висадити які колись казав наш президент, можна було б висадити саме на території колишнього водосховища. Там може вирости ліс з мільярда дерев?
Думаю він там уже росте. Якщо взяти всю площу водосховища, то, можливо, мільярд сіянців там уже можна нарахувати.
— Свого часу біолог і візіонер Євген Дикий висловив думку, що сама природа на території водосховища не зможе повернутися до того стану, який був перед побудовою греблі. Що їй необхідна допомога людини. Я навіть чув ідеї, щоб розсіювати насіння дикорослих рослин з коптерів. Яка ваша думка щодо цього?
Я теж так думала влітку, після нашої першої поїздки туди. Коли були побоювання, що там без допомоги людини просто формуватимуться хащі з інвазійних видів. Були ідеї, що там треба буде робити якесь залуження, підсів дикорослих трав.
Але зараз я бачу, що природа таки виявилася розумнішою за нас, і те, у чому ми хотіли допомогти, формується без нашої допомоги. Тому зараз можна впевнено сказати, що природа нашого втручання там не потребує.
Вигляд згори
Порівняльна карта рослинності (переважно, верболозів) в районі Каховського водосховища — на території національного парку “Кам’янська Січ”, — яку підготував Григорій Коломицев
Григорій Коломицев, експерт з просторового моделювання біорізноманіття Української природоохоронної групи, молодший науковий співробітник Інституту зоології:
Аналізуючи ділянку колишнього водосховища в області Національного природного парку “Кам’янська Січ”, можна констатувати подальший відчутний розвиток рослинності. На правому знімку видно, що більшість нового суходолу вкрито щільною зеленою рослинністю.
На обох знімках є чіткі обриси оброблюваних полів навколо. Якщо на лівому знімку (за червень) на багатьох полях та інших територіях незмінного суходолу було зелено, то на правому знімку (жовтень) восени врожай зібрали, а рослинність посохла й пожовкла.
Новий суходіл, осушена територія, у червні (лівий знімок) мала відносно нещільну, невиражену рослинність. Значення вегетаційного індексу NDVI там становило приблизно 0,15. Це досить близько до значень індексу впродовж вегетаційного сезону на піщаних ділянках Олешківських пісків. Також на знімку видно акваторію й голі піщані та кам’янисті ділянки — це територія з негативними значеннями індексу.
Від червня голі ділянки заросли, а вода ще більше відійшла, тому й територій з від’ємними значеннями індексу (не вкритої рослинністю) стало значно менше, лишилось переважно річище Дніпра.
Щодо самої рослинності, то на правому знімку видно, що більшість території Кам’янської та Милівської балок мають значення вегетаційного індексу вище від 0,6 — це щільна рослинність. Ми вже бачили з фотографій та відео з місця, що там підростає ліс.
Така сама картина й біля самого Дніпра — там відкрилася територія колишньої заплави річки, і вона теж активно заросла рослинністю. Видно, що біля колишніх берегів залишилися смуги піщаних ділянок, які поки що відносно слабко вкрито рослинністю.
