Внесені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 січня 2026 року зміни до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 (далі – Правила), що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2026 року за № 165/45559, передбачають оновлення низки положень, які регулюють санітарно-гігієнічні вимоги до планування забудови населених пунктів та порядок встановлення і застосування санітарно-захисних зон (далі – СЗЗ) для об’єктів, що можуть здійснювати шкідливий вплив на здоров’я населення.
Зокрема, змінами було уточнено нормативну базу, яка застосовується під час визначення вимог до розташування та орієнтації житлових і громадських будівель. У пункті 4.6 Правил оновлено посилання на державні будівельні норми у сфері природного та штучного освітлення. Якщо попередня редакція передбачала застосування ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», то після внесення змін застосовується ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 жовтня 2018 року № 264. Водночас у новій редакції положення сформульовано ширше: вимоги щодо забезпечення нормативної тривалості інсоляції поширюються на всі житлові та громадські будівлі, тоді як у попередній редакції вони прямо стосувалися лише будівель висотою п’ять і більше поверхів.
Змін зазнали положення, що регулюють встановлення та зміну СЗЗ для об’єктів, діяльність яких може мати шкідливий вплив на здоров’я людини. Так, у новій редакції пункту 5.7 Правил уточнено підстави для збільшення розміру санітарно-захисної зони для об’єкта, що проєктується з використанням нових технологій або реконструюється. Як і раніше, допускається збільшення такої зони не більше ніж у три рази, однак відповідні положення приведено у відповідність до сучасної термінології законодавства у сфері громадського здоров’я. Зокрема, замість категорії «підприємства та виробничі об’єкти» використовується поняття «об’єкт шкідливого впливу», а замість посилання на гігієнічні нормативи застосовується категорія «державні медико-санітарні нормативи». Встановлено, що у випадку, коли навіть трикратне збільшення санітарно-захисної зони не забезпечує дотримання встановлених нормативів, об’єкт шкідливого впливу повинен прийняти рішення щодо зміни технології виробництва з метою зменшення викидів, перепрофілювання або припинення діяльності.
Окремо було оновлено порядок визначення розмірів санітарно-захисних зон для нових об’єктів або видів діяльності, щодо яких такі розміри не встановлені безпосередньо Правилами. Відповідно до нової редакції пункту 5.8 Правил, визначення таких розмірів здійснюється шляхом проведення медико-санітарної регламентації відповідно до статті 46 Закону України «Про систему громадського здоров’я», а також Порядку встановлення державних медико-санітарних нормативів та державних медико-санітарних правил, допустимих параметрів впливу на організм людини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06 листопада 2023 року № 1915, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2023 року за № 2180/41236. При цьому під час проведення такої регламентації повинні враховуватися умови, що впливають на визначення розмірів санітарно-захисних зон, визначені додатками до Правил, застосовуватися відповідні розрахункові методики, зокрема Методика ОНД-86, а також результати лабораторних та інструментальних досліджень факторів середовища життєдіяльності людини.
Крім того, новою редакцією пункту 5.9 Правил передбачено механізм застосування змінених розмірів санітарно-захисних зон. Зокрема, об’єкт шкідливого впливу для застосування зміненого розміру СЗЗ повинен провести оцінку відповідності умовам застосування такого розміру на підставі спеціального чек-листа, форма якого встановлена додатком до Правил. Заповнені чек-листи підлягають зберіганню об’єктом шкідливого впливу протягом усього періоду його діяльності, а їхні копії протягом одного місяця з дня початку застосування зміненого розміру санітарно-захисної зони повинні бути надіслані до центру контролю та профілактики хвороб відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Водночас, попри внесені зміни, окремі аспекти правового регулювання даного питання залишаються недостатньо визначеними. Зокрема,навіть у новій редакції Правил не достатньо чітко конкретизовано орган, уповноважений приймати рішення, наприклад, щодо зміни розмірів санітарно-захисних зон, а також орган, відповідальний за здійснення системного контролю за дотриманням вимог щодо їхнього встановлення та функціонування. Хоча Правила передбачають направлення чек-листів до центрів контролю та профілактики хвороб, такі установи фактично виконують функцію отримання та зберігання відповідної інформації, тоді як питання здійснення повноцінного наглядового або контрольного механізму щодо дотримання вимог у сфері санітарно-захисних зон у нормативному регулюванні залишається недостатньо врегульованим.
Таким чином, внесені зміни до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів містять певні позитивні оновлення. Зокрема, застосування актуальної редакції ДБН В.2.5-28:2018 щодо природного та штучного освітлення поширює вимоги інсоляції на всі житлові та громадські будівлі, а оновлення термінології та підстав для зміни розмірів санітарно-захисних зон узгоджує Правила із сучасним законодавством у сфері громадського здоров’я.
Водночас система застосування чек-листів для оцінки змінених розмірів санітарно-захисних зон є радше формальною процедурою, ніж реальним механізмом контролю. Направлення заповнених чек-листів до центрів контролю та профілактики хвороб фактично обмежується лише обліком інформації і не передбачає достатньої перевірки дотримання встановлених нормативів, приписів законодавства, безпечності такої зміни розмірів. Такий підхід створює ризик формального виконання Правил без реального зменшення шкідливого впливу на здоров’я населення. Отож, хоча внесені зміни до Правил містять певні оновлення, наявні прогалини, а також формальний характер системи чек-листів, залишають значний ризик недостатнього забезпечення реального захисту здоров’я населення.
