Невелике місто Фастів, що за 64 км від столиці України останніми днями стало центром боротьби місцевої громади на право на висловлення власних поглядів, оцінку дій місцевої влади та місцевих підприємців, право знати достовірну інформації про стан довкілля для захисту свого права на життя в безпечному для життя та здоров’ї довкіллі. Підприємство з іноземними інвестиція Товариство з обмеженою відповідальності «Еко-Втор», яке з 2014 року декларує, що здійснює діяльність із виготовлення поліефірного волокна внаслідок переробки флекси (подрібнених ПЕТ пляшок) подало у суд на місцеву мешканку, пані Оксану Войтину, яка є депутатом Фастівської міської ради. Мотиви позовної заяви – це порушення ділової репутації внаслідок опублікування постів в мережі інтернет на сторінці Facebook, у яких піднімається питання про відсутність екологічної інформації про діяльність підприємства та ставляться риторичні запитання.
Підприємство ТОВ «Еко-Втор» здійснює діяльність, яка вимагає від нього виконання ряду вимог природоохоронного законодавства, зокрема, не перевищувати викиди небезпечних речовин у повітря, скиди у воду, контролювати такі викиди під час виробничого процесу (у тому числі важкі метали, леткі органічні сполуки), належним чином поводитись із відходами, передавати їх для утилізації, інформувати про ситуації із перевищення гранично допустимих викидів тощо, вживати заходів для мінімізації негативного впливу на стан довкілля у місці здійснення ним планованої діяльності.
На жаль, свою діяльність підприємство розпочало з порушення виробничих процесів, зокрема, спалювання відходів ПЕТ (кришешок) на території підприємства, по цьому факту відкрите кримінальне провадження, яке на сьогодні триває. Мешканці Фастова відчули неприємний пластиковий сморід і почали задавати питання про законність діяльності останнього. Реакція ТОВ «Еко-Втор» на критику, яка зумовлена невпевненістю мешканців міста Фастів у безпечності довкілля через діяльність підприємства була не передбачуваною. Замість того, щоб підготувати інформацію про діяльність підприємства, роз’яснити нюанси виробничого процесу, описати ті заходи, які вживаються підприємством для захисту працівників та мешканців міста від можливих потенційних небезпек – ТОВ «Еко-Втор» звернулось із заявою до суду. У заяві просили не тільки визнати недостовірними опубліковані емоційні пости, але ще і написати спростування у якому написати, що ТОВ «Еко-Втор» здійснює свою діяльність із повним дотриманням усіх природоохоронних норм. Така вимога свідчить про нерозуміння позивачами, що таке охорона довкілля, та яким чином здійснюється контроль за довкіллям.
Під діловою репутацією юридичної особи, розуміється оцінка їхньої підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
На думку Верховного Суду, який відображений у огляді судової практики Касаційного цивільного суду у складі ВС завданням суду є правильно визначити відповідача у такій категорії справ, правильно оцінити всі обставини справи та оцінити мотиви поширення інформації, яка стала підставою позову, а також, визначити, чи поширеної інформацією було заподіяно шкоду особі враховуючи її недостовірність.
Оціночні судження (value-judgments)
Оціночні судження (value-judgments) не підлягають доказуванню, а отже, не можуть бути спростовані. Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Ці формулювання запозичені з рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії»: «Наявність фактів може бути продемонстрована (доведена), тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню» (п. 46). Водночас передбачається, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона може скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивна думка була висловлена в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Варто зізнатися, що правом на відповідь майже ніколи не користуються, натомість позивачі обмежуються вимогами сатисфакції у формі спростування поширеної інформації.
У ч. 3 ст. 30 Закону України «Про інформацію» передбачений важливий запобіжник проти подання позовів про поширення інформації про болючі для суспільства питання: суб’єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Це положення сформувалося під впливом справи The Sunday Times v United Kingdom, заява №6538/74, рішення від 26.04.1979 р. (п. 25).
Інформація про стан довкілля є суспільно важливою, а право на доступ до такої інформації гарантується на рівні Основного закону у ст. 50, та деталізується у законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Важливо дослідити особу поширювача інформації та джерело її здобуття
Гарантування екологічну безпеку, право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, дотримуватися природоохоронного законодавства – це обов’язок кожного, у тому числі і позивача. Спалювання решток промислових відходів на території підприємства та у печах – є порушенням природоохоронних та санітарних норм. Крім того, відсутність контролю за станом повітря та достовірної інформації про стан довкілля – є недотримання ряду норм та зумовлює право відповідачів піднімати суспільну дискусію з цього приводу.
Закон покладає на міську раду ряд функцій, про які часто забуваються останні. У сфері охорони довкілля це координація діяльності підприємств, а також забезпечення систематичного та оперативного інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення. Проте, повної та достовірної інформації про діяльність ТОВ «Еко-Втор» не володів ніхто.
Чому важливо з’ясувати мету критики
Критика завжди має мету. Чи це привернення увагу до болючих для суспільства питань, чи це критика – інструмент чорного піару? Кожне поширення інформації на болючу для суспільства тему вимагає глибокого вивчення обставин, адже має багато нюансів. Не можна допускати, щоб взамін спростування інформації, якщо вона не достовірна – позивачі намагалися через суд обмежити право відповідача на висловлювання власної думки.
Суспільна важливість інформації
Атмосферне повітря – це життєвоважливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Для захисту цього важливого ресурси передбачено систему заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;
Повітря як відомо одне, і має здатність переміщуватися. Проте саме концентрація тої чи іншої речовини у певному місці, та її властивість впливати на живі організми має вирішальне значення на допустимість чи недопустимість певної діяльності через наслідки для здоров’я та довкілля. Тому існують різноманітні нормативи щодо контролю та дуже багато методів контролю.
Для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об’єктах навколишнього природного середовища.
Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
Інформація отримана в результаті здійснення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та інформація постійного обліку є відкритою і повинна вільно надаватися на запити будь-яких фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов’язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля.
Саме закритість ТОВ «Еко-Втор» та відсутність інформації про здійснюваний ними контроль за станом довкілля, зокрема атмосферного повітря, щодо виконання дозволу на викиди у частині не анулювання неприємного запаху із виробництва порушує право мешканців на безпечне для життя на здоров’я довкілля, а це у свою чергу породжує дискусії навколо підприємства, які вирішуються не через закривання роту представникам органів місцевого самоврядування та місцевим мешканцям, а шляхом поширення інформації про стан дійсних справ на підприємстві та налагодження належного контролю та моніторингу.
Замість резюме
20 листопада 2019 року Фастівський міськрайонний суд виніс рішення у справі, якою бізнес намагався закрити рот активістці, в якій частково визнав позовні вимоги ТОВ «Еко-Втор» в частині видалення трьох із 5 постів опублікованих Оксаною Войтиною, в решті позовних вимог відмовив.
