Завтра, 17 листопада 2021 року Комітет ВРУ з питань екологічної політики та природокористування вчергове розглядатиме реформу у сфері промислового забруднення. Нагадаємо, в липні цього року народні депутати провалили законопроєкт 4167, втретє не підтримавши його у першому читанні. Завтра на розгляд представлено три законопроєкти: законопроєкт 6004, зареєстрований депутатами партії Голос, законопроєкт 6004-1 від депутатів на чолі з О. Марусяком та законопроєкт 6004-2, зареєстрований головою профільного комітету ВРУ та іншими депутатами.
Законопроєкти 6004 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та 6004-2 «Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля», хоч і дещо відрізняються степенем пропрацьованості, проте здатні забезпечити реальну модернізацію української промисловості, що призведе до суттєвого скорочення промислових викидів, у реалістичні для української економіки строки.
Законопроєкт 6004-1 «Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності» покликаний досягти протилежного! Усі його підписанти за різними даними входять до списку неформальної «групи Павлюка». Першим автором зазначений Олег Марусяк, який є неформальним лідером групи, і який активно виступав проти урядового законопроєкту 4167. 16 лютого 2021 року за законопроєкт 4167 з групи Павлюка не голосували Олег Марусяк, племінник Іллі Павлюка – Максим Павлюк, а також народні депутати Богданець, Божик, Гайду, Горобець, Гринчук, Грищенко, Дануца, Діденко, Заремський, Кицак, Кузбит, Лис, Мазурашу, Марченко, Соломчук і Шол. Ніхто вже й не заперечує, що депутати чернівецького бізнесмена обслуговують інтереси найбагатшого українця.
Ахметову, Коломойському, Фірташу та іншим олігархам невигідна модернізація та встановлення сучасніших систем очищення. Тож про що говорить законопроєкт Павлюка, якщо депутати, які раніше провалили реформу промислового забруднення, зараз вирішили її ледь не очолити? А відповідь ось яка:
законопроєкт 6004-1, імітуючи імплементацію Директиви 2010/75, покликаний відкласти модернізацію підприємств-забруднювачів на невизначений термін (більше 20 років);
законопроєкт не передбачає вимоги про здійснення автоматизованого моніторингу викидів та онлайн інформування про рівні забруднення, що унеможливить реальний облік викидів, а відповідно сплату податків і контроль;
і основне – своїми перехідними положеннями законопроєкт на невизначений термін фіксує чинні поточні (навіть не перспективні) технологічні нормативи викидів забруднюючих речовин. Продовження поточних нормативів фактично означатиме легалізацію невиконання законодавства та умов чинних дозволів, політичне схвалення порушення (оскільки поточні нормативи мали бути досягнуті і замінені найближчим часом перспективними), що в свою чергу поставить в неконкурентні умови тих, хто виконав умови законодавства і модернізувався, і в цілому погіршить умови чинних дозволів на викиди. Тобто зробить іще гірше, ніж є зараз.
Законопроєкт Павлюка місить іще цілу низку інших деталей – а диявол, як відомо, ховається у деталях – які віддаляють його від підходів відповідної директиви та навіть Орхуської конвенції.
Разом з тим, на просторах Інтернету швидко з’явилися і поціновувачі даного законопроекту – народні депутати, лобісти, різноманітні бізнес-асоціації та асоціації для бізнесу, які «радять» підтримати саме цей законопроект. Деякі навіть хизуються поваленням законопроєкту 4167 та погрожують провалити усі наступні, окрім «компромісного» 6004-1. Серед них, зокрема, Професійна Асоціація Екологів України (ПАЕУ), голова Громадської ради при Міндовкіллі Світлана Берзіна, та Федерація роботодавців України.
Чи готові ми до таких компромісів – законсервувати старі нормативи та чекати найкращих доступних технологій та методів управління ще чверть сторіччя, залишаючи України позаду технологічного прогреси та чистого довкілля?
Наша відповідь – ні. МБО “Екологія-Право-Людина” підтримує законопроєкт 6004-2, поданий депутатами на чолі із головою Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування. На наше переконання він повністю відповідає вимогам відповідної директиви ЄС та найбільш пропрацьований у контексті його інтеграції із чинним секторальним та загальним законодавством України.
