Одним із основних та практичних інструментів Орхуської конвенції, що стосуються доступу до інформації та, зокрема, поширення екологічних даних, став Протокол про реєстри викидів та перенесення забруднювачів, розроблений на основі положень пункту 9 статті 5 Конвенції.
Текст Протоколу було погоджено 30 грудня 2003 року на засіданні Робочої групи з регістрів викидів та перенесення забруднювачів за участю представників 30 країн та прийнято міністрами довкілля на Конференції «Довкілля для Європи» в Києві (21-23 травня 2003 р.). Протокол відкритий для ратифікації, прийняття та затвердження тими країнами – членами ООН, які його підписали, а також, він відкритий для приєднання тими країнами, які його не підписали, незалежно від того, чи є вони Сторонами Конвенції.
Мета Протоколу про РВПЗ полягає у розширенні доступу громадськості до інформації шляхом створення, відповідно до положень Протоколу, узгоджених, комплексних загальнонаціональних реєстрів викидів та перенесення забруднювачів, які могли б сприяти участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, сприяти скороченню викидів та запобіганню забруднення довкілля.
Кожна Сторона Протоколу має створити доступний громадськості та зручний у використанні реєстр викидів та перенесення забруднювачів (далі – РВПЗ), що діє на основі обов’язкової схеми щорічної звітності.
До реєстру з РВПЗ вноситься інформація щодо обʼєктів, які провадять діяльність охоплену протоколом, та здійснюють викиди забруднюючих речовин, перелік яких також визначається Протоколом.
Протокол про РВПЗ охоплює види діяльності, які згруповані за галузями (енергетика, виробництво та обробка металів, переробка мінеральної сировини, управління відходами та стічними водами, виробництво та обробка паперу та деревини, хімічна промисловість, інтенсивне тваринництво та ін.). Види діяльності перелічені у додатку 1 до Протоколу про РВПЗ. У додатку 2 до Протоколу про РВПЗ перераховані хімічні речовини.
Країнам, які є Сторонами Протоколу, надається можливість переглянути списки видів діяльності, забруднюючих речовин та порогових значень, зазначених у додатках до Протоколу, виходячи з національних інтересів. Проте, така можливість надається лише сторону розширення, що означає, що не включити передбачене Протоколом, держави не уповноважені.
Незважаючи на те, що основна увага в Протоколі приділяється наданню інформації від великих стаціонарних джерел забруднення, в ньому також встановлюються правила звітності для дифузних джерел, а саме транспорту, малих та середніх підприємств.
Інформація з національного РВПЗ надається зацікавленим особам за допомогою вільного доступу до веб-сайту РВПЗ через Інтернет. Це означає, що будь-який представник громадськості зможе дізнатися про щорічне забруднення від конкретного підприємства, яке діє у його районі, якщо вивільнення цієї забруднюючої речовини охоплюється вимогами щодо звітності в рамках Протоколу.
Україна ратифікувала Протокол про реєстри викидів та переносу забруднювачів. Відповідний законопроект №0078 3 лютого 2016 р. підтримали 233 народні депутати ВРУ.
Метою Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів» є ратифікація Протоколу для створення єдиної уніфікованої електронної системи доступу до інформації про дозволи, звіти, матеріали перевірок у сфері охорони навколишнього середовища для органів влади і громадськості з метою надання доступу кожного громадянина до такої інформації та підвищення ефективності електронного управління в сфері охорони навколишнього середовища.
Очікувалося, що завдяки створенню в Україні доступного для громадськості загальнонаціонального реєстру та введення для підприємств вимог про надання регулярних звітів про свої викиди та переноси конкретних забруднювачів, Протокол стимулюватиме зниження рівнів забруднення чим сприятиме сталому розвитку.
Майже шість років по прийняттю закону про ратифікацію Протоколу, Верховна Рада України 20 вересня 2022 року прийняла у другому читанні Закон України «Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів» №6477 від 28.12.2021 р. (далі – Закон №6477). Вже 6 жовтня 2022 року Закон №6477 підписав Президент України.
Відповідно до його преамбули, цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Національного реєстру викидів та перенесення забруднювачів з метою забезпечення доступу громадськості до повних, узгоджених і достовірних даних про викиди та перенесення забруднювачів і відходів.
Міндовкілля вказує, що Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів стане єдиною державною онлайн-системою даних, де на цифровій мапі відображатимуться усі підприємства-забруднювачі та інформація про них.
Важливо, що національний реєстр має бути інтегровано з відповідним європейським реєстром.
Проте, окрім певних положень, цей Закон набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування. У свою чергу, першим звітним роком є календарний рік, в якому цей Закон набрав чинності.
Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності має забезпечити прийняття нормативно-правових актів, на виконання положень Закону №6477, а у дворічний строк з дня набрання чинності – зобов’язаний забезпечити інтеграцію Національного реєстру викидів та перенесення забруднювачів з Європейським реєстром викидів та перенесення забруднювачів.
Положення Закону №6477, що стосуються затвердження форми довідки про дифузні джерела; порядку складання та подання таких довідок до уповноваженого органу; попередню оцінку якості даних, що включені до звіту оператора; довідки про дифузні джерела на предмет їх повноти, узгодженості та достовірності під час прийняття звіту оператора, довідки про дифузні джерела набирають чинності через 24 місяці з дня опублікування цього Закону.
Висновки. Із викладеного бачимо, що положення прийнятого Закону №6477 запрацюють далеко не зараз. Варто наголосити, що створення системного забезпечення функціонування Національного реєстру викидів та перенесення забруднювачів також є досить тривалим процесом. Із найбільш оптимістичної точки зору, повною мірою функціонувати положення Закону №6477 почнуть, у кращому випадку, зі спливом дворічного строку з дня набрання ним чинності. Це означає, що першим роком функціонування РВПЗ в Україні стане 2023 рік, перші звіти, у відповідності до Закону №6477, будуть подані до березня 2024 року. У свою чергу, громадськість зможе щось ознайомитись із такою інформацією лише до кінця року 2024 року (за найбільш оптимістичних прогнозів).
При цьому, відповідно до статті 8 Протоколу про РВПЗ, першим звітним роком для України мав стати ще 2017 рік, а інформація за перший звітний рік повинна була бути включена до національного реєстру викидів та перенесення забруднювачів до кінця 2019 року. Як бачимо, цих зобовʼязань Україна не дотрималася. Тому, втілення положень Закону №6477 та запуск належного функціонування РВПЗ в Україні затримується мінімум на п‘ять років.
Попри це, прийняття Закону №6477 є важливим етапом на шляху до виконання Україною своїх зобовʼязань у сфері РВПЗ, а отже, і до досягнення цілей, проголошених Орхуською конвенцією.
