За підсумками дебатів за терміновою процедурою Парламентською асамблеєю Ради Європи (далі – ПАРЄ) було ухвалено резолюцію «Правові аспекти та аспект прав людини в агресії РФ проти України» (далі – Резолюція). Резолюцію прийнято одностайно, “за” проголосували 100 депутатів, один – утримався.
Важливим положенням Резолюції є визнання ПАРЄ того, що білорусь брала участь в агресії російської федерації проти України, оскільки дозволила російській федерації використовувати свою територію для здійснення актів агресії проти України. Роль і співучасть білорусі повинні бути засуджені міжнародним співтовариством, а її лідери повинні бути притягнуті до відповідальності.
У даній Резолюції ПАРЄ визнає, що дії рф та білорусі відповідають ознакам злочину агресії, викладеному у Статуті Міжнародного кримінального суду та розумінню цього злочину у звичаєвому міжнародному праві. Резолюція містить чіткий посил про необхідність притягнення до відповідальності за вчинене в Україні політичних та військових лідерів рф та білорусі.
ПАРЄ закликає держав-членів та держав-спостерігачів Ради Європи створити спеціальний міжнародний кримінальний трибунал щодо злочину агресії проти України. У Резолюції йдеться про те, що таке створення має бути підтримане якомога більшою кількістю державних та міжнародних організацій, в тому числі, мова йде про Генеральну Асамблею ООН. ПАРЄ вважає, що глави держав і урядів Ради Європи на своєму 4-му саміті в Рейк’явіку в травні 2023 року повинні надати політичну підтримку створенню такого трибуналу.
На держави також покладається обовʼязок із забезпечення конкретною експертною та технічною підтримкою Ради Європи процесу створення такого трибуналу в тісній координації з іншими зацікавленими міжнародними організаціями та державами.
За Резолюцією даний трибунал має характеризуватись таким:
1. Його юрисдикція обмежуватиметься злочином агресії, вчиненим проти України, і поширюватиметься ratione temporis (часова юрисдикція) на агресію, розпочату російською федерацією в лютому 2014 року. Його юрисдикція включатиме роль і співучасть лідерів білорусі в агресивній війні проти України.
2. Його статут має містити визначення злочину агресії відповідно до Статуту Міжнародного кримінального суду та міжнародного звичаєвого права.
3. Його статут чітко зазначатиме, що особистий імунітет не буде застосовуватися до посадових осіб держави, відповідно до практики інших міжнародних кримінальних трибуналів, і що функціональний імунітет у будь-якому випадку не буде застосований до злочину агресії. Офіційна посада глави держави чи уряду, члена уряду чи парламенту, обраного представника чи урядовця ні в якому разі не повинна звільняти обвинуваченого від кримінальної відповідальності за злочин агресії чи виправдовувати пом’якшене покарання. Цей принцип має застосовуватися до громадян держав, які не є учасниками установчого договору чи угоди, зокрема громадян держави-агресора та його спільника.
4. Його статут міститиме перелік прав обвинувачених на справедливий судовий розгляд, посилання на принципи законності та non bis in idem (не двічі за одне) відповідно до міжнародного права прав людини та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини.
5. Його роль доповнюватиме юрисдикцію МКС і жодним чином не обмежуватиме та не впливатиме на здійснення останнім юрисдикції щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та можливого геноциду, скоєного в контексті триваючої агресії. І МКС, і спеціальний трибунал повинні домовитися про практичні та правові питання, такі як обмін доказами, тримання підозрюваних під вартою, розробка спільних схем захисту свідків, послідовність судових процесів над особами, переслідуваними обома судовими органами.
6. Його місцеперебування має бути встановлено в Гаазі з метою забезпечення взаємодоповнюваності та співпраці з МКС та іншими міжнародними судами та установами.
7. Держави та міжнародні організації, які підтримують спеціальний трибунал, повинні надати йому достатні людські та фінансові ресурси, забезпечивши його повну незалежність та ефективне оперативне функціонування, беручи до уваги той факт, що він, безперечно, не зможе відразу працювати на повну потужність.
Паралельно зі створенням спеціального трибуналу ПАРЄ закликає держави-члени та держави-спостерігачі, які ще не ратифікували Статут МКС або поправки до нього, зробити це якнайшвидше.
У Резолюції вказано, що є все більше доказів того, що російська офіційна риторика, яка використовується для виправдання повномасштабного вторгнення та агресії проти України, так званого процесу «деукраїнізації», несе ознаки публічного підбурювання до геноциду або розкриває наміри знищити український народ як такий чи принаймні його частину. ПАРЄ нагадує, що Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього 1948 року, учасниками якої є як Україна, так і рф, забороняє прямі та публічні заклики до вчинення геноциду та замах на геноцид. Деякі дії, вчинені російськими військами проти українських цивільних осіб, можуть підпадати під статтю II зазначеної Конвенції, такі як убивства та примусове переміщення дітей одного народу до іншого з метою русифікації шляхом усиновлення російськими родинами та/або переведення до російських дитячих будинків або інтернатних закладів, таких як літні табори.
Даною Резолюцією ПАРЄ закликає держави-члени та держави-спостерігачі Ради Європи: підтримати розслідування, розпочате Прокурором МКС щодо ситуації в Україні; допомагати українській владі та, зокрема, Офісу Генерального прокурора, в їхніх поточних зусиллях з розслідування міжнародних злочинів, скоєних в Україні; надавати експертну підтримку українській владі; використовувати принцип універсальної юрисдикції або інші принципи (активної чи пасивної правосуб’єктності) для розслідування та судового переслідування ймовірних міжнародних злочинів, скоєних в Україні; приєднатися або співпрацювати зі Спільною слідчою групою; підтримувати роботу українських та міжнародних неурядових організацій, а також правозахисників і журналістів на місцях у зборі доказів і документації передбачуваних міжнародних злочинів або надання різних видів допомоги жертвам і свідкам, у т.ч. щодо примусового переміщення дітей до російської федерації та на окуповані росією території; забезпечити посилену координацію та узгодженість між усіма механізмами підзвітності та залученими учасниками; ратифікувати Римський статут МКС і поправки до нього, якщо вони ще не зробили цього.
Згідно із текстом Резолюції, після закінчення військових дій ПАРЄ зобовʼязалась розглянути можливість проведення однієї зі своїх сесій у Києві. Що є своєрідним знаком солідарності з Україною.
Прийняття даної Резолюції є ще одним етапом на шляху до удосконалення міжнародних та національних механізмів притягнення посадових осіб-представників білорусі та рф, винних у вчиненні злочинів агресії та геноциду на території України, до відповідальності, що в перспективі матиме вагомий вплив і на відшкодування шкоди, завданої воєнними діями на території нашої держави.
Логічним наслідком та продовженням рішень світової спільноти, спрямованих на притягнення агресорів до відповідальності стало те, що голови зовнішньополітичних комітетів 21 парламенту вже підписали заяву про створення спеціального міжнародного трибуналу проти путіна. Тож, необхідні міжнародно-правові процеси запущено. Подібні рішення дають впевненість у тому, що винних осіб буде покарано, а завдана шкода – відшкодована.
Посилання на повний текст Резолюції: https://pace.coe.int/en/files/31576
