21 жовтня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у м. Львові розгляне справу за апеляційною скаргою ЕПЛ щодо законності затвердження детального плану території для будівництва ВЕС на полонині Руна.
Ця справа вкотре підкреслює один із системних недоліків української моделі просторового планування – неналежне забезпечення участі громадськості в процесі ухвалення рішень щодо масштабних інфраструктурних проєктів та вирішення питань розміщення таких масштабних проєктів за межами населених пунктів на рівні місцевих рад.
Варто зазначити, що проблеми із розміщенням ВЕСів на цінних природних територіях виникають не лише в Україні. У 2013 році питання порушення екологічних прав жителів країн-членів ЄС були підняті на рівні Європейського Союзу, коли організація Європейська платформа проти вітряків (EPAW) подала скаргу до Комітету з дотримання Оргуської конвенції (справа ACCC/C/2013/96).
Предметом скарги стало затвердження Європейською комісією списку із 248 проєктів взаємного інтересу (PCI), значна частина яких стосувалась будівництва вітрових електростанцій.
Ці проєкти отримали статус стратегічно важливих. Такий статус надавав значні преференцій у фінансуванні ВДЕ, спрощенні дозвільних процедур та інші регуляторні переваги. Водночас, як зазначив скаржник, громадськість була позбавлена можливості брати участь у формуванні цього списку.
У процесі розгляду скарги Комітет встановив, що факти, викладені скаржником, підтвердилися. Зокрема, Європейська комісія не забезпечила:
прозорої і своєчасної участі громадськості у затвердженні списку проєктів спільного інтересу, як цього вимагає стаття 7 Оргуської конвенції. Список був затверджений без реальних консультацій із громадськістю на ранньому етапі, які дозволяють останній впливати на ухвалюванні рішення;
доступу громадськості до екологічної інформації. Інформація щодо потенційного впливу проєктів на стан довкілля була фрагментарною, і не надавалась зацікавленим сторонам у повному обсязі під приводом належності до комерційної таємниці;
перекладу матеріалів щодо списку PCI, включно з повідомленнями для громадськості.
Так, усі дані були доступні лише англійською мовою, що в свою чергу створило бар’єр для неангломовних представників громадськості з країн-членів ЄС.
У підсумку, Комітет дійшов висновку, що такі дії Єврокомісії порушують фундаментальні принципи Оргуської конвенції, а саме статтю 4 (доступ до екологічної інформації), п. 4 ст. 6 та ст. 7 (участь громадськості в процесі прийняття рішень), пункт 9 статті 3 Оргуської конвенції.
У своїх рекомендаціях Комітет закликав Європейський Союз забезпечити ефективну участь громадськості на ранніх етапах розгляду подібних стратегічних документів у майбутньому; удосконалити механізми доступу до екологічної інформації, включно з переглядом практики відмови у наданні даних на підставі комерційної таємниці; усунути мовні бар’єри, які перешкоджають участі неангломовних громадян у консультаціях, шляхом надання матеріалів офіційними мовами країн-членів. Також ЄК порушила ч.1 ст.9 Оргуської конвенції через відсутність хоча б однієї швидкої процедури оскарження рішення про списки PCI.
Висновки комітету з дотримання були схвалені на зустрічі Сторін Оргуської конвенції у 2021 р. (https://unece.org/sites/default/files/2021-12/Decision_VII.8f_eng.pdf) На наступній зустрічі Сторін у листопаді 2025 р. в Женеві також заплановано розглянути стан виконання рішення VII/8f у справах проти ЄС. (https://unece.org/sites/default/files/2025-10/ECE.MP_.PP_.2025.27_aec.pdf )
Комітет чітко підкреслив, що ефективна участь можлива лише за умови повної відкритості, доступності та врахування громадських інтересів ще до ухвалення остаточних рішень.
Ці висновки Комітету перегукуються із ситуацією затвердження детального плану території під будівництво ВЕС на полонині Руна, де представники громадськості не мали вчасного доступу до всіх матеріалів ДПТ, в тому числі і під час самих громадських слухань. Громадськість була позбавлена можливостей реального впливу на прийняття рішення сільською радою та обрання обґрунтованої альтернативи розміщенню ВЕС.
Так, сільська рада не забезпечила вчасного оприлюднення детального плану територій на своєму офіційному веб-сайті. Повідомлення та оголошення громадськості щодо процедури громадського обговорення проєкту ДПТ часто вводили в оману, зокрема повідомлення не містили повної інформації та даних самого проєкту (його описової та графічної частин). Матеріали судової справи також не містять жодних доказів наявності проєкту ДПТ у приміщенні сільської ради, старостинських округах територіальної громади у паперовому форматі.
Водночас суд першої інстанції у своєму рішенні фактично проігнорував ці порушення і назвав їх формальними, такими, що не мали впливу на прийняття спірного рішення.
На нашу думку суд 1-ої інстанції не усвідомив суть Оргуської конвенції, яка полягає не в технічному дотриманні формальностей, а в гарантії реального впливу громадськості на рішення, які можуть мати суттєвий вплив на довкілля. Ці ж гарантії забезпечуються дотриманням процедур доступу до екологічної інформації та участі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень на ранніх стадіях.
Ми сподіваємось, що апеляційна інстанція 21.10.25 р. при розгляді апеляційної скарги ЕПЛ дослідить питання формальної участі громадськості та порушення процедур громадського обговорення проєкту ДПТ та врахує екологічну цінність території будівництва і порушення міжнародних зобов’язань України.
Рішення у справі полонини Руна стане показником того, наскільки українські суди готові захищати гарантоване нормами національного права та нормами Оргуської конвенції право громадськості на доступ до інформації та на участь у прийнятті екологічно важливих рішень.
