Минулого тижня лідери провідних держав світу прибули на індонезійський острів Балі для щорічної зустрічі країн Великої двадцятки (G20), яка об’єднує провідні економіки світу. Усі ці держави так чи інакше переживають зараз наслідки війни рф проти України.
Про те, що питання війни в Україні стоїть у світі як ніколи гостро свідчить і можливість виступу та звернення до учасників зустрічі Президента України Володимира Зеленського.
Президентом було озвучено головні українські меседжі, спрямовані на настання справедливого миру у нашій державі та у світі в цілому. Основні елементи пропонованої Президентом «формули миру»:
забезпечення радіаційної та ядерної безпеки;
забезпечення продовольчої безпеки;
гарантії енергетичної безпеки;
звільнення всіх полонених і депортованих;
виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку;
спеціальний трибунал щодо злочину агресії росії проти України та створення міжнародного механізму для відшкодування всіх збитків, завданих цією війною. Відшкодування за рахунок російських активів, бо саме агресор повинен зробити все, щоб відновити порушену ним справедливість;
протидія екоциду, потреба негайного захисту природи;
недопущення ескалації;
фіксація закінчення війни.
Особливу увагу варто звернути на слова Президента України стосовно екоциду та шкоди, що війна завдає українському довкіллю. Ми вітаємо правильні пріоритети глави держави та згадку про мовчазну жертву війни – довкілля.
Найважливіші тези виступу в частині цього питання:
«Мільйони гектарів лісу спалені обстрілами. Майже 200 тисяч гектарів нашої землі забруднені мінами й снарядами, які не розірвалися».
«Десятки вугільних шахт затоплено».
«Неможливо точно порахувати обсяг забруднення атмосфери від спалених нафтобаз та інших пожеж».
«Безліч поховань убитих тварин».
«Тисячі гектарів ґрунту забруднено шкідливими речовинами. Більшість із них – це родючі ґрунти. Були родючі ґрунти».
«Я запропонував створити платформу для оцінки збитків довкіллю від війни. Маємо це реалізувати.»
«Маємо знайти й спільні відповіді на всі екологічні загрози, створені війною. Без цього не буде повернення до нормального, стабільного життя, і відлуння війни ще довго зберігатиметься».
«Потрібне термінове нарощування кількості техніки та фахівців для розмінування».
«Потрібні також кошти й технології для відновлення очисних споруд».
«Це все не просто українська проблема. Це виклик для усього світу».
Цікаво, що у виступі Президент згадує і не зовсім достовірні данні в частині смертності дельфінів у Чорному морі, вказуючи на те, що внаслідок бойових дій загинуло щонайменше 50 тис. дельфінів. Доказової бази такі цифри поки не мають. Слід наголосити, станом на вересень 2012 року, за фактом масового знищення об’єктів тваринного світу (мова йде про тих же дельфінів) відкрито провадження за статтею 441 Кримінального кодексу України («екоцид»).
Попри певні неточності, більшість посилів Президента в цій частині є актуальними.
Проблемним видається той факт, що поки топ-керівництво держави веде мову про захист довкілля, відшкодування шкоди довкіллю України, відповідальність за вчинення екоциду, у органів державної влади, зокрема, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України не допомагає органам прокуратури в розслідуванні злочинів «Екоциду», доказова база збирається спорадично, фінансування замірів та аналізів відбувається фрагментарно, реформа ДЕІ «застрягла» в владних колах.
Варто розуміти, що поняття «Екоцид». не просто є «модним терміном», воно несе за собою певний зміст, за яким стоять механізми притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Важко вимагати від світового співтовариства допомагати Україні в притягненні винуватців у вчиненні екоциду до відповідальності, не маючи при цьому належного національного механізму, який був би чітким і зрозумілим для правозастосування.
На фоні таких заяв Президента яскраво прослідковується необхідність чіткого закріплення злочину «екоциду» в чинному ККУ та внесення злочину екоциду до Римського статуту, його ратифікацію Ураїною.
Декриміналізація екоциду не лише позбавить Україну превентивного чинника в частині убезпечення збереження довкілля, зумовить уникнення відповідальності особами, що таке кримінальне правопорушення вчинили, а й практично виключить правові можливості міжнародної співпраці з допомоги Україні у цій сфері.
Видається, що такий заклик президента має тлумачитись не лише як звернення до світової спільноти про співпрацю і допомогу у питаннях захисту довкілля, зумовлених війною, а й як обов’язок України, зі своєї сторони, створити якісне правове регулювання згаданої проблематики, головно, в частині екоциду, здійснити реформу екологічного контролю, посилити інституційну спроможність та професіоналізм Міндвокілля та ЦОВВ, які воно координує, пришвидшити прийняття законів та підзаконних актів, що стосуються відповіадльності за шкоду довкіллю та “євроігнеграційних” законів, налагодити процеси звернення за допомогою до міжнародних партнерів в частині оцінки збитків, їх доокументування, мінімізації шкоди та відновлення довкілля.
