МБО «Екологія-Право-Людина» висловлює глибоке занепокоєння тим, що у проєкті Програми дій Уряду (далі – проєкт Програми), представленому 18 серпня 2025 року, довкіллєва політика залишається розпорошеною серед економічних і галузевих пріоритетів і фактично не розглядається як окрема стратегічна опора розвитку держави.
Проєкт Програми визначає чотири базові напрями реформ: безпека, економіка, гідність та відновлення. Вони мають сформувати основу для практичного втілення реформ у найближчі роки. Однак довкілля і клімат, попри свою системоутворюючу та наскрізну роль, не потрапили до цього переліку. Лише у досить фрагментарний спосіб документ містить положення про реформу екологічного контролю, торгівлю квотами на викиди, розвиток природно-заповідного фонду, запуск ринку сміттєпереробки чи виконання екологічного acquis ЄС.
Війна не може і не повинна бути виправданням для відкладення рішень у сфері збереження довкілля, адже саме довкілля є середовищем існування для людей, основою для зростання економіки та майбутнього розвитку держави. Європейська інтеграція заявлена як один із ключових векторів, однак у самому проєкті Програми відсутня чітка дорожня карта щодо довкіллєвих завдань. Суспільство та експертне середовище фактично залишаються в стані невизначеності, очікуючи, що екологічні реформи отримують належну увагу з боку уряду лише під час практичної реалізації євроінтеграційних процесів.
Усе управління охороною навколишнього природного середовища у проєкті Програми практично зведено до однієї операційної цілі: «Україна ощадно та ефективно використовує власні ресурси, з турботою про довкілля та можливості майбутніх поколінь». Але вже сама структура критеріїв свідчить про домінування інтересів видобувного сектору та критичних мінералів, тоді як охорона довкілля, що має чіткі вимоги, стандарти та обов’язки для всіх суб’єктів господарювання, та заходи правової відповідальності, присутня лише фрагментарно.
Заплановані завдання у сфері довкілля заслуговують окремого аналізу.
Закон «Про ринок деревини» планується прийняти до кінця 2025 року. Фахівці МБО «Екологія-Право-Людина» вже неодноразово висловлювали свої застереження стосовно законопроєкту 13277-1 «Про ринок деревини» у частині обмеження функціоналу оцінки впливу на довкілля (ОВД). Запропоновані зміни щодо процедур ОВД, які закладені в перехідні положення проєкту закону, суперечать предмету правового регулювання та йдуть врозріз з євроінтеграційними зобов’язаннями України.
До 31 жовтня 2025 року планується подання до Верховної Ради законопроєкту щодо особливостей управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, а також створення інфраструктури управління ПЗФ. Водночас зміст цієї ініціативи поки не є зрозумілим. Якщо ж ідеться про створення спеціалізованого агентства з управління природно-заповідним фондом та/чи біорізноманіттям — це можна було б оцінити позитивно. Проте невизначеність формулювань не дозволяє стверджувати, чи справді це стане інституційною реформою.
У частині кліматичної політики важливо, що Уряд заявив про підготовку системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, що відповідає міжнародним зобов’язанням України та кліматичному Acquis ЄС. Найбільш ймовірно, що у воєнних умовах її запровадження буде відкладено, як і багатьох прогресивних положень природоохоронного законодавства, до закінчення воєнного стану.
Тривожно виглядає намір перейти до «превентивної системи екологічного контролю» з одночасним скороченням перевірок бізнесу. В умовах, коли забруднення від підприємств і так переважно залишається безкарним, ще серйозніше ослаблення державного екологічного контролю може мати катастрофічні наслідки. Натомість Україні потрібна реформа Державної екологічної інспекції за європейськими стандартами, з обов’язковою транспозицією і впровадженням відповідних європейських директив, що обмежують забруднення довкілля та використання природних ресурсів.
Окремо варто відзначити завдання щодо створення інфраструктури з переробки відходів. Це критично важливий напрям, але його реалізація потребує не лише декларацій, а й десятків підзаконних актів, чітких фінансових механізмів та залучення громад. Європейська комісія також вказала у своєму звіті 2024р. про необхідність вирішення питання закриття 6000 несанкціонованих сміттєзвалищ. Також уваги та ресурсів потребує новий виклик — відходи війни, до яких поки що немає системного підходу.
Ми підтримуємо задекларований у проєкті Програми розвиток альтернативних джерел енергії як частину стратегії диверсифікації генерації, однак наголошуємо на необхідності їхнього впровадження з дотриманням усіх екологічних стандартів та принципів сталого розвитку, щоб уникнути негативного впливу на довкілля. Водночас заплановані заходи виглядають недостатніми: аукціони на 250 МВт і підтримка 4 337 домогосподарств до кінця 2026 року не відповідають реальним потребам енергетичної системи та обсягам фактичних встановлених потужностей. Окремо слід звернути увагу на заявлені плани розвитку атомної енергетики та добудови блоків Хмельницької АЕС, які в умовах війни є нереалістичними, небезпечними, містять корупційну складову і пітримку технологій агресора. Вважаємо, що державні ресурси слід пріоритетно спрямовувати на більш практичні, менш дороговартісні проєкти з нарощування генераційних потужностей, що матимуть результат в найближчому майбутньому, на підтримку бізнесу й комунальних підприємств, при цьому забезпечуючи повну відповідність екологічним вимогам і принципам збереження довкілля.
Крім того, проєкт Програми не дає чіткого бачення про механізми моніторингу деградації та рекультивації земель, відновлення водних екосистем і контролю якості вод, створення системи моніторингу стану атмосферного повітря та реагування на техногенні аварії, план відновлення пошкоджених природоохоронних територій і забезпечення управління ними за принципом «Не завдавати значної шкоди» (DNSH). Також немає згдаки про необхідність посилення інституційного, людського та матеріально-технічного потенціалу України для документування воєнних злочинів проти довкілля, співпраці з міжнародними інституціями для притягнення росії до відповідальності й відшкодування збитків завданих довкіллю, а також гарантій участі громадськості, доступу до інформації та прозорості процесів відновлення.
Ми вважаємо такий підхід концептуально хибним.
Чому довкілля не може бути «допоміжним фактором»?
Конституційний вимір. Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Це право є основоположним і не може розглядатися як другорядне щодо економічних інтересів. Ст.13 Конституції: Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
Європейська інтеграція. Євроінтеграційний поступ України передбачає транспозицію та впровадження понад 200 актів екологічного acquis ЄС. Крім того, під час скринінгу Україна отримала зобов’язання за розділами 11–13 («Сільське господарство», «Рибальство», «Довкілля і зміна клімату»). Відсутність системної екологічної політики у програмі реформ поставить під загрозу переговорний процес і саму можливість вступу України до ЄС у найближчій перспективі.
Міжнародні стандарти. Цілі сталого розвитку ООН інтегрують економічні, соціальні та довкіллєві виміри розвитку. Ігнорування одного з них робить неможливим досягнення цілей сталого розвитку у цілому.
Національна безпека. Руйнування довкілля унаслідок війни вже набуло безпрецедентного масштабу. Забруднення земель, вод, повітря, знищення лісів, мінування територій — усе це напряму впливає на здоров’я людей, продовольчу безпеку та економічну стабільність держави. Відновлення країни без екологічної складової означатиме закріплення екологічної кризи на десятиліття.
Ризики «старої» економіки. Проєкт Програми значною мірою акцентує на приватизації, індустріальних парках, масштабуванні видобутку та переробки. Без жорстких екологічних запобіжників це відтворює модель економіки, заснованої на виснаженні ресурсів, замість переходу до кліматично нейтрального та сталого розвитку, кругової економіки.
Чого ми вимагаємо?
У світлі вищезазначеного ми вважаємо неприпустимим ігнорування довкіллєвої складової та закликаємо Уряд:
Визначити довкілля та кліматичну політику як окрему стратегічну опору Програми дій Уряду, нарівні з безпекою, економікою, гідністю та відновленням. Це відновить баланс і відповідатиме як національним, так і міжнародним зобов’язанням України.
Відбудова, енергетика, бізнес, аграрний сектор, інфраструктура — усі ці напрями повинні розвиватися із врахуванням їхнього впливу на довкілля та обговоренням виправданих альтернатив.
Забезпечити системний підхід до реформ у сфері довкілля. Ідеться не лише про реформи екоконтролю чи ринку сміттєпереробки, а й про кроки у сфері збереження біорізноманіття, відновлення природи, скорочення викидів парникових газів, адаптації до зміни клімату, управління відходами та переходу до кругової економіки, реформи адміністартвиної відповідальності за правопорушення в сфері захисту довкілля .
Гарантувати реальну участь громадськості, науковців та фахівців у формуванні та моніторингу довкіллєвої складової політик. Лише залучення незалежних експертів і громадянського суспільства може забезпечити прозорість і відповідність реформ екологічним стандартам ЄС.
Висновок
Майбутнє України залежить не лише від відновлення економіки, а й від здатності відновити і захистити природу, яка є основою життя та добробуту кожного громадянина. Ігнорування інтересів довкілля у стратегічних документах держави означатиме відтворення старих моделей, що вичерпали себе та суперечать європейському курсу України.
