У справі пошуку та розробки родовищ сланцевого газу в Україні Кабмін і профільні міністерства вперше піймали облизня. Депутати Івано-Франківської обласної ради 20 серпня не погодили проекту угоди про розподіл продукції (вуглеводнів), яка видобуватиметься в межах ділянки Олеська на Прикарпатті. Угода має бути підписана між державою Україна, компанією “Шеврон Юкрейн Б.В.” і ТОВ “Надра Олеська”. Цього вимагає Закон України “Про угоди про розподіл продукції” (ст. 11). Без погодження з органом місцевого самоврядування, на території якого розроблятимуться родовища сланцевого газу, підписувати угоду — зась.
Виконавча влада Івано-Франківщини знала, що вона не контролює депутатського корпусу цього скликання. Тому облдержадміністрація вдалася до хитрощів, подавши на розгляд власний проект рішення. Логіка була така: далеко не всі пропозиції, напрацьовані регіональною робочою групою, враховано в угоді. Ви, депутати, підтримайте архіважливий документ і заодно запропонуйте уряду “компенсатори економічних, технологічних та екологічних ризиків угоди”.
Однак більшість депутатів — представників опозиційних партій — угледіли в цьому пастку: ми проголосуємо, а уряд кине нас. Вони вирішили, що поступки, на які пішли уряд та інвестор для облради, надто незначні. І запропоновані 10% прибуткової продукції (газу), видобутої на території області, для регіону — малувато.
Недостатньо конкретики і в обіцяних інвестором та закладених в угоді “0,5–1 млн дол. щорічно на потреби громад, у межах або поблизу договірної ділянки”. “Поблизу — це що означає? Для облаштування офісу компанії?” — із сарказмом запитував голова облради свободівець Василь Скрипничук.
Недивно, що із 114 депутатів облради “за” погодження угоди проголосували лише 40, наближених до виконавчої гілки влади.
Аргументи міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького, наприклад, такі — “для України головною перспективою є використання запасів газу з нетрадиційних джерел, зокрема сланцевого і газу із шельфу Чорного моря”, “на площі Олеська можна видобувати, за найпесимістичнішими прогнозами, 5 млрд кубометрів газу на рік”, не переконали більшості прикарпатських депутатів.
Холодом повіяло від запевнянь урядовця: в Івано-Франківській області буде створено тисячі робочих місць, а до місцевих бюджетів надійдуть додатково сотні тисяч гривень. Високий гість не зумів розвіяти тривогу місцевих повпредів, стверджуючи: “Не відома жодна аварійна ситуація при розробці родовищ сланцевого газу міжнародними компаніями, в тому числі компанією “Шеврон”. А задля уникнення ризиків забруднення джерел питної води та природоохоронних територій уряд зменшив площу Олеська (яка розташована частково на території Львівської та Івано-Франківської областей) для розробки родовищ сланцевого газу майже удвічі — із заявлених раніше 13 тис. кв. км до 6,3 тис. (із них менш як 3 тис. — на території Прикарпаття). Та лише на 20% цих площ буде зроблено свердловини.
В Івано-Франківську Кабміну і профільним міністерствам (енергетики та надрокористування) показали, що не слід бути глухими до думки місцевих науковців, громадських організацій, зрештою, бізнес-груп, які мають власні інтереси в надрокористуванні. Адже до робочої групи, створеної для доопрацювання угоди, майже не було залучено фахівців з уряду. І тому бажання вирватися з газових обіймів сусідньої держави, деклароване в сесійній залі гостями з уряду, керівництвом облдержадміністрації та частиною близьких до влади депутатів, скидалося на патріотичний, але незграбний жест.
Більш зворушливо прозвучала “розгадка” проекту сланцевого газу з вуст народного депутата, голови парламентського комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Ірини Сех: “Псевдоеліта, правляча влада шукає будь-якого приводу, щоб приховати провали в газовій сфері. Цей проект просувається в інтересах олігархічних груп. Наприклад, співзасновником ТОВ “Надра Олеська” є уже відоме “СПС-Геосервіс”, яке не вкладає жодної копійки, але претендує на серйозні прибутки”.
Неважко здогадатися: опозиційні депутати, зокрема представники ВО “Батьківщини” та “Свободи”, піддали угоду нищівній критиці. А представники уряду, своєю чергою, не змогли спростувати їхніх аргументів, не розвіяли побоювань від ризиків, пов’язаних з розробкою родовищ сланцевого газу. Чому так сталося?
У документі справді не дано характеристики методу гідравлічного розриву пластів на всіх етапах буріння. Засекречено інформацію про хімічні речовини, які закачуватимуться в свердловини. Голова постійної комісії облради з питань екології, раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму Андрій Троценко в розмові зі мною не перебільшував загрози: “На площу Олеська припадає 70% питної води Прикарпаття. Якщо, не дай Боже, вона буде забруднена, на регіон очікує екологічне лихо. Свердловини не будуть розміщені на об’єктах природно-заповідного фонду. Але горизонтальне буріння, передбачене в угоді, може їх зачепити”.
Хоч як це дивно звучить, до Івано-Франківська не було направлено позитивного висновку державної екологічної експертизи проекту угоди, проведення якої вимагає Закон “Про угоди про розподіл продукції”, та не надано його робочій групі.
Депутати були переконані, що інші міни, закладені у документі, рано чи пізно вибухнуть. Чого варта лише відмова держави від імунітету! Тобто якщо інвестор порушує законодавство чи положення угоди, то держава звертається не в українські суди, а в Стокгольмський арбітражний суд. “То що ж, місцевим громадам, права яких буде порушено, не залишається нічого іншого, як теж захищати себе у Стокгольмі?” — запитували обранці.
Вони вимагають, щоб угода ще й максимально враховувала потреби краю. Для цього Івано-Франківська облрада в особі комунального підприємства “Прикарпаттясланцгаз” повинна мати не менш як 25% в угоді та мати можливість за рахунок прибутків від реалізації сланцевого газу наповнювати
позабюджетний фонд для розвитку громад.
Перший провал проекту УРП — це, з одного боку, підказка депутатам Львівської облради, де переважають опозиціонери, як можна найближчим часом провчити уряд. З іншого боку, прикра подія спонукає Кабмін і міністерства краще готувати такі важливі документи, залучаючи до тісної співпраці місцеві еліти, громадськість. Можна піти й іншим шляхом — уряд може підготувати та внести на розгляд Верховної Ради зміни до закону, щоб усунути місцеві ради від процесу погодження документів, “важливих для інвестора та уряду”. Однак міністр Едуард Ставицький заявив журналістам в Івано-Франківську, що Кабмін не планує цього робити. Угоду буде ретельніше доопрацьовано і повторно внесено на розгляд івано-франківських депутатів.
