Національна академія наук США опублікувала дві дуже песимістичні заяви щодо геоінженерії. Насправді доповіді стосуються «втручання в клімат», тому що фахівці Академії відкидають розповсюджений термін «геоінженерія». Чому? Бо «ми вважаємо, що «інженерія» передбачає рівень контролю. А це нереально», – пояснила доктор Марсія МакНатт, яка очолила комісію. Слово «втручання» прояснює, що точний результат передбачити заздалегідь неможливо. Перша доповідь стосується «Вилучення та надійної ізоляції двоокису вуглецю» і охоплює все, здатне постійно усувати СО2 з повітря – від заліснення до прямого виловлювання газу.
Друга доповідь «Відбивання сонячного світла» передбачає найекзотичніші стратегії зміни клімату, що стосуються збільшення відбивної здатності (альбедо) Землі. З них найбільш продумана – це впорскування великої кількості сульфатних аерозолів у стратосферу, щоб зімітувати охолоджувальний вулканічний ефект. Автори також забракували загальновживаний для цих стратегій термін «управління сонячною радіацією», віддаючи перевагу «зміні альбедо», знову ж таки, через те, що «управління» передбачає такий рівень контролю результатів, якого ми не досягаємо, як переконана комісія.
Ці об’ємні доповіді можна підсумувати перефразованими рядками, які приписують Семюелю Джонсону: «Запропоновані вами стратегії зміни клімату є і безпечними, й можливими. Але безпечні плани неможливі, а можливі не є безпечними». Дійсно, саме через те, що ці два види втручання в клімат по-своєму небездоганні, комісія не захотіла їх сполучати. Ось чому вона врешті вирішила розділити доповідь на дві частини.
Через проблеми з модифікацією клімату науковці на прес-конференції повторили основну думку, висловлену в доповіді Академії. «Немає жодного замінника у випадку суттєвого скорочення викидів СО2 та інших парникових газів, щоб пом’якшити негативні наслідки кліматичної зміни й одночасно зменшити окислювання океану», – зазначалося у звіті.
