Правове регулювання знесення зелених насаджень
(Вісник екологічної адвокатури, №16)
Ігор Топилко
Питання утримання зелених насаджень регулюється Правилами утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29 червня 1994 р. №70.
Знесення та пересадка дерев, чагарників, газонів, квітників (далі – зелені насадження) може здійснюватись лише при наявності спеціального дозволу (ордера). Ордер видається на підставі рішення місцевого органу державної виконавчої влади з врахуванням акта обстеження зелених насаджень, погодженого з місцевими органами Міністерства екології та природніх ресурсів України. В акті обстеження та в ордері повинна міститися конкретна інформація про зелені насадження (порода, діаметр стовбура, кількість, ступінь пошкодження, адреса розташування та, при необхідності, – долучена схема їх розміщення).
Питання про знесення зелених насаджень при потребі може бути вирішено на замовлення власників зелених насаджень, за заявою безпосередньо керівників підприємств, які мають на своєму балансі зелені насадження або ж заявою інших зацікавлених осіб. Заява подається до місцевого органу державної виконавчої влади або відповідного структурного підрозділу, який здійснює беспосереднє управління зеленим господарством міст (районів міст), чи до виконавчого органу місцевого самоврядування щодо насаджень, які перебувають у комунальній власності.
Саме цей, або уповноважений ним орган, або посадові особи проводять обстеження зелених насаджень для оформлення ордерів на проведення санітарних вирубок, видалення сухостійких, пошкоджених хворобами та шкідниками дерев та кущів, вирубки дерев, чагарників на ділянках, відведених під нове будівництво, реконструкцію та інше; також оформляють дозволи на проведення ремонтно-будівельних робіт на об’єктах зеленого господарства. На цей орган також покладається обов’язок по здійсненню перевірок фактів за листами та скаргами громадян з питань утримання та охорони зелених насаджень. У невеликих населених пунктах функції управління зеленим господарством можуть бути покладені на відповідні відділи або на окремих спеціалістів відділів органів державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Заявники також повинні сплатити та подати банківський документ про оплату відновлювальної вартості зелених насаджень, що підлягають знесенню на ділянках, відведених під нове будівництво, реконструкцію.
Проте, поряд із вищезгаданими Правилами, органами місцевого самоврядування можуть прийматися локальні нормативно-правові акти з питань утримання, охорони зелених насаджень, які перебувають у комунальній власності.
Для прикладу, у місті Львові Розпорядженням Міського голови від 25.06.1999р. № 329 “Про контроль за охороною зелених насаджень в м. Львові” було затверджено “Порядок видачі дозволів на знесення, формовку, пересадку зелених насаджень в м. Львові” (далі – Порядок).
Згідно цього Порядку, дозволи на знесення, формовку, пересадку зелених насаджень видають районні адміністрації м. Львова або, в окремих випадках, Департамент міського інженерного господарства. Останній видає дозволи при необхідності проведення капітального ремонту зелених насаджень, при здійсненні робіт по утриманні та поточному ремонті загальноміських, ботанічних та дендрологічних парків та на вирубку дерев, чагарників на ділянках, відведених під будівництво, реконструкцію тощо.
Правове регулювання обрізування зелених насаджень
(Вісник екологічної адвокатури, №17)
Ольга Мелень
У період з лютого по квітень кожного року проводиться більшість робіт по обрізуванню зелених насаджень. Громадян цікавить, хто і як може його проводити.
Відповідно до Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 29 червня 1994 року №70, для утримання в належному стані, створення та формування високодекоративних і ефективних в екологічному відношенні, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища дерев і чагарників протягом усього року проводяться заходи по підживленню, поливу, обрізуванню крон дерев і кущів, вирізуванню сухих суків і гілок, утепленню кореневої системи, стрижці живоплотів.
Одним із основних заходів догляду за надземною частиною дерев та чагарників у міських насадженнях є обрізування крони.
Обрізування крони дерев та чагарників проводиться шляхом вирізування сухих, пошкоджених гілок і сучків, які знижують декоративну цінність рослин і сприяють утворенню дупел; проріджування крони, збереження наданих їй раніше форми і розмірів, зменшення об’єму та омолоджування.
Розрізняють три види обрізування – формувальне, санітарне і омолоджувальне.
Формувальне обрізування застосовується для збереження природної або штучної геометричної форми рослин та рівномірного розташування скелетних гілок. Періодичність проведення формувального обрізування може коливатися залежно від швидкості росту пагонів: у порід, що швидко ростуть – щорічно; у тих, що повільно ростуть – один раз у 2-4 роки. Формувальне обрізування слід проводити ранньою весною до розпускання бруньок, перед початком вегетації (кінець лютого-квітень).
Мета формувального обрізування – створення декоративної штучної форми чагарників, підтримування заданої форми і розмірів живоплоту, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони.
Санітарне обрізування дерев і чагарників – це вирізування старих, хворих, усихаючих і пошкоджених гілок протягом усього вегетаційного періоду.
Омолоджувальне обрізування проводиться з метою підвищення життєдіяльності ослаблених дерев у тому разі, коли дерева майже зовсім перестають давати щорічний приріст або в них спостерігається усихання вершини і кінців пагонів.
Відповідальність за утримання в належному стані зелених насаджень і належний догляд за ними покладається:
- щодо насаджень, які відносяться до комунальної власності, – на місцеві ради, їх виконавчі чи спеціально уповноважені ними органи, при інших формах власності – на землевласників і землекористувачів;
- на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та садів мікрорайонів – на власників (орендарів) житлових, громадських і промислових будівель та споруд, а також на власників будівель побуту, торгівлі, освіти, охорони здоров’я, які розташовані у житлових районах;
- на територіях підприємств, а також на прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах – на ці підприємства;
- на територіях зелених насаджень, відведених під будівництво, з дня початку робіт – на керівників організацій, котрим відведені земельні ділянки, або керівників будівельних організацій;
- на пустирях, берегах водоймищ та річок – на керівників прилеглих підприємств за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади;
- на приватних садибах і прилеглих ділянках – на їх власників.
Спалювання листя
(Вісник екологічної адвокатури, №16)
Оксана Білобран.
З приходом осені проблема спалювання листя набуває особливої актуальності. Мешканці багатьох населених пунктів України стурбовані ситуацією, що складається: опале листя спалюється у парках, скверах та на території інших зелених насаджень, виділяючи при цьому у повітря шкідливі речовини, накопиченні протягом літа.
Питання спалювання опалого листя врегульоване у чинному законодавстві України. Так, пункти 3.6 та 6.4.2 Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 29 липня 1994 року № 70, категорично забороняють спалювати листя на території зелених насаджень.
Подібну за змістом норму містить стаття 27 Закону України “Про рослинний світ”, яка зазначає, що випалювання сухої природної рослинності чи її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється.
Чинним законодавством України встановлена відповідальність за порушення цих норм. Так, стаття 77-1 Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачає відповідальність за самовільне спалювання опалого листя у парках, інших зелених насадженнях без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням такого дозволу. Така діяльність тягне за собою накладення штрафу на винних громадян та посадових осіб. Для притягнення винних осіб до відповідальності необхідним є складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно із ст. 255 КпАП правом складання протоколу про вказане правопорушення мають посадові особи органів Міністерства екології та природних ресурсів, а також громадські інспектори з охорони довкілля.
Після складання протоколу справа про таке правопорушення підлягає вирішенню органами Міністерства екології та природних ресурсів України. Від їх імені розглядати ці справи та накладати адміністративні стягнення мають право такі посадові особи: Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного, Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.
Питання спалювання листя може врегульовуватись і актами місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. До прикладу, Правила благоустрою і утримання території міста Львова, затверджені ухвалою Львівської міської ради від 26 жовтня 2000 року, забороняють спалювати сміття, опале листя та інші відходи на вулицях, в подвір’ях, урнах.
