Кінбурнська коса, на якій розташовані унікальні природні комплекси нижньодніпровських пісків, перебуває під російською окупацією з кінця лютого – початку березня 2002 року. На цій території, що омивається водами Чорного моря, Дніпрово-Бузького лиману та Ягорлицької затоки, збереглися цілинні ділянки піщаного степу, реліктові ліси, плавні та водно-болотні угіддя, прісні та солоні озера, солонці та солончаки, природні нерестовища. Територія Кінбурнської коси є важливою частиною Азово-Чорноморського екокоридору та Смарагдової мережі України, а Ягорлицька затока є Рамсарським угіддям.
Кінбурнська коса є домівкою для численних видів рослин і тварин, що занесені до Червоної книги України (ЧКУ), Червоного списку рідкісних та зникаючих рослин (тварин) світу (ЧС МСОП), Європейського червоного списку, охороняються Конвенцією про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), Конвенцією CITES, а багато з них ендемічні для цього казкового краю. На ній виявлено 415 рідкісних видів тваринного світу, з яких 166 занесено до Червоної книги України, та щонайменше 47 рідкісних видів рослин, грибів та лишайників. Розмаїті ландшафти Кінбурна населяє 277 видів пернатих, третина з яких виводить тут пташенят, зокрема й такі рідкісні види, як чоботарі, рожеві пелікани, пухівки тощо. Кінбурнська коса відповідає вимогам для включення до переліку угідь, важливих для збереження і благополуччя птахів (Important Bird Areas). РЛП «Кінбурнська коса», який в жовтні відзначає своє 30-річчя, та НПП «Білобережжя Святослава» докладали багато зусиль для збереження та відновлення унікальних, вразливих екосистем коси, науково-дослідної роботи.
Проте варварський російсько-окупаційний режим перетворив заповідник на військову базу, і природа Кінбурнської коси зазнала серйозної, а можливо, і непоправної шкоди. Вже на початку березня фіксувався рух важкої техніки на Кінбурнській косі, в подальшому окупанти облаштували на ній вогневі позиції, з яких було зручно обстрілювати Очаків не лише з артилерії та РСЗВ, але й з мінометів, адже відстань до нього по прямій становить 8,5 км. Обстріли Очакова були зафіксовані, принаймні, 3 квітня, 18 квітня, коли місто атакували касетними снарядами, 25 квітня – протикорабельними ракетами, 3 травня, 1, 5 та 28 червня, 3 серпня, неодноразово у вересні. Вогневі позиції біля ділянки Чорноморського біосферного заповідника «Волижин ліс», яка охороняється аж із 1927 року, націлені на Очаківську та Куцурубську громади, що зазнають регулярних обстрілів.
Основною загрозою для Кінбурна є лісові пожежі. Лісові ландшафти включають в себе як реліктові ліси, так і штучні насадження з переважанням сосни, що створювалися в рамках масштабної програми з лісонасадження 1960-х років. В посушливому й вітряному кліматі вони дуже вразливі до вогню, лише в 2001 році нищівна пожежа пройшла майже 10 000 гектарів, і процеси відновлення лісових ділянок досі тривали.
Перші пожежі зафіксовано вже в березні цього року, а в червні вони вирували на більшій частині півострова. Ситуація загострювалася і через те, що російські військові не пропускали лісову охорону, не дозволяли гасити пожежі навіть тоді, коли вони загрожували й місцевим селам Покровка і Василівка, розмародерили пожежну і цивільну техніку. Окупаційна влада на Херсонщині теж не намагалася якось зарадити катастрофі. Електропостачання півострова працювало з перебоями, а немає електрики – немає й води, бо вона значною мірою забезпечується свердловинами. Тільки надзусилля працівників державної охорони заповідника та місцевих жителів дозволили стримати вогонь.
Лише за даними аналізу супутникових знімків Sentinel-2, проведеного працівниками НПП «Білобережжя Святослава», за березень – початок вересня 2022 року, площа пожеж, включно з повторними займаннями, склала 5231,32 га. За деякими оцінками, загалом уражено до 10 000 га, що становить близько 30% лісів Кінбурна. Нижче наведений огляд найтяжчих інцидентів.
Наприклад, 24-27 березня виникла пожежа на площі 185 га в районі Василівських плавнів та ставкового господарства (умовний центр згарища 46,516186 N, 31,816786 E), що уразила лісові насадження, лучні, лучно-степові, плавневі комплекси. Василівські плавні є цінним природним нерестовищем коропових риб, що приваблює птахів під час сезонних міграцій. Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus), чаплі, крячок каспійський (Hydroprogne caspia) утворюють тут скупчення, а кулик-довгоніг (Himantopus himantopus), лежень (Burhinus oedicnemus), чоботар (Recurvirostra avosetta), гуска сіра (Anser anser), чирянка велика (Anas querquedula), крижень (Anas platyrhynchos) виводять пташенят.
Навесні, на початку гніздового сезону, вигоріли унікальні Бієнкові плавні за 2 км на схід від с. Покровка. В них розташована найбільша в Україні мультивидова колонія чапель, а саме, чепур великої (Egretta alba) та малої (Egretta garzetta), чапель сірої (Ardea cinerea), рудої (Ardea purpurea) та жовтої (Ardeola ralloides), квака (Nycticorax nycticorax), що налічувала більше 600 пар. Це місце гніздування гуски сірої (Anser anser), лебедя-шипуна (Cygnus olor), крижня (Anas platyrhynchos), чирянки великої (Anas querquedula), попелюха (Aythya ferina), черні червонодзьобої (Netta rufina), лиски (Fulica atra), кулика-довгонога (Himantopus himantopus). Приваблювали плавні і рожевих пеліканів, скупчення яких часом налічували до 2500 особин. У Бієнкових плавнях перебуває 17 видів фауни, що занесені до Європейського червоного списку та до Червоного списку рідкісних та зникаючих тварин світу, і 45 видів фауни, що занесені до Червоної книги України. Повторна пожежа зачепила цю територію в кінці серпня – на початку вересня, коли злиття кількох осередків займання в Васильківському лісництві ушкодило сумарно 1062 га.
Слід зазначити, що раніше ця територія пересихала і потребувала відновлюваних робіт, зокрема, розчистки водотоків і каналів, поглиблення русел, прибирання надлишкової рослинності, і в 1994-2005 роках дирекція РЛП «Кінбурнська коса» проводила гідротехнічні роботи для покращення водообміну між внутрішньою мережею плавнів та Дніпрово-Бузьким лиманом, а в 2015 році був здійснений і спільний проєкт Українського товариства охорони птахів та компанії Coca-Cola. Отже, Бієнкові плавні стали прикладом успішного відновлення осередку біорізноманіття на площі більше 300 га та перетворилися на принаду для бьордвотчерів України і світу… аж поки не прийшли загарбники.
9 травня пожежа на площі 533 га у Василівському та Геройському лісництвах (умовний центр згарища 46,497601 N, 31,847967 E) знищила степові, лучно-степові, чагарникові комплекси, що були домівкою рідкісних рослин, комах, плазунів, зокрема, полоза сарматського та полоза каспійського.
3-8 червня пожежа уразила 211 га території в межах Василівського лісництва (умовний центр згарища 46,492347 N, 31,789457 E), де поєднувалися лучно-степові, степові, лучно-болотні, чагарниково-деревинні комплекси, в яких поширені такі рідкісні види, як ковила дніпровська (Stipa borysthenica); плодоріжка блощична (Anacamptis coriophora); плодоріжка болотна (Anacamptis palustris); плодоріжка запашна (Anacamptis fragrans); плодоріжка розмальована (Anacamptis picta); сліпак піщаний (Spalax arenarius); сон лучний (Pulsatilla pratensis). Постраждало й урочище Біла хата, оселище рідкісних рослин, що входить до складу Рамсарського угіддя Ягорлицька затока. Фахівці НПП «Білобережжя Святослава» зафіксували щонайменше 6 пожеж в цьому місці за березень – вересень 2022 року.
В червні ситуація стала дуже тяжкою, коли численні осередки пожеж зливалися в одне, повторно розпалювалися та розносилися сильним вітром. Так, пожежі в районі Антерлицьких озер, Гуриних озер, Морозівської саги та Василівського лісництва (умовний центр згарища 46,507089 N, 31,724428 E) охопили 654 га, пошкодивши комплекси солонців, степових ділянок, боліт, де зростають рідкісні орхідеї, та вільхових гаїв, які дають прихисток птахам та рукокрилим під час міграцій.
22 червня в умовах сильного вітру пожежа прокотилася від південно-східних околиць с. Василівка до озер Мартиняче, Ракушане, Ягорлицької затоки (умовний центр згарища 46,503642 N, 31,749846 E) на площі 331 га по лучно-степових, приліторальних, солончакових, лучних, галофітно-лучних, чагарниково-деревинних комплексах, де росли рідкісні та зникаючі рослини ЧКУ, Європейського червоного списку.
Від 28 червня по 3 липня горіли території від Волижиного лісу до хутора Чимилівка і численні ділянки Кінбурнського та Василівського лісництв на площі близько 226 га (умовний центр згарища 46,519671 N, 31,710889 E), що були оселищем рідкісних рослин, плазунів, болотяної черепахи (Emys orbicularis).
18 липня пожежа поблизу хутора Чимилівка (умовний центр згарища 46,498380 N, 31,700747 E) знищила майже 60 га степових, лучно-степових ландшафтів, зокрема й осередки такого рідкісного виду, як волошка короткоголова (Centaurea breviceps), ендемік півдня України. Між 13 та 18 липня горіли урочище Кучугури Сагайдачного, урочище Грушки, плавні Дніпрово-Бузького лиману (умовний центр згарища 46,542987 N, 31,754602 E) на площі 242 га, зокрема й унікальні природні піщані степи, де зустрічалися червонокнижні сліпак піщаний (Spalax arenarius), ємуранчик (Scirtopoda telum), емпуза смугаста (Empusa fasciata), дибка степова (Saga pedo), скарабей священний (Scarabaeus sacer), гадюка степова (Vipera renardi), лежень (Burhinus oedicnemus) тощо.
В липні пожежі поширилися й на Волижин ліс, де виникло близько 10 осередків займань площею кілька гектарів. В період з 25 серпня по 6 вересня, в умовах злиття численних пожеж та неможливості їх гасити через військову ситуацію, було уражено 1062 гектари найцінніших територій, в тому числі заповідні ділянки Волижиного лісу, Бієнкові плавні, Василівське лісництво, урочище Комендантське (умвний центр згарища 46,523506 N, 31,692392 E). За словами місцевих жителів, ліс довкола сіл повністю вигорів, море почорніло від попелу. Волижин ліс та прилеглі ділянки є скарбницею біорізноманіття, добре дослідженою та описаною науковцями. Тут зустрічаються такі червонокнижні ссавці, як борсук (Meles meles), видра річкова (Lutra lutra), горностай (Mustela erminea), кутора мала (Neomys anomalus), норка європейська (Mustela lutreola), вечірниця велетенська (Nyctalus lasiopterus), вечірниця мала (Nyctalus leisleri), а також птахи й земноводні, такі як три види тритонів, численна й розмаїта герпетофауна, черепаха болотна (Emys orbicularis). Урочище Комендантське, з мальовничими дубовими гайками, є місцем концентрації дикого кабана, чисельність якого на півострові оцінювалася в близько 10 особин, та косулі. За словами Олега Деркача, голови Миколаївської філії НЕЦУ, на Кінбурні завжди гніздилося кілька пар орлана-білохвоста, а під час міграцій налічувалося до 200 птахів. Проте через турбування постійними обстрілами та пожежі ці рідкісні, величні птахи не змогли звити гнізда.
З 25 серпня по 4 вересня горіло 111 гектарів лучно-степових та степових ділянок на південь від Ковалівської саги (умовний центр згарища 46,498151 N, 31,667831 E). Між 27 серпня та 6 вересня пожежа охопила 268 гектарів Василівського та Геройського лісництв, територій біля ставкового господарства (умовний центр згарища 46,512328 N, 31,838655 Е), що являли собою мозаїку оселищ, зокрема, степових, лучно-степових, солончакових, плавневих, болотних, лісових та штучних насаджень, де спостерігалися видра річкова (Lutra lutra); гадюка степова (Vipera renardi); дозорець-імператор (Anax imperator); кандибка пустельний (Stylodipus telum); ковила дніпровська (Stipa borysthenica); плодоріжка блощична (Anacamptis coriophora); плодоріжка болотна (Anacamptis palustris); плодоріжка запашна (Anacamptis fragrans); плодоріжка розмальована (Anacamptis picta); сліпак піщаний (Spalax arenarius); черепаха болотна (Emys orbicularis).
Проте не лише пожежі руйнують природу півострова. Постійні вибухи й рух важкої техніки пошкоджують ґрунти. Ще до війни природоохоронці били на сполох через вплив джипінгу на делікатні екосистеми піщаних степів, а тепер рослинний покрив нівечать російські «Гради», «Смерчі» та важка гусенична техніка. Під загрозою й унікальне орхідне поле біля села Покровка, в якому окупанти облаштували одну зі своїх баз. Розливи палива, забруднення вибуховими речовинами та важкими металами становлять загрозу ґрунтам і водним об’єктам, підземним водам. Чисті озера й прісноводні саги, вільхові гаї на перезволожених землях дуже вразливі до забруднення нафтопродуктами, і відновити їх стан буде надзвичайно важко. Тварини потерпають від турбування й стресу, що не дозволяє їм принести потомство або змушує мігрувати на інші території. Крім того, неможливо підрахувати, скільки тварин безпосередньо загинуло від обстрілів та пожеж.
Повністю оцінити шкоду, завдану природі півострова, можна буде лише після деокупації. Зараз науковці змушені більшою мірою спиратися на дистанційні методи досліджень та екстраполяцію. Місцеві жителі, що допомагають рятувати природу півострову в той час, як самі перебувають у умовах гуманітарної катастрофи, з нестачею ліків, продуктів харчування, та під постійним тиском російських репресій, викрадень і тортур, бояться надавати інформацію, адже це небезпечно.
Втім, науковці, активісти та державні органи вже роблять попередню оцінку шкоди. Державна екоінспекція Південно-Західного округу провела попередній розрахунок збитків за 22 фактами лісових пожеж на площі 1599,8 від неорганізованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, нарахувавши 9,93 млрд гривень лише за період з березня по серпень. Навіть за існуючими методиками оцінка шкоди для повітря, ґрунтів і вод сягне астрономічних сум. Оцінити шкоду від загибелі червонокнижних тварин навряд чи вдасться в повній мірі. Як зазначає Зеновй Петрович, директор РЛП «Кінбурнська коса», ефективне відновлення екосистем Кінбурна буде можливе лише в тому разі, якщо одразу після звільнення від російських загарбників на це будуть виділені значні кошти і ресурси. А втрачені екосистемні послуги, такі як чисте повітря, вода, здорове середовище існування, естетичне та культурне значення природи півострова, фактично безцінні.
Матеріали:
Результати аналізу супутникових знімків Sentinel-2 від фахівців НПП «Білобережжя Святослава».
Результати моніторингу пожеж в екосистемах з використанням системи Fire Information for Resource Management System (FIRMS).
Результати моніторингу регіональних та національних ЗМІ та соцмереж.
Довідник найцінніших територій Кінбурнського півострова в межах Миколаївської області / Під ред. Г.В. Коломієць, Я.І. Мовчана, Т.І. Котенко. — К.: Видання громадської організації «Веселий Дельфін», 2008. — ….с. — (Cерія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі). https://bit.ly/3r39ZbJ
Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч.2. Національні природні парки / Колектив авторів під ред. В.А. Онищенка і Т.Л. Андрієнко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2012. – 580 с. https://www.botany.kiev.ua/doc/zap_2.pdf
Проект організації території НПП “Білобережжя Святослава”, Том І. http://belosvyat.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82-%D0%A2%D0%9E%D0%9C-1-%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%8C-24.02.18.pdf
За додатковою інформацією звертайтеся:
Ірина Бабаніна, експерт ЕПЛ
isbabanina@gmail.com
Стаття підготована в рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю МБО «Екологія-Право-Людина» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
