В теорії, сертифікація лісів за стандартом FSC забезпечує стале та відповідальне управління лісами і несе ряд екологічних переваг, порівняно з несертифікованими лісами. Зокрема внаслідок більш жорстких, ніж в національному законодавстві, вимогам охорони біорізноманіття при введенні лісового господарства. Проте реальність, на жаль, зовсім інша.
Ми вже писали про найбільш поширені порушення в сертифікованих лісгоспах. Тепер пропонуємо ознайомитись з аналіз природоохоронних аспектів сертифікації на прикладі 7 лісгоспів з різних регіонів України.
Жорсткі вимоги?
Є чотрири найбільш важливі вимоги стандарту FSC, що прямо стосуються охорони біорізноманіття і є жорсткішими, ніж вимагає від лісгоспів законодавство України:
- Репрезентативні ділянки. Стандарти передбачають виділення підприємством (лісгоспом) ділянок існуючих екосистем, що займають не менше 5% від загальної площі підприємства. Передбачається, що такі ділянки не використовуються з господарською метою, охороняються та підтримуються в природному стані.
- Особливо цінні для збереження ліси (ОЦЗЛ). Стандарти передбачають шість різних категорій ОЦЗЛ, цінності яких також мають підтримуватися та охоронятися підприємством.
- Охорона рідкісних видів. Стандарти зобов’язують підприємство ідентифікувати оселища охоронюваних видів в межах своєї території, розробляти та впроваджувати заходи з охорони таких видів.
- Контроль за поширенням інвазійних видів та недопущення перетворення природних лісів в плантації лісів з чужорідних порід дерев.
Що важливо, є відповідні критерії визначення репрезентативних ділянок та ОЦЛЗ і лісгосп не може віднести туди будь-які ліси. А рідкісні види повинні визначатись по всій території лісгоспу, а не тільки в межах об’єктів ПЗФ. Окрім того, стандарт містить і інші природоохоронні вимоги (наприклад, залишення окремих дерев на суцільних зрубах), але вони є менш суттєвими з точки зору збереження біорізноманіття.
Для аналізу дотримання вищезгаданих вимог стандартів випадковим чином були відібрані сім лісгоспів з різних регіонів, сертифіковані компаніями “Легалліс” та NEPCon (Чорноліське ЛГ, Смілянське ЛГ, Клеванське ЛГ, Малинське ЛГ, Холминське ЛГ, Прилуцьке ЛГ, Ківерцівське ЛГ). Аналіз, який був би неможливим без суттєвої волонтерської допомоги показав, що вимоги стандарту дотримуються переважно формально!
Варто відмітити, що навіть в процесі збору інформації виникли проблеми – лише 30 підприємств з 71, в який ми відправляли запити щодо надання інформації про перелік ОЦЗЛ, надали відповіді. Решта надали відповіді лише після втручання аудиторів. І то відповіді не завжди були повними. Хоча ігнорування запитів на публічну інформацію – це порушення законодавства України, а значить і стандарту.
Рубки в репрезентативних ділянках та ОЦЗЛ.
Як вже було сказано вище, стандарт зобов’язує підприємство підтримувати природний стан репрезентативних ділянок та охороняти і покращувати певні цінності ОЦЗЛ.
Ми порівняли дані з реєстру лісорубних квитків за 2018 рік та переліки репрезентативних ділянок і ОЦЗЛ по кожному з підприємств. Як виявилося, усі лісгоспи, окрім Чорноліського ЛГ, проводили рубки в межах вищеозначених ділянок : вибіркові та суцільні (!) санітарні рубки, прохідні рубки, рубки освітлення, прочищення та прорідження. На деяких ділянках, зокрема в Смілянському ЛГ, відбулося розрубування просіки під ЛЕП. Правила охорони репрезентативних ділянок по цим підприємствам передбачають здебільшого лише заборону рубок головного користування.
При цьому, якщо проведення рубок догляду (освітлення, прочищення та прорідження) може бути доцільним в окремих категоріях ОЦЗЛ, то в репрезентативних ділянках вони недопустимі. Т.як їх ідея – саме у збереженні природньої динаміки розвитку лісів, а під час догляду часто відбувається вилучення піонерних порід дерев з метою формування високотоварних деревостанів.
А санітарні рубки проводились не тільки в хвойних насадженнях, але й наприклад у листяних насадженнях. Ківерцівський лісгосп взагалі зрубав дві ділянки ОЗЦЛ з породним складом 10Влч суцільними санітарними рубками. Очевидно, що про ніяку «підтримку природного стану та покращення цінностей» в цьому випадку мову вести не варто.
Більш того, після нашої скарги одне з підприємств просто виключило ділянки, пройдені рубками, з переліку репрезентативних! Таким чином, створюється прецедент, за якого репрезентативні ділянки можна щорічно міняти, фактично не охороняючи довгий час жодну з них, що також свідчить про наявні недоліки підбору таких ділянок.
Категорії лісів, віднесених до репрезентативних ділянок та ОЦЗЛ.
ЕПЛ вже неодноразово наголошувало, що в багатьох лісгоспах до репрезентативних ділянок та ОЦЗЛ включають не ті ліси, які відповідають критеріям до таких ділянок, а ділянки в яких і без того заборонені рубки головного користування! Тобто об’єкти ПЗФ та інші неексплуатаційні ліси. В результаті, часто такі ділянки не відображають ані породного ані вікового розподілу лісів по підприємству. Бо тенденція останніх років свідчить про небажання лісгоспів створювати об’єкти ПЗФ на самих цінних старовікових лісових ділянках. Відповідно, не зберігаються вони і в рамках сертифікації FSC.
Хоча варто зауважити і позитивні випадки – наприклад створення двох дубових заказників в Остерському лісгоспі було пов’язане саме з процесом сертифікації і відповідно внесенням їх до переліку ОЦЗЛ.
Контроль інвазійних видів.
Стандарти передбачають, що підприємство має проводити заходи з моніторингу та контролю інвазійних видів. При цьому стандартом передбачена охорона “існуючих зразків екосистем”. Таке неточне формулювання призвело до того, що усі підприємства (окрім Холминського ЛГ, щодо якого данні були відсутні) включили до репрезентативних ділянок деревостани дуба червоного та робінії псевдоакації, таким чином унеможливлюючи контроль поширення цих видів і нівелюючи саму ідею охорони репрезентативних ділянок!
Репрезентативні ділянки з інвазійними видами в Клеванському ЛГ
Охорона видів, занесених до Червоної книги.
Стандарт передбачає, що підприємство має визначати оселища рідкісних видів в межах своєї території, розробляти правила охорони таких видів та дотримуватися їх. Важко перевірити, яким саме чином були визначені оселища рідкісних видів. Випадки залучення професійних біологів до польових робіт вкрай нечасті, хоча і трапляються. Для прикладу, Клеванське ЛГ залучало до польових робіт спеціалістів з Рівненського природного заповідника, Малинське ЛГ наймало орнітологів для пошуку гнізд орлана-білохвоста.
Окремої уваги заслуговують правила охорони визначених видів. Явно видно, що при їх розробці представники лісгоспу не тільки не залучали науковців-біологів, але й навіть не вивчали відповідну літературу. Для прикладу, Чорноліське ЛГ охороняє рідкісні рослини, забороняючи суцільні санітарні рубки та усі рубки у весняний період. При цьому вибіркові рубки в літній період, які очевидно знищуватимуть популяції рослин, дозволені. Смілянське ЛГ лише в загальних рисах прописало заходи з охорони рідкісних видів. Схожа ситуації і з іншим лісгоспами. “Найкраще” охороняє види з Червоної книги Малинське ЛГ, яке взагалі «забуло» прописати заборону хоч якихось рубок в правилах охорони червонокнижних видів. Це призвело до проведення в 2017-18 роках вибіркових та суцільних експлуатаційних рубок на п’яти ділянках з охоронюваними видами.
Перелік заходів зі збереження червонокнижних рослин в Малинському ЛГ. Жодного слова про обмеження рубок.
І хоча у вищезгаданих лісгоспів, згідно проаналізованих нами матеріалів, не було відвертих помилок з визначенням рідкісних видів – але такі помилки автори неодноразово зустрічали у інших підприємств.
Приклади формального підходу до визначення рідкісних видів з різних сертифікованих лісгоспів в Україні
Висновки?
З-поміж семи сертифікованих підприємств шість не дотримувалися вимог стандарту, або точніше дотримувались його лише формально. Формальне виділення ОЦЗЛ та репрезентативних ділянок, формальний пошук рідкісних видів, формальні правила їх охорони. І проведення рубок в репрезентативних ділянках.
Окремо хочеться відмітити, що найменш формально слідувало вимогам стандарту Чорноліське ЛГ, розташоване в Кіровоградській області. Відсутність рубок в межах охоронюваних ділянок, найбільш адекватні правила охорони видів з-поміж усіх розглянутих, а також доступність усієї інформації щодо FSC-сертифікації на сайті дозволяють поставити дане підприємство у приклад усім іншим!
Але загальні висновки доволі невтішні. Вибірка з семи лісгоспів не є достатньою, проте окремі описані проблеми відомі і для інших лісгоспів країни. Фактично, вищесказане дає підстави сумніватися в реальних природоохоронних вигодах FSC-сертифікації в Україні. Бо за умов формального підходу до виконання вимог стандарту – сертифікований лісгосп мало чим відрізняється від не сертифікованого! Таким чином, сертифікація перетворюється на платний інструмент отримання ринкових переваг і вводить в оману споживачів в Україні і закордоном, які вірять в “зелений” характер сертифікованої продукції несумлінних лісгоспів.
Шляхи вирішення?
По-перше, аудиторські компанії повинні здійснювати реальний, а не формальний, контроль за виконанням вимог стандарту. Якщо лояльність до лісгоспу, який перший раз проходить аудит можна пояснити недосвідченістю його працівників, то невиконання вимог стандарту з боку лісгоспів які сертифіковані багато років не мають виправдання! На жаль, випадки призупинення дії сертифікату, не дивлячись на суттєві порушення в окремих лісгоспах, можна перерахувати на пальцях рук.
По-друге, єдиний національний стандарт, що скоро має з’явитися на заміну трьом діючим стандартам аудиторських компаній, має включити в себе вимоги щодо заборони проведення недоцільних рубок в репрезентативних ділянках та ОЦЗЛ, а також регламентувати вимоги до лісових ділянок, що включаються до таких переліків.
Однак головною проблемою все одно залишається пасивна роль громадськості в процесі аудитів. Аудиторські компанії часто стикаються з недостачею якісної та незалежної інформації про реальний стан справ в лісгоспах. FSC-сертифікація може бути ефективним механізмом контролю лісової галузі, проте лише одиниці користуються нею. Хочеться сподіватися, що з плином часу ситуація зміниться в кращу сторону.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Петро Тєстов, аналітик ЕПЛ
email: petro.testov@gmail.com
Тел.: (032) 225 – 76 -82; (068) 934 – 95 – 74
Єгор Гриник, біолог, волонтер ЕПЛ
email: vereuxvereux@gmail.com
