Просимо Міністерство ЗАХИСТУ довкілля та природних ресурсів України переглянути свої позиції у проєкті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду», оприлюднені на сайті Міндовкілля 12 січня 2023 року, та не допустити запровадження механізмів спрощення охорони довкілля та знецінення наукової роботи, яка ведеться установами ПЗФ. Все якісне та глибоке потребує важкої праці.
Законопроєкт має на меті формально розширити природно-заповідний фонд України через включення нових категорій ПЗФ – біосферних резерватів, а також через включення за відповідного закону природоохоронних територій (зокрема, водно-болотних угідь та Смарагдової мережі). Проте законопроєкт не принесе правового захисту цим категоріям, адже не визначає їхній диференційований режими, не вказує, на підставі яких документів вони будуть функціонувати та хто буде ними управляти чи контролювати дотримання режиму на цих територіях. На нашу думку, питання створення та охорони Смарагдової мережі повинні бути врегульовані окремим спеціальним законом.
Не можна збільшити відсоток заповідності й прозвітувати про вдалу охорону природи в Україні, назвавши заповідними всі природоохоронні території, тим більше не забезпечивши їм відповідної охорони та менеджменту.
Що нам відомо про стан природних комплексів на восьми з половиною тисячах територій ПЗФ?
Нічого, бо на 8000 з них не ведеться моніторинг, оскільки його просто не існує.
Що відбувається з 337 територіями Смарагдової мережі площею 8 млн га, що складає 13,4% від площі держави?
Нічого хорошого. Вони затверджені на міжнародному рівні, але Україна ніяк не може ухвалити необхідні правові рамки для їхньої охорони. Законопроєкт про їх визнання на національному рівні та запуск механізмів охорони та менеджменту лежить у Верховній Раді України не перший рік, бо справжня охорона таких територій не цікавить розпорядників ресурсами нашої держави, які керують різними міністерствами. Бізнес зацікавлений у господарському використанні цих територій й активно просуває такі проєкти (гірськолижний курорт «Свидовець», гірськолижний курорт на Боржаві, ВЕС на Боржаві, видобування корисних копалин на території об’єктів ПЗФ та безліч інших).
Що відбувається з водно-болотними угіддями міжнародного значення, з біосферними резерватами?
Вони перекриваються із заповідними територіями, але постійно мають боротися за своє існування з агробізнесом, меліораторами, видобувачами торфу, туристичним бізнесом. Адже вони не можуть розраховувати, що їх будуе захищати на державному рівні спеціальне профільне міністерство.
Захист та охорона природи України має відбуватися не на папері та у примарних відсотках, а за допомогою реальних механізмів.
Натомість, законопроєкт пропонує виключити статтю 48 Закону України «Про природно-заповідний фонд», яка дозволяє установам ПЗФ створювати цільові екологічні фонди для фінансування природоохоронних заходів. Таким чином пропонується знищити можливість покращення фінансування природоохоронних заходів, на які завжди не вистачає державних коштів, оскільки вони фінансуються за залишковим принципом.
Водночас, пропонується запровадити норму про те, що витяги з Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду видаються заявникам на платній основі. Це суттєво ускладнить доступ громадськості до інформації про об’єкти ПЗФ та буде суперечити принципам відкритості екологічної інформації.
Законопроєкт розроблено без попередніх консультацій із зацікавленими сторонами, самими об’єктами ПЗФ, тому він не враховує їхні інтереси. Також законопроєкт нівелює роль наукових установ в діяльності об’єктів ПЗФ та важливості наукових досліджень на цих територіях.
Формулювання, що використовуються у законопроєкті створюють правову прогалину в частині організаційно-правової форми ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків місцевого значення та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.
Законопроєкт не відповідає вимогам та стандартам, що стосуються вичерпності охоплення кола питань, що належать до предмета правового регулювання, узгодженості положень проєкту акта з іншими актами національного та міжнародного законодавства, належності викладу, точності, лаконічності та доступності мови проєкту акта, термінології, нормопроєктувальної техніки. Відповідно до викладеного, законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання.
Із постатейним аналізом проєкту закону можна ознайомитися тут.
