У даному правовому дослідженні аналізується рішення касаційного суду за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду про стягнення безпідставно набутих коштів унаслідок порушення норм викидів забруднюючих речовин в атмосферу.
Деталі:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023р. у справі № 904/1942/23 за позовом Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”: до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), про визнання відсутнім права та повернення безпідставно набутого майна (коштів) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118164515).
ПАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу. Позивач просив визнати відсутнім право Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Державна екологічна інспекція Придніпровського округу) направляти претензії щодо відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю та стягувати 322 816,56 грн безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023р. у справі №904/1942/23 відмовлено у задоволенні позову. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До Верховного Суду від ПАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначав, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема статті 94, 201, 1212 ЦК України та стаття 19 Конституції України, а також помилково застосовано статтю 71 КПК України.
Скаржник стверджував, що спір не стосується кримінального провадження, а пов’язаний з правом державного органу вимагати та отримувати кошти як компенсацію шкоди, заподіяної довкіллю. Позивач наголошував, що добровільна сплата коштів не створювала для відповідача законних підстав для їх отримання.
Також скаржник вказав на порушення процесуальних норм. Зокрема, суд першої інстанції не дослідив повноваження органу, що виставив претензію, не надав оцінку запереченням позивача до протоколів огляду та не перевірив правомірність виставлення претензії № 107-11/20 від 29.12.2020р. Апеляційний суд, у свою чергу, не дослідив обставини, що є предметом доказування у справі.
Від Державної екологічної інспекції Придніпровського округу надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому було заявлено прохання відмовити у її задоволенні.
Розгляд касаційної скарги Верховним Судом:
Продовжуючи розгляд касаційної скарги Верховний Суд, згідно з нормами ГПК України, перевіряв правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом попередніх інстанцій. Як зазначено в ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати нові факти або допускати нові докази, а лише розглядає справу у межах тих фактів та доводів, що були викладені у касаційній скарзі.
У процесі розгляду касаційної скарги, Верховний Суд врахував фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій. У даній справі ключовими є документи, які підтверджували перевищення допустимих обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що було зафіксовано під час інструментальних вимірювань, проведених Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області.
Після цього було виставлено претензію № 107-11/20 від 29.12.2020р. про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю на суму 322 816, 56 грн. Додатком до претензії зазначено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі джерелами викиду ПАТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ” у результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У претензії Позивачеві запропоновано на підставі ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” на добровільних засадах, в місячний термін з дня одержання претензії, відшкодувати шкоду спричинену державі порушенням вимог природоохоронного законодавства шляхом внесення 322 816,56 грн.
Позивач, ПАТ “Запоріжсталь” стверджував, що вимірювання, проведені їхньою акредитованою лабораторією, не зафіксували перевищення допустимих викидів забруднюючих речовин, затверджених у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 2310136600-039, про що зазначено в Актах відбору проб організованих викидів стаціонарний джерел № 240 від 26.08.2020р., № 254 від 26.08.2020р., протоколах вимірювань параметрів газопилового потоку № 09-115-3Г від 27.08.2020р., № 08-116-4Г від 27.08.2020р. Тому підприємство вважало, що не мало підстав для сплати суми, зазначеної у претензії, оскільки не було порушень.
Верховний Суд, дослідивши доводи сторін, вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення судів першої та апеляційної інстанції, на думку Верховного Суду, були прийняті на основі правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції не може втручатися в питання достовірності доказів або змінювати рішення, якщо фактично не було встановлено порушення законодавства.
У результаті аналізу доказів та правових норм, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. Враховуючи, що встановлені внаслідок порушення норм викидів забруднюючих речовин в атмосферу та відповідні санкції відповідно до законодавства України, позов про стягнення відшкодування шкоди з ПАТ “Запоріжсталь” є обґрунтованими.
У цьому контексті важливо зазначити, що відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, будь-які порушення норм викидів забруднюючих речовин тягнуть за собою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до статті 69 цього Закону, підприємства зобов’язані компенсувати шкоду, завдану навколишньому середовищу, в розмірах, визначених законодавством.
Верховний Суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і відповідає вимогам законодавства, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Таким чином, рішення попередніх інстанцій, що стосуються порушення ПАТ “Запоріжсталь” залишились у силі і підприємство повинно відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушенням норм викидів забруднюючих речовин в атмосферу.
Отож, Верховний Суд, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. ВС підтвердив порушення норм викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Скарга ПАТ “Запоріжсталь” була відхилена, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
