Ми всі чудово пам’ятаємо, з яким «екологічним багажем» Україна увійшла у 2020-й рік. Відсутність профільного міністерства, відсутність чіткої позиції держави з низки гострих проблем. Натомість то тут, то там в Україні виникали численні природні катаклізми: лісові пожежі, пилові бурі, підтоплення, рубки, промислові забруднення повітря, ґрунтів, стихійні звалища відходів та ін. Пробуксовували реформи, а законодавчі ініціативи були кволими та несистемними. Зрештою здоровий глузд узяв гору.
Загалом 2020-й рік можна поділити на 2 складові в екологічний сфері державного управління. Перша: пасивне споглядання за хаосом. Друга: спроби форсованими темпами надолужити наслідки річного застою.
Поки що не доводиться говорити, що у держави виникло системне командне бачення вирішення проблем: насамперед ми робимо те-то, потім – те-то, невдовзі – те-то тощо. Проте очевидним є намір вирішувати проблеми й дослухатися до недержавного експертного середовища. Функцію ігнору вимкнено. Сподіваємося, так буде і надалі!
Подаємо наше бачення підсумків управління природоохоронною сферою в Україні – 2020. Це не вичерпний перелік здобутків та провалів, радше – знакові події та факти. Знаємо, що розроблено чимало документів, готується до впровадження проєкти, які наразі мають статус «очікують на підпис», чи готуються до розгляду в парламенті. Усі ми чекаємо на подальше просування чітких, прозорих, корисних для людей, природоохоронних ініціатив.
Здобутки:
– створення профільного міністерства;
– фіналізація та реєстрація проєкту Закону «Про території Смарагдової мережі»;
– розширення територій об’єктів ПЗФ (до територій природно-заповідного фонду було віднесено декілька заказників та парків, відтак в Україні створено ще майже 10 тис. га природоохоронних територій);
– переведення 6 природних заповідників та 1 НПП зі сфери управління Держлісагенства до Міндовкілля;
– підписання Указу Президента про рішення РНБОУ «Про Стратегію національної безпеки України», де з-поміж іншого йдеться про розробку Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату (початок розробки Стратегії з адаптації до зміни клімату);
– розробка Міндовкілля спільно із експертами законопроєкту «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення»;
– СЕО отримало два нових документи: постанову КМУ про моніторинг та наказ про критерії відсутності необхідності проходити СЕО;
– прийняття Постанови КМУ, яка обмежила проведення рубок у природних лісах Карпат та посилила обмеження на рубки (зокрема вибіркові санітарні) в межах ПЗФ.
Провали:
– невирішення земельних питань об’єктів ПЗФ;
– зволікання з реформою державного екологічного контролю;
– затягування з реформою поводження з відходами;
– ігнорування Урядом та парламентом проведення комплексної реформи юридичної відповідальності за порушення у сфері охорони довкілля;
– затягування реформи державного моніторингу стану природного довкілля;
– часто трапляються неякісні звіти та висновки з ОВД;
– кадрова політика в природоохоронній сфері часто є непрозорою і безальтернативною;
– невирішення питання безконтрольного використання пестицидів та агрохімікатів;
– непроведення ОВД з добудови енергоблоків ХАЕС без (рішення Президента);
– підписання Урядом семи нових угод про розподіл продукції на масштабний видобуток викопного палива, чим порушив власні обіцянки інтегруватися у Європейський зелений курс (шість із семи проєктів угод не пройшли ОВД, що порушує зобов’язання України за Угодою про асоціацію із ЄС в частині транспонування Директиви про ОВД);
– Уряд досі не запустив національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ), що вимагається Протоколом про РВПЗ;
– СЕО подекуди залишається формальним інструментом;
– зволікання із розробкою програм запобігання паводкам та затопленням, що зупиняє роботу над планами управління басейнами рік;
– не здійснено екологічних оцінок водного шляху Е-40;
– не реалізовано моніторинг стану повітря: Міндовкілля не затвердило типової форми програми державного моніторингу атмосферного повітря;
– не вжито конкретних заходів для збереження самосійних лісів на закинутих малопродуктивних сільськогосподарських землях, через що ці ліси продовжують знищуватись;
– не вирішено питання збереження цінних природних територій на сільськогосподарських землях держвласності, які передаються у комунальну власність у рамках децентралізації і розпайовуються та розорюються;
– не врегульовано питання охорони боліт від осушення і видобутку торфу, а також відновлення осушених торфовищ на деградованих землях для зменшення ймовірності пожеж;
– передбачено «ручний режим» для визначення розмірів та обсягів для «екологічного оздоровлення» річок, без проведення ОВД (розпорядження КМУ «Про запобігання аварійної ситуації на ставку-накопичувачу, розташованому на території Криворізького району Дніпропетровської області»)
