Із часу підписання Оргуської конвенції до неї були внесені поправки щодо участь громадськості у прийнятті рішень щодо умисного вивільнення в навколишнє середовище та реалізацію на ринку генетично модифікованих організмів, а також на виконання статей 5 та 10 був розроблений і підписаний Протокол про реєстри викидів та переносу забруднювачів. На жаль, на сьогоднішній день жоден із цих міжнародних документів не ратифікований Україною.
ПОПРАВКА GMO
У 2005 році на Другій зустрічі сторін Оргуської конвенції у Алмати була прийнята Поправка до Конвенції про участь громадськості у прийнятті рішень щодо умисного вивільнення в навколишнє середовище та реалізацію на ринку генетично модифікованих організмів (Поправка щодо ГМО).
Поправкою передбачається обов’язок держави своєчасно повно та ефективно надавати громадськості інформацію і можливість подавати коментарі, що будуть належним чином враховані при наданні дозволу на умисне вивільнення у навколишнє середовище та реалізацію на ринку генетично модифікованих організмів.
Відповідно до норм права міжнародних договорів, будь-які поправки та протоколи до міжнародного договору узгоджуються і ратифікуються за тією ж процедурою, що і власне договір. Тобто кожна сторона Оргуської конвенції приймає окреме рішення щодо кожної поправки чи протоколу, які були затверджені на зустрічі сторін Конвенції.
Станом на жовтень 2009 року Поправку до конвенції щодо ГМО ратифікували двадцять чотири країнами. Для вступу її в дію необхідно, що б іще 5 Сторін Оргуської конвенції прийняли, затвердили, приєдналися чи ратифікували відповідну поправку.
Україна, на сьогоднішній день, не є Стороною поправки. Тим не менше, у Плані дій на виконання рішення Сторін Оргуської конвенції ІІІ/6f щодо впровадження Оргуської конвенції в Україні, затвердженого Розпорядженням КМУ від 7 грудня 2008 року передбачено у п. 17 «розробити проект закону, відповідно до якого ратифікувати поправку Конвенції щодо ГМО». Незважаючи на те, що кожна Сторона міжнародного договору вільна у ратифікації поправок і жодного юридичного обов’язку щодо ратифікації не несе, включення такого пункту до Плану дій є позитивним.
ПРОТОКОЛ PRTR
На виконання пункту 9 статті 5 і пункту 2 статті 10 Оргуської конвенції 1998 року 21 травня 2003 року у місті Києві під час позачергової зустрічі сторін конвенції в рамках П’ятої Міністерської Конференції «Довкілля для Європи» був підписаний Протокол до Оргуської конвенції про реєстри викидів та переносу забруднювачів (The UNECE Protocol on pollutantreleaseandtransferregisters), або Київський Протокол.
Протокол є першим юридично обов’язковим міжнародним документом про реєстри викидів та переніс забруднювачів. Його мета полягає у розширенні доступу громадськості до інформації, сприянні участі громадськості та внесенні вкладу у попередження та скорочення забруднення. Очікується, що завдяки створенню доступних для громадськості загальнонаціональних реєстрів забруднювачів та введення для компаній вимог про надання регулярних звітів про свої викиди та переніс конкретних забруднювачів, Протокол буде спричиняти понижуючий вплив на рівні забруднення, і відповідно сприяти сталому розвитку.
Тридцять вісім країн, в тому числі і Україна, та Європейське Співтовариство – сторони Оргуської конвенції – стали сторонами Київського протоколу. Із ратифікацією у липні 2009 року Протоколу Угорщиною, він набрав необхідну кількість ратифікацій для вступив у силу, який і відбувся 8 жовтня 2009 року.
На сьогоднішній день двадцять чотири країни ратифікували Протокол. На жаль, Україною Київський протокол про реєстри викидів та переносу забруднювачів по сей день не ратифікований.
Підготовлено
Алексєєвою Єлизаветою,
провідним юрисконсультом
МБО «Екологія-Право-Людина»
