Репарація, компенсація, реституція. Українське законодавство і міжнародна практика

На підставі чинних міжнародно–правових актів, наукових праць можна сформулювати
такі дефініції понять репарації, компенсації та реституції.
Репарація – загальний термін, що використовується для охоплення відшкодування шкоди різними засобами, фінансовими чи іншими, що здійснюються суверенною державою; часто використовується для позначення компенсаційних вимог, висунутих переможцями або жертвами війни проти переможеної держави після припинення військових дій. Компенсація та реституція є двома формами репарацій, якщо мова йде про відшкодування шкоди внаслідок воєнних дій.
Підкреслимо основні ознаки репарації: загальний термін для позначення відшкодування шкоди, здійснюється державами, охоплює собою фінансові та інші засоби відшкодування, часто вживається в контексті відшкодування шкоди внаслідок воєнних дій.
Компенсація – виплата грошової шкоди тому, чиї права були порушені порушенням міжнародного права.
Основні ознаки компенсації: грошова виплата відшкодування, може бути сплачена і приватними, і публічними суб’єктами, виплачується приватним та публічним суб’єктам, які зазнали порушення свого міжнародного права.
Реституція – засіб правового захисту, доступний позивачеві у розгляді міжнародного спору, за якого вилучене майно повертається первісному власнику в натурі. Реституція покликана відновити ситуацію, яка б існувала, якби протиправна дія чи бездіяльність не
відбулися, в тому числі шляхом скасування протиправних актів, повернення незаконно відчуженого майна або утримання від подальших протиправних дій.