В наш час, сфера управління лісами в Україні характеризується низкою системних проблем,
які роблять її вкрай неефективною та ведуть до деградації наших лісів. Так, Держлісагентсво
концентрує в собі надмірні та суперечливі повноваження, що сприяє виключно економічній
орієнтованості, як регуляторної, так і контролюючої діяльності, без належного врахування
екологічних та соціальних функцій лісів. Суперечливі та недосконалі правила проведення
рубок сприяють поступовому знищенню екологічно цінних лісів шляхом їх рубки та
перетворення на бідні монокультури. Водночас, необліковані ліси знищуються швидкими
темпами, а лісгоспи масово планують заліснювати цінні степові ділянки, зокрема із
використанням інвазійних видів.
Натомість, Єврокомісія вже затвердила Нову Лісову стратегію ЄС до 2030 року, яка
передбачає низку комплексних завдань для досягнення 6 ключових цілей. Серед яких є
підтримка соціально–економічних функцій лісів для процвітаючих сільських територій, захист,
відновлення та розширення лісів ЄС для боротьби зі зміною клімату та відвернення втрат
біорізноманіття, стратегічний моніторинг, потужні дослідження та інновації, а також інклюзивні
рамки управління. Це все доповнюється вдосконаленням чинного законодавства ЄС у лісовій
сфері.
Якщо Україна прагне долучитись до Європейського зеленого курсу в сфері управління лісами,
то мусить невідкладно розпочати впровадження комплексу нормативних, інституційних та
бюджетних змін, які наводяться у фінальному розділі цього аналітичного документа.