Огляд року війни для водних ресурсів України

Щороку 22 березня відзначається Всесвітній день води, тісно пов’язаний з досягненням Цілей сталого розвитку та підвищенням обізнаності і консолідацією зусиль щодо збереження питної води на планеті. Проте для нашої країни минулий рік став роком безпрецедентних загроз та цілеспрямованого водного тероризму з боку російської федерації. Вже 13 місяців Україна дає відсіч російським загарбникам, фіксує збитки, докладає великих зусиль для відвернення екологічних та гуманітарних катастроф та закликає до посилення міжнародного тиску на країну-агресора. Коротко нагадаємо про найбільш кричущі злочини проти довкілля та водної інфраструктури України.

Руйнування гідротехнічних споруд

Ще на початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, російські війська взяли під контроль гідровузол Каховської ГЕС, а 27 лютого підірвали споруду, що перегороджувала надходження води в Північно-Кримський канал, спричинивши її неконтрольований витік. Станом на кінець жовтня 2022 року, за підрахунками Держекоінспекції України, окупантами вкрадено 410 млн м³ води на суму майже 15,5 млрд грнⁱ, а постійні втрати води становлять близько 4,3 млн м³ на добу.

Під час бойових дій на Харківщині у березні було пошкоджено гідроспоруду Оскільського водосховища, найбільшого на Лівобережній Україні, яке було своєрідним «банком води», що підтримував її рівень у Сіверському Дінці, куди впадає річка Оскіл, для забезпечення живлення маловодних районів Луганщини й Донеччини. Паводок дійшов аж до Святогірська. Крім цього, було знищено екосистему водосховища, сотні кілометрів нерестовищ, суттєвого впливу зазнав і РЛП «Червонооскільський», до складу якого входять 4 тис гектарів території водосховища. За розрахунками Держекоінспекції, було завдано збитків на суму близько 2,1 млрд грн, зокрема, загинуло близько 2 млн одиниць риби на суму 883,7 млн грнⁱⁱ. Відновити водосховище та відродити його екосистему буде надзвичайно важко.

14-16 вересня російські війська завдали ракетних ударів по гідроспоруді Карачунівського водосховища в м. Кривий Ріг. Рівень води в р. Інгулець підвищився на 1-2 метри, внаслідок чого відбулося підтоплення 112 будинків. За розрахунками Держекоінспекції, виток води внаслідок руйнування шлюзу склав 16 873 м3, було завдано збитків на суму 77 млн грнⁱⁱⁱ. Дослідження проб води показало перевищення нормативів ГДК по вмісту заліза в 3 рази (що пов’язано із застосуванням щебню залізистих кварцитів для ліквідації пошкоджень гідроспоруди і призвело до тимчасового почервоніння води нижче за течією), та по амонійному азоту – в 2,5 рази, що свідчить про забруднення води каналізаційними стоками приватних домогосподарств.

Протягом 20-21 вересня російські окупанти завдали 8 ракетних ударів по гідровузлу Печенізького водосховища на р. Сіверський Донець^iv. Внаслідок цього стався неконтрольований скид води, проте катастрофи і масштабних підтоплень вдалося уникнути. Імовірно, метою ворога було спробувати порушити логістику ЗСУ та стримати контрнаступ українських сил у Харківській області. Проте екологічні й гуманітарні наслідки таких дій могли б бути тяжкими. Печенізьке водосховище, найчистіше в області, забезпечує водою значну частину м. Харкова. Крім того, воно є регулятором стоку Сіверського Дінця разом з Оскільським водосховищем, після втрати якого значення Печенізького водосховища як водного резерву зросте.

5 жовтня 2022 року російські війська обстріляли з РСЗВ «Град» дамбу Карлівського водосховища^v, що є резервним джерелом водопостачання для кількох громад Донецької області. Повторний обстріл зафіксовано 15 грудня^vi. Агресор нехтує тим, що на дамби і греблі поширюється особливий захист міжнародного гуманітарного права як на споруди, що містять небезпечні сили, за ст. 56 Додаткового протоколу І до Женевської конвенції. Вони не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є воєнними об’єктами, якщо такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення.

Надзвичайно загрозливою є й ситуація з обмілінням Каховського водосховища. 11 листопада 2022 року російські війська пошкодили один із запірних шандорів (щитів) на греблі Каховської ГЕС, і вже скоро розпочалося помітне обміління Каховського водосховища. Втім, за іншою інформацією, окупанти умисно скидали воду. В лютому рівень води у водосховищі впав до 13,62 м при тому, що зазвичай він становив близько 16 м^vii. Це призвело до втрати багатьох нерестилищ, загибелі іхтіофауни та амфібій, знищення екосистем мілководних заток та плавнів. Відновлення таких екосистем може тривати десятки років. Крім того, під загрозу було поставлене водопостачання прибережних громад, якщо рівень води впаде нижче за розташування водозабору. В деяких районах Херсонської області зникла вода в криницях, у Нововоронцовській громаді – в свердловині, яка живила селище після деокупації. Влітку фермерські та приватні господарства посушливих південних районів суттєво залежать від поливу, отже, брак води загрожуватиме й продовольчій безпеці. Умисно порушуючи звичний режим роботи водосховища, російські загарбники чинять терористичні дії проти мирного населення та довкілля, що матимуть складні, багатовекторні наслідки для регіону, який і раніше потерпав від дефіциту водних ресурсів.

Системи водопостачання та водовідведення

Російська агресія призвела до порушення роботи систем водопостачання в багатьох регіонах. Більше того, інфраструктура водопостачання, необхідна для виживання цивільного населення, нерідко ставала умисною ціллю загарбників. Так, 11 березня 2022 року вони пошкодили системи Чернігівського водоканалу, насосні станції, пробили авіабомбами резервуари з водою та замінували свердловини, внаслідок чого тривалий час лише третина жителів міста мала водопостачання. Крім того, пошкоджень зазнали і очисні споруди^viii. В ніч з 2 на 3 липня 2022 року російські ракети зруйнували будівлю Харківського водоканалу^ix. Загалом внаслідок постійних обстрілів Харкова було пошкоджено близко 100 об’єктів інфраструктури водопостачання. Всі ознаки умисного підриву мало й руйнування магістрального водогону «Дніпро-Миколаїв»^x поблизу с. Киселівка Херсонської області. Через це Миколаїв, населення якого до повномасштабної війни становило близько 450 тисяч осіб, був поставлений на межу гуманітарної катастрофи. В березні 2022 року було зруйновано очисні споруди у Василівці Запорізької області, і стоки самопливом надходять в Дніпро. Проведення ремонтних робіт та оцінка екологічної шкоди будуть можливі лише після деокупації.

Ще весною 2022 року ЮНІСЕФ повідомляла, що через бойові дії 4,6 мільйона людей практично позбавлені доступу до питної води^xi. Внаслідок бойових дій припинене водопостачання майже всієї Луганської області та багатьох громад Донецької області. Повністю зруйнована комунальна інфраструктура таких великих міст, що опинилися під тимчасовою окупацією, як Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Маріуполь. В останньому припинення водопостачання мало чи не найтяжчі наслідки через малу кількість і низьку якість альтернативних джерел питної води. З весни 2022 року відсутнє водопостачання в містах-фортецях, що вже багато місяців тримають лінію фронту – Бахмуті, Авдіївці, Вугледарі. В багатьох випадках російські війська вдавалися до прицільного знищення інфраструктури водопостачання, як-от бомбардування на початку травня 2022 року водозабору та насосних станцій в Білогорівці, що подавали воду з Сіверського Дінця у значну частину Луганської області^xii. Загарбники продовжують тероризувати і деокуповані міста. 6 грудня 2022 року було обстріляно будівлю Херсонського водоканалу, загинув працівник^xiii.

Всі ці дії, спрямовані на умисне створення гуманітарної та екологічної катастрофи, відвернення якої потребує значних зусиль та ресурсів, вимагають ретельного розслідування і притягнення до відповідальності відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та інших міжнародних угод, стороною яких є й країна-агресор. В нещодавньому звіті^xiv Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні під егідою Ради ООН з прав людини зазначено, що хвилі обстрілів російськими військами енергетичної інфраструктури України в осінньо-зимовий період, що почалися з 10 жовтня 2022 року, можуть становити злочин проти людяності. Проте знеструмлення критичної інфраструктури водопостачання й водовідведення ще й загрожує доступу людей до питної води, а також стану довкілля – адже припиняється належне функціонування насосних станцій та очисних споруд. Так, в багатьох містах через обстріли енергетичної інфраструктури припинялося водопостачання. Після чергової хвилі ракетних атак 23 листопада виникли аварійні відключення на очисних спорудах міста Вознесенська Миколаївської області, що загрожувало загибеллю бактерій активного мулу через зупинку аерації^xv.

Забруднення водойм

Російська агресія призвела до масштабного забруднення водойм не лише у громадах, що безпосередньо були зоною бойових дій чи близькі до лінії фронту, але по всій території України, що зазнавала масованих ракетних ударів. Слід згадати такі чинники, як потрапляння шкідливих речовин, що утворилися внаслідок техногенних аварій, у водойми з поверхневим стоком; розливи нафтопродуктів від знищеної техніки; безпосереднє забруднення залишками боєприпасів та ракетним паливом. Так, 4 квітня 2022 року під час російської ракетної атаки на Тернопільщину уламки ракети, збитої силами ППО, пошкодили резервуари з мінеральними добривами в Кременецькому районі, внаслідок чого сталося забруднення р. Іква. За результатами відбору проб Держекоінспекцією поліського округу, в осередку забруднення було зафіксоване перевищення ГДК по амонію в 163 рази, нітритах – в 7 разів, нітратах – в 47,9 разів, залізу – в 7 разів, БСК – в 1,9 рази^xvi. Під час атаки Миколаєва дронами-камікадзе було зруйновано резервуар з рослинною олією одного з великих підприємств-експортерів. Внаслідок цього було забруднено близько 750 м² акваторії Бузького лиману, з поверхні води було зібрано 675,8 м³ олії. Оцінювані збитки склали 39,9 млрд. грн^xvii.

Загрозу довкіллю та безпеці людей становить і безпосереднє забруднення боєприпасами. Так, 9 травня 2022 року касетні снаряди розірвалися на акваторією Зеленодольського водосховища на Дніпропетровщині^xviii. На Київщині фахівці ДСНС неодноразово піднімали з водойм уламки російських ракет, зокрема, впродовж 2022 року та після обстрілу 23 січня 2023 року^xix. В Чернігові піротехніки в квітні 2022 року вилучили 6 снарядів від РСЗВ «Ураган» на міському пляжі^xx, а через загальну забрудненість вибухонебезпечними залишками купальний сезон в місті, що відновлюється від бойових дій березня 2022 року, так і не було розпочато. Найнебезпечнішою складовою є високотоксичне ракетне паливо, крім того, імовірне забруднення водойм і важкими металами. І це лише кілька прикладів екологічної шкоди, завданої водоймам України через бойові дії.

Природно-заповідний фонд

Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну під окупацією опинилися численні об’єкти природно-заповідного фонду, території Смарагдової мережі та водно-болотні угіддя міжнародного значення. Так, Кінбурнська коса ще з весни 2022 року стала місцем бойових дій та потерпала від нищівних пожеж, що знищили великі ділянки лісів навколо численних прісноводних озер та плавнів, де сформувалися унікальні колонії водно-болотних птахів. Досі окуповані частини Чорноморського біосферного заповідника, Азово-Сиваський заповідник, НПП «Меотида».

Під контролем російських військ перебувають і такі міжнародно визнані Рамсарські угіддя, як Ягорлицька затока, Каркінітська та Джарилгацька затоки, східна і центральна частини затоки Сиваш. Невідомий стан Великого Чапельського поду, що входить до складу біосферного заповідника «Асканія-Нова» та являє собою унікальну «чашу» посеред посушливих степів, що періодично заповнюється талою водою, є оселищем багатьох рідкісних видів флори і фауни, а навесні й восени має велике значення для відпочинку мігруючих птахів. Молочний лиман в 10 км від Мелітополя, який ще до війни потерпав від численних порушень заповідного режиму та загального погіршення екологічного стану, перебуває під контролем окупантів, які абсолютно не перейматимуться його збереженням.

Неможливо визначити, наскільки постраждали НПП «Меотида» та Рамсарські угіддя Білосарайська коса і Білосарайська затока під час нищівних бомбардувань Маріуполя. Наразі район зруйнованого окупантами міста перетворений на військово-логістичну базу. Також неможливо отримати якісь достовірні дані щодо Рамсарських угідь поблизу Бердянська, Обитічної коси та гирла річки Берда. Проте цілком імовірно, що забруднення нафтопродуктами, каналізаційно-побутовими стоками, постійне турбування та неконтрольоване полювання з боку окупантів завдадуть серйозної шкоди цим цінним природним територіям, яку можна буде у повній мірі оцінити тільки після звільнення.