Верховною Радою України 18.07.2022 р. прийнято за основу Проект Закону про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів № 2035-ІХ (надалі – Проект № 2035-ІХ) та прийнято Проект Закону про ратифікацію Поправки та Другої поправки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті №0154 (надалі – Проект №0154).
Спершу слід розглянути Проект № 2035-ІХ. Головно, цей законопроект запроваджує правові та організаційні засади створення та функціонування національного реєстру викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ). Національний реєстр має стати єдиною державною інформаційною системою даних про викиди та перенесення забруднюючих речовин. Відповідно до п. 12 ст. 1 Проекту № 2035-ІХ, Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів — єдина державна інформаційна система даних, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, збереження, накопичення, обробку, захист, облік та надання даних про викиди та перенесення забруднювачів.
Однією із позитивних властивостей Проекту Закону є чіткість дефініцій. Визначено, серед іншого, такі терміни: викид, забруднювач (забруднююча речовина), оператор, перенесення забруднювачів, стаціонарне джерело.
У межах цієї системи має бути створено умови для онлайн взаємодії між усіма сторонами процесу наповнення Реєстру. Така взаємодія передбачена, зокрема, ч. 6 ст. 14 Проекту № 2035-ІХ, де вказано, що Реєстр повинен забезпечувати функціонування електронного кабінету для здійснення електронної взаємодії між операторами, залученими органами, уповноваженим органом, контролюючим органом, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, що реалізує державну політику у сфері статистики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, включаючи можливість подання звітів операторів, довідок про дифузні джерела, а також веб-порталу для здійснення доступу громадськості до даних Реєстру.
Із прийняттям такого закону, є підстави вважати, що громадськість отримає належний механізм доступу до екологічної інформації, що сприятиме участі останньої у прийнятті управлінських рішень.
Проект № 2035-ІХ містить спеціальну статтю 12 під назвою «Громадськість», де закріплюються права громадськості, серед яких: вільний доступ до даних, що містяться в Реєстрі, звітах операторів, довідках про дифузні джерела, запитувати та одержувати інформацію, що міститься в Реєстрі, звітах операторів, довідках про дифузні джерела в установленому законодавством порядку, участь у формуванні державної політики у сфері реєстрації викидів у порядку, встановленому законодавством, тощо. Важливо, що вказаний у Проекті № 2035-ІХ перелік прав громадськості не є вичерпним.
У звіті уповноваженого органу описується стан участі громадськості у формуванні державної політики у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів, а також результати такої участі у відповідному звітному році.
Частина вимог до Реєстру видається цілком прийнятною та повною. Важливо, що врегульовано також питання доступу до даних у сфері реєстрації викидів та
перенесення забруднювачів, зокрема, забезпечення такого доступу громадськості.
Внаслідок прийняття цього законопроекту для держави відкриваються можливості, зокрема, відслідковувати викиди та перенесення забруднювачів; підтримувати пріоритетні промислові сектори для еко-інновацій; приймати більш ефективні рішення з питань промислового забруднення.
Прийняття Проекту Закону сприятиме виконанню Україною зобовʼязань, взятих на себе ратифікацією Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів. Протокол про реєстри викидів і перенесення забруднювачів серед іншого передбачає, що кожна Сторона створює та зберігає доступний для громадськості національний реєстр викидів і перенесення забруднювачів, який: ведеться окремо для конкретних об’єктів щодо звітності по точкових джерелах; містить дані про дифузні джерела; за необхідності ведеться окремо для конкретних забруднювачів або відходів; охоплює різні компоненти навколишнього середовища, розрізняючи викиди у повітря, землю та воду; містить інформацію про перенесення; ґрунтується на обов’язковій звітності, яка подається на періодичній основі; містить стандартизовані та своєчасно подані дані, обмежену кількість стандартизованих граничних значень для подання звітності та, за наявності, обмежену кількість положень про конфіденційність; є логічно послідовним і придатним для зручного користування та доступним для громадськості, у тому числі в електронній формі; передбачає участь громадськості в його розробці та модифікації; і є структурованою, комп’ютеризованою базою даних або декількома об’єднаними базами даних, які веде компетентний орган.
Цим Протоколом передбачається також і забезпечення доступу громадськості до інформації, яка міститься в її реєстрі викидів і перенесення забруднювачів, без обґрунтування свого інтересу та згідно з положеннями цього Протоколу, головним чином завдяки забезпеченню того, що її реєстр передбачає безпосередній електронний доступ за допомогою публічних мереж зв’язку.
В цілому, видається, що прийнятий текст Проекту № 2035-ІХ відповідає положенням згаданого Протоколу.
Цікаво, що не врегульовано в Проекті № 2035-ІХ питання відповідальності за неумисне подання недостовірних відомостей. Звичайно, останнє можна вважати службовою недбалістю чи неналежним виконанням посадових обовʼязків і застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності до таких осіб, та ефективність такого механізму притягнення до відповідальності напряму залежатиме від добросовісності операторів.
Важливо, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через рік з дня набрання ним чинності. Першим звітним роком є календарний рік, наступний за роком, в якому цей Закон був введений в дію. Отже, в усіх перелічених Проектом № 2035-ІХ субʼєктів є достатній проміжок часу, аби підготуватись до виконання передбачених приписів та норм належним чином.
Що стосується Проекту №0154. Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (надалі – Конвенція ЕСПО) Україна ратифікувала ще 19.03.1999 р.. Відповідно до положень Конвенції ЕСПО, Сторони на індивідуальній чи колективній основі вживають всіх належних і ефективних заходів по запобіганню значному шкідливому транскордонному впливу як результату запланованої діяльності, а також по його зменшенню та контролю за ним.
Тексом Поправки до Конвенції ЕСПО створюються умови надання можливості державам-членам ООН, розташованим за межами Європейської економічної комісії ООН, ставати учасниками Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті.
Другою Поправкою удосконалюються процедури оцінки впливу на довкілля у транскордонному контексті, розширюється перелік видів діяльності, на які поширюється Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, запроваджується моніторинг та регулярна звітність про її виконання.
Прийняття цього закону є важливим з точки зору дотримання положень статті 14 Конвенції ЕСПО, де вказано, що депозитарій доводить до відома усіх Сторін поправки до цієї Конвенції, які були прийняті відповідно до пункту 3 цієї статті, для ратифікації, схвалення або прийняття.
Враховано законодавцем і положення Конвенції ЕСПО, відповідно до якого, поправки набувають чинності для Сторін, які їх ратифікували, схвалили або прийняли, на дев’яностий день після одержання депозитарієм повідомлення про їх ратифікацію, схвалення або прийняття щонайменше трьома чвертями Сторін. Надалі для будь-якої іншої Сторони поправки набувають чинності на дев’яностий день після здачі цією Стороною на зберігання документа про ратифікацію, схвалення або прийняття цих поправок.
Важливим питанням для подальшої реалізації положень ратифікованих поправок є прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Ратифікація зазначених поправок носить важливий євроінтеграційний характер, сприяє виконанню Україною положень Конвенції ЕСПО та позитивно впливає на здійснення процедури оцінки впливу на довкілля в Україні.
Висновки
Прийняття обох аналізованих Проектів Законів є позитивним кроком на шляху до української євроінтеграції. Крім того, функціонування запроваджуваних змін сприятиме розвитку відкритості інформації про стан довкілля, що матиме позитивні наслідки як для держави чи громадськості, так і для субʼєктів господарювання. Ратифікація вказаних поправок до Конвенції ЕСПО вкотре демонструє бажання України іти в ногу із змінами у цивілізованому світі, впливає на здійснення процедури оцінки впливу на довкілля в Україні.