Тест на профпридатність Міністра провалено в Лугано

ЕПЛ вже більше двох десятиліть турбується про захист довкілля та чисте майбутнє для майбутніх поколінь. Тому, нам не байдуже, по якому шляху буде йти відбудова України. І для цього наша організація активно брала участь в роботі Групи Екобезпека, надавала свої коментарі та зауваження до плану відновлення України. ЕПЛ також підготувала своє бачення відбудови України, яке доступне за посиланням: http://epl.org.ua/eco-analytics/planuvannya-vidnovlennya-dovkillya/

Проте Міністр в Лугано надав своє бачення відновлення, яке часто йде в розріз із Зеленим курсом ЄС, планами та стратегіями України, заходи та проєкти Плану відновлення України більше спрямовані на сприяння бізнесу, аніж захисту природи.

Нам не байдуже сьогодення та майбутнє наших дітей. У світі, в якому є місця, де через екстремальний рівень смогу схід та захід сонця можна побачити лише на екранах, де десятки видів тварин та рослин вимирають через діяльність недобросовісних корпорацій, де через сміттєві острови в океані відбувається катастрофічне забруднення води та руйнується гармонія довкілля, ми робимо все, що залежить від нас.

План відновлення

Комітет № 2

Група “Екологічна безпека”

Стан до війни

У першому розділі плану відновлення «Стан до війни» вказано, що «Підписання Угоди про асоціацію в 2014 році між Україною та Європейським Союзом стало потужним поштовхом для розв’язання екологічних проблем, започаткувало ключові реформи в довкілєвій та кліматичних напрямках. Саме прогрес у цих реформах дав можливість Україні одній із перших підтримати ініціативу Європейського Зеленого курсу та започаткувати діалог з Європейським Союзом щодо долучення України до нього. Україна розпочала зелену трансформацію свого економічного розвитку».

Вплив війни

Загальні зауваження:

1.Визначення компенсаційних механізмів за шкоду, завдану довкіллю та відшкодування вартості відновлення об’єктів галузі охорони довкілля, що постраждали внаслідок бойових дій планується здійснити в часовому проміжку від 2023 по 2025 рік. Реалізація етапу лише визначення компенсаційних механізмів у такі пізні строки зумовить складнощі, якщо не унеможливить подальше стягнення компенсацій.

2. Впровадження висновків найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) відповідно до європейського регулювання промислового забруднення планується у часовому проміжку з 2026-2032. Для досягнення цілей цього Плану відновлення НДТМ має бути впроваджено у радикально коротші строки.

3.При переліченні результатів реалізації завдань Плану відновлення про досягнення налагодження системи відповідальності за порушення законодавства не вказується, хоча така ціль планом ставиться.

Презентовані у розділі «Екологічна безпека» проєкти залишають неоднозначне враження. З одного боку, є дійсно важливі речі, як-от створення системи стимулів для консервації земель та реалізація заходів консервації,  впровадження концепції екосистемних послуг, комплексне збереження водно-болотних угідь та реформування систем екоконтролю та моніторингу довкілля.

Однак, занепокоєння викликає той факт, що поруч зі заданими пропозиціями йдуть інші – шкідливі для довкілля: дерегуляція сфери надрокористування та нарощування мінерально-сировинної бази, які ведуть до збільшення кількості кар’єрів та знищення природних територій, закупівля для лісгоспів сучасної лісозаготівельної техніки у вигляді харвестерів та форвардерів та розширення мережі лісових доріг, без вдосконалення правил ведення рубок, призведуть до прискорення знищення цінних природних лісів. Фактично, у документах Плану відновлення відсутні деталі, які б означали реальний перехід на засади наближеного до природи лісівництва.

Закупівля для лісгоспів сучасної лісозаготівельної техніки у вигляді харвестерів та форвардерів та розширення мережі лісових доріг без вдосконалення правил ведення рубок, призведе до прискорення знищення цінних природних лісів.

Слід зазначити, що певні занепокоєння існують стосовно запропонованого в рамках розвитку біоенергетики проєкту «Енерголіс» (вирощування енергетичних рослин для забезпечення паливом бюджетних установ у сільських територіях). Дуже важливо, на яких саме територіях планується реалізація такого проєкту. Якщо це будуть землі лісового фонду, то така практика буде вкрай несталою, бо означатиме повну деградацію лісів на них, адже будь-які плантації дерев, а особливо енергетичних рослин, не є лісом. Водночас, використання деградованих орних земель є оптимальнішим варіантом. Але і тут виникають ризики використання замість ріллі степових та лучних ділянок, які юридично теж відносіться до земель сільськогосподарського призначення.

Особливі зауваження:

Структура розділу: “Екологічна безпека”

Розділ : Відбудова чистого та захищеного середовища

Захід: Дерегуляція та спрощення доступу до надр

За сучасних умов дерегуляція буде підтримувати і так безконтрольне використання надр, особливо для видобування гравію та піску, каміння. Без належного контролю, в тому числі громадами, дерегуляція буде посилювати тінізацію та анархію в цьому секторі.

Захід – Реформування процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД)

Проєкт: Удосконалення процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) та скорочення строків її проведення. Процедура ОВД ще не запущена на повну потужність, адже не виконані всі положення Закону, не розроблені відповідні підзаконні акти, в тому числі щодо створення експертних комісій з ОВД (ст.10 Закону). Тому її вдосконалення може призвести до повного нівелювання її позитивних результатів.

Проєкт: Екологічне відновлення солеварних шахт Солотвино

Не зрозуміло, чому пріоритетний зараз, після війни? Цей захід більше спрямований на відновлення оздоровчого туризму, а не відновлення безпечного середовища для людини.

Проєкт: Відновлення інфраструктури державної системи моніторингу атмосферного повітря, що постраждала внаслідок воєнних дій.

До війни така інфраструктура і не дуже була розбудована, тому її треба розпочинати встановлювати, і втілювати положення Постанови КМУ 2019р. №827 “Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря”. От немає згадки про систему моніторингу якості поверхневих вод – яка зазнала пошкоджень на сході, де ведуться бойові дії, і яку дуже важливо відновити і розширити. Без даних такої системи моніторнгу вод, плани управління річковими басейнами будуть необгрунтовані.

Проєкт: Відновлення пошкоджених та зруйнованих об’єктів поводження з відходами, а також розбудова нових об’єктів для остаточного видалення неперероблених відходів, утворених внаслідок військових дій.

Не зрозуміло, чи є доцільність відновлення таких об’єктів, адже до війни система поводження з відходами знаходилася в зародковому стані і в основному складалася з сміттєзвалищ, які слід рекультивувати, але чи є сенс їх відновлювати – питання потребує доопрацювання. Також планується створення нових об’єктів для остаточного видалення неперероблених відходів, утворених внаслідок військовиї дій, проте не пропонується створення системи переробки відходів (лише відходів руйнації, шин). А що робити із іншими видами відходів – відходи електричного та електронного обладання, шифер, ізоляційні матеріали, до прикладу, слід створити безпечні об’єкти для видалення тих відходів, які не підлягають переробці.

Немає згадки про утворення окремого ЦОВВ, що буде реалізовувати політику в сфері поводження з відходами.

Захід: Відновлення та модернізація національної гідрометеорологічної служби України

Захід є передчасним, адже немає нового закону про моніторинг довкілля, в якому буде прописано роль Гідромету. Тому спочатку треба такий закон розробити, а потім вже модернізувати ті установи, які будуть брати участь в моніторингу довкілля. Це також стосується і проєкту: Модернізація та створення нових пунктів спостережень, модернізація лабораторій державної системи моніторингу довкілля.

Проєкт: Екомодернізація промислових підприємств.

Оскільки такі підприємства є у приватній власності, то про їх модернізацію мають дбати їхні власники, а держава має визначити чіткі правила гри – законодавство про інтегрований дозвіл та розробка НДТМ, яким такі промислові підприємства мають відповідати. Тоді при новому будівництві чи модернізації, інвестори будуть мати чіткі рамки для свого бізнесу, а держава може стимулювати екомодернізацію фінансово, за рахунок різних джерел та різними інструментами (оподаткування, екофонди). Найбільш доцільно законодавчо реформувати державні екологічні фонди, щоб сприяти такій екомодернізації.

Проєкт: Проведення освітньо-інформаційних кампаній з інформування сільськогосподарських виробників про важливість дотримання режимів прибережних захисних смуг і водоохоронних зон

Така діяльність є передчасною та буде нееефективною поки не буде реформовано ДЕІ та систему юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства, а також введено відповідальність (через КУпАП) за розорювання ріллі, сіножатей, ділянок із ухилом більше 5%, тощо.

Проєкт: Створення IT системи для забезпечення електронної послуги з видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин у повітря

Ця послуга, спрямована на бізнес, консервує стару неефективну дозвільну систему в сфері охорони атмосферного повітря, в першу чергу слід її вдосконалити, також запровадити інтегрований довкільний дозвіл, для запуску систем НДТМ. А тоді вже передбачити норми про цифровізацію процесу отримання дозволу.

Частина розділу «Екологічна безпека», передбачає реформування процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), удосконалення та оптимізація процедури ОВД, скорочення строків її проведення, а також впровадження нового більш функціонального Реєстру з ОВД, інтегрованого з Єдиним порталом державних послуг ДІЯ. Необхідність реформування обґрунтовується необхідністю забезпечити ефективне повоєнне відновлення, для чого, на думку розробників плану, ОВД має бути спрощена та вдосконалена, зроблена максимально зручною і прозорою для суб’єктів господарювання. Передбачається паралельно розроблення нового проєкту Закону «Про оцінку впливу на навколишнє середовище», а також законопроєкту щодо вдосконалення процедури ОВД, який буде компромісним для всіх зацікавлених сторін, і, на нашу думку, не відповідатиме відповідній директиві ЄС.

Реформування процедури ОВД

Впровадження ОВД в Україні із прийняттям Закону «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон) у 2017 році є чи не єдиною системною євроінтеграційною реформою у сфері охорони довкілля, проведеною Україною. Перед ухваленням Закон пройшов попередню перевірку якості Європейської комісії на відповідність і був визнаний таким, що відповідає вимогам відповідних «горизонтальних» екологічних інструментів ЄС. Запропонована законом модель ОВД була також проаналізована і отримала висновки про відповідність європейським стандартам Комітетом з дотримання Орхуської конвенції та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Таким чином, діюча модель ОВД не потребує перегляду, оскільки будь-яке її суттєве реформування нестиме ризики відхилення від європейський стандартів у сфері ОВД та участі громадськості. Точкове вдосконалення законодавства про ОВД, безумовно, є виправданим, особливо в тих її аспектах, що не регулюються відповідною директивою чи Орхуською конвенцією.

Скасування ОВД для окремих проєктів на період післявоєнного відновлення

15 березня 2022 року парламент схвалив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності у сфері довкілля та щодо цивільного захисту на період дії воєнного стану», яким з-під сфери дії Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» було виключено проведення відновлювальних робіт з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану та у відбудовний період після закінчення воєнних дій. Такі зміни прямо суперечать положенням відповідної директиви ЄС, яка дозволяє виключати зі сфери охоплення ОВД лише проекти безпосередньо пов’язані із обороною держави, чи ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій і лише за умови, коли застосування ОВД щодо таких проектів негативно впливатиме на досягнення цілей таких проектів. Реагуючи на ці зміни Делегація ЄС в України, зазначила, що Україна повинна уникати будь-яких відхилень від застосування законодавства про ОВД, а якщо такі і робляться, вони повинні бути виваженими і обґрунтованими. Делегація ЄС висловила відповідні занепокоєння міністру охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів України та пообіцяла стежити за цим питанням у їхньому політичному діалозі з урядом України.

Очевидно, що будь-яке подальше звуження сфери застосування процедури ОВД, передбачене Планом відновлення, суперечитиме міжнародним стандартам та міжнародним зобов’язанням України.

Скорочення строків ОВД

На думку ЕПЛ, скорочення строків ОВД не є можливим, оскільки усі елементи процедури, передбачені у законі, випливають із міжнародних стандартів, і скорочення термінів становитиме відхилення від цих стандартів. Чинна українська процедура ОВД вже зараз за часовими рамками є чи не найкоротшою серед усіх національних процедур, заснованих на стандартах відповідної директиви ЄС. Більше того, українська модель не передбачає такої обов’язкової складової, як консультації із зацікавленими органами (до прикладу, Держводагентство, МОЗ), таким чином для повної відповідності Директиві національна процедура має бути продовжена у строках на період таких консультацій, а не скорочена.

Впровадження нового більш функціонального Реєстру з ОВД, інтегрованого з Єдиним порталом державних послуг ДІЯ

ЕПЛ цілком підтримує пропозицію щодо надання громадськості технічної можливості для подання зауважень і пропозицій під час громадського обговорення у процедурі ОВД через технічні засоби Реєстру. Разом з тим, для цього немає необхідності третій раз витрачати бюджетні та донорські кошти на розробку нового Реєстру з ОВД. Більше того, сумнівним видається ідея інтеграції Реєстру з ОВД із Єдиним порталом державних послуг ДІЯ, оскільки технічні особливості ДІЇ не є оптимальними для потреб процедури ОВД. По-перше, ДІЯ спрямована на фізичних осіб, в той час коли ключовими учасниками процедури ОВД є суб’єкти господарювання. По-друге, ДІЯ не розрахована на підтримку складних процедур, таких як ОВД, яка передбачає поступове внесення до системи документів різними учасниками процедури. Крім того, е-ідентифікація та автентифікація користувачів у ДІЇ в частині участі громадськості у процедурі може бути проблематичною з точки зору відповідності вимогам Орхуської конвенції.

Напрямок 3: Збалансоване використання природних ресурсів в умовах підвищеного попиту і обмежених пропозицій

1. У напрямку під номером 3 в частині «Стан реалізації програмних документів» вказано, що збереження і раціональне використання природних ресурсів забезпечується за рахунок виконання таких правових актів: Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» № 2697-VIII від 28.02.2019 р.; Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року» № 3268-VI від 21.04.2011 р.; Національної економічної стратегії на період до 2030 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 р. № 179; Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на період до 2025 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 443; Морської природоохоронної стратегії, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 р. № 1240; Державної стратегії управління лісами України до 2035 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 р. № 1777; Концепції Загальнодержавної цільової програми використання та охорони земель, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 р. № 70 та інших правових актів. Як бачимо, у цьому переліку немає жодного нормативно-правового акту, що носив би не плановий чи методологічний характер. Відповідно, немає жодного механізму гарантій, наслідків чи відповідальності за досягнення вказаних цілей.

2. У 3 напрямку на період з червня 2022 року до кінця 2022 року завданням номер 8 вказано дерегуляцію та спрощення доступу до надр зі збереженням екологічних процедур та участі громадськості у прийнятті рішень. При цьому, стратегічна ціль цього блоку збалансоване використання природних ресурсів та забезпечення їх належної якості. Яким чином розробники уявляють забезпечення збалансованості використання ресурсів надр за умови спрощення процедур доступу до них, важко уявити. Крім того, таке спрощення суперечить стратегічній цілі повоєнного відновлення, вказаній у Плані – досягнення чистого та безпечного довкілля.

3. У плані неодноразово згадується про приведення тих чи інших актів, стандартів до вимог Європейського зеленого курсу. Втім, про впровадження власне Європейського зеленого курсу мова не йде.

Напрямок 4: Збереження природних екосистем і біологічного різноманіття, відновлення та розвиток природоохоронних територій та об’єктів

1. На жаль, в Плані відновлення (Напрямок 4: Збереження природних екосистем і біологічного різноманіття, відновлення та розвиток природоохоронних територій та об’єктів) не прописано жодної конкретної цілі зі Стратегії збереження біорізноманіття Європейського Зеленого курсу. Просимо звернути увагу, що до кожної цілі розроблено низку методичних матеріалів та документів, які мають допомогти її втілити. За прогресом виконання зазначених цілей можна спостерігати на спеціальній платформі для моніторингу результатів виконання Стратегії охорони біорізноманіття – EU Biodiversity Strategy Dashboard та EU Biodiversity Strategy Actions Tracker. На жаль, в Україні поки що не створено відповідного порталу, присвяченого виконанню цілей Європейського зеленого курсу та його стратегіям. Існує сторінка Таймлайн Європейського зеленого курсу на якій зібрано посилання на основні документи ЄЗК та їх резюме, однак на ній не відстежується виконання Україною завдань ЄЗК.

2. У даних, зазначених в таблиці, не вказано конкретних кроків з реалізації плану. Не зазначено назв природоохоронних територій, які планують зробити показовими, а також не зазначено проектованих природоохоронних територій (хоча велика кількість обґрунтувань щодо створення нових територій ПЗФ була подана до Міндовкілля за останні 10 років й не створена на сьогодні).

3. У плані не зазначено чітких інституційних змін. Вказуються лише загальні цілі. Зокрема, відповідно до Стратегії збереження біорізноманіття Європейського Зеленого курсу в ЄС заплановано створення нової всеосяжної Європейської системи управління, моніторингу та нагляду за біорізноманіттям та виконанням зобов’язань щодо збереження біорізноманіття, узгоджених на національному, європейському та міжнародному рівнях. В Україні таким центром є Міндовкілля, однак його робота не може забезпечуватися належним чином на місцях, оскільки через реформу було скасовано обласні управління охорони довкілля. Система управління, моніторингу та нагляду не працює належним чином. Природоохоронна сфера знаходиться в край важкому стані. Заповідні території під загрозою знищення, постійно порушується природоохоронне законодавство, не відслідковується виконання міжнародних зобов’язань. Існує гостра потреба у відновленні органів Міндовкілля на місцях, а також реформуванні підсистем моніторингу, контролю та нагляду; створенні окремого Агентства заповідної справи або повноцінного Департаменту для реалізації державної політики у сфері розвитку та управління територіями і об’єктами природно-заповідного фонду, територіями Смарагдової мережі та збереження біорізноманіття.

4. У Стратегії збереження біорізноманіття зазначено, що, попри наявність міцної законодавчої бази із захисту довкілля в ЄС, імплементація на місцях значно відстає, що спричиняє неабиякі наслідки для біорізноманіття та призводить до значних економічних витрат. Тому, важливим завданнями є повна імплементація та виконання екологічного законодавства ЄС, а також забезпечення співпраці Європейської Комісії з державами-членами та європейськими мережами екологічних агентств, інспекторами, аудиторами, поліцією, прокурорами та суддями, підтримка ролі громадянського суспільства в якості наглядового органу за дотриманням вимог, покращення доступу до правосуддя в національних судах з екологічних питань для окремих осіб та НУО.

Окремим важливим напрямком є виконання завдань Пташиної та Оселищної Директив, а саме – завершення формування мережі Натура 2000 та ефективний менеджмент всіх її територій.

В Україні також наявна природоохоронна законодавча база, створені чіткі та прозорі механізми ОВД та СЕО, однак потрібно щоб запрацював сучасний державний екологічний контроль, щоб були створені підзаконні акти до ОВД та СЕО, досягнуто балансу між впровадженням земельної реформи та збереженням біорізноманіття, було продовжено імплементацію законодавства ЄС (зокрема, відповідно до глави 6 “Довкілля” IV розділу Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)¹.

Міндовкілля є координатором розробки Стратегії збереження біорізноманіття України до 2030 року. Стратегію буде розроблено відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950, параграф 57. Вона, в обов’язковому порядку має містити опис проблем, які обумовили її прийняття і нормативно-правових актів, що діють у відповідних сферах; аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем; стратегічні цілі та показники їх досягнення; завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей, етапи їхнього виконання, очікувані результати на кожному етапі з відображенням запланованого темпу досягнення цільових показників та орієнтовного обсягу необхідних фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів; порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації стратегії та звітування; операційний план реалізації стратегії на трирічний період.

5. У Стратегії збереження біорізноманіття наявні спеціальні підрозділи, присвячені питанням бізнесу в інтересах біорізноманіття, інвестицій, ціноутворення та оподаткування. З метою побудови інтегрованого підходу заплановані такі дії.

1. Повна інтеграція екологічних та соціальних інтересів у бізнес-стратегії.

2. Нова ініціатива щодо Сталого корпоративного управління – врахування питань прав людини та екологічних обов’язків в усіх ланцюгах економічної вартості пропорційно до розмірів підприємств.

3. Перегляд зобов’язань щодо звітності підприємств відповідно до Директиви про не фінансову звітність з метою поліпшення якості та обсягу розкриття нефінансової інформації, у тому числі щодо екологічних аспектів, таких як вплив на біорізноманіття.

4. Створення руху «Європейський бізнес за біорізноманіття». Стимулювання та усунення бар’єрів для прийняття природоохоронних рішень.

5. Фінансова підтримка інвестицій, сприятливих для біорізноманіття.

6. Відповідно до програми Invest EU, буде створена спеціальна ініціатива щодо природного капіталу та циркулярної економіки.

7. Зміни в системах оподаткування.

8. Застосування принципів «користувач платить» та «забруднювач платить».

9. Створення міжнародної ініціативи обліку природного капіталу.

10. Забезпечення виконання положень про біорізноманіття у всіх торговельних угодах, у тому числі через Головного координатора з питань дотримання торговельних зобов’язань ЄС (EU Chief Trade Enforcement Officer).

11. Запровадження законодавчих та інших заходів щодо уникнення або мінімізації появи на ринку ЄС продуктів, пов’язаних з вирубкою або деградацією лісів. Заохочення імпорту та виробничо-збутових ланцюгів, що не шкодять лісам.

12. Вжиття заходів для боротьби з незаконною торгівлею дикими тваринами. Перегляд Плану дій ЄС проти торгівлі об’єктами дикої природи.

13. Перегляд Директиви про екологічну злочинність, включаючи розширення сфери її застосування та введення конкретних положень щодо видів та рівнів кримінальних санкцій.

14. Мобілізація ініціативи «Aid for Trade».

В Україні в першу чергу потрібно збільшити фінансування природоохоронних установ, встановити контроль за використанням коштів фондів охорони довкілля, щоб вони не використовувалися на шкідливі для довкілля проєкти, а також переглянути плани фінансування програм, які містять заходи, що призведуть до погіршення стану природних комплексів, забезпечити належне фінансування дослідницьких та моніторингових програм, виділяти кошти на підготовку спеціалістів в галузі охорони довкілля. Адаптувати та впроваджувати бюджетні зміни, заплановані в Стратегії збереження біорізноманіття.

З метою зведення до мінімуму та уникнення негативних впливів на природні комплекси, зменшення конфліктів, запобігання негативних наслідків, додаткових витрат та затримок на пізньому етапі розробки проектів, потрібно проводити стратегічне планування та стратегічну екологічну оцінку, а також якісну оцінку впливу на довкілля

Коментарі до Програми відновлення «Енергетична незалежність та Зелений Курс»

1. Локалізація виробництва обладнання для ВДЕ (вітрові вежі, трансформатори, кабелі, електролізери, батареї). Використання енергії вітру загалом є екологічно дружньою технологією, “зеленою енергією”, однак, нехтуючи екологічними нормами та базовими законами функціонування природних комплексів, відбираючи ділянки для будівництва ВЕС лише за показниками вітру та простотою оформлення землевідведення, зведення ВЕС може призвести до негативних наслідків й бути загрозою для природи. Невдало обравши місце розташування ВЕС, прекрасну ідею «зеленої» енергетики можна повністю перекреслити руйнівним впливом ВЕС на дику природу. Адже порушення зазнають всі компоненти природи: геологічна будова, ґрунти, водне середовище, рослинний та тваринний світ, рельєф території, клімат, що тягне за собою порушення Законів України та міжнародних природоохоронних угод.

Зведення вітрових електростанцій має здійснюватися поза межами природоохоронних територій, охоронюваних оселищ та поза межами міграційних шляхів кажанів та птахів й ключових середовищ їхнього існування. З урахуванням природоохоронних територій та шляхів міграцій мають бути розроблені “Карти чутливості дикої природи” (“Wildlife sensitivity maps”) до функціонування ВЕС.

Ймовірність накладання факторів впливу, їхній постійний, тимчасовий та кумулятивний характер мають обов’язково бути частиною оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки. Перед зведенням вітрових електростанцій мають бути проведені ретельні дослідження впливів на природні комплекси та всі їхні компоненти. Якщо в регіоні вже наявні функціонуючі ВЕС або інші господарські комплекси має бути оцінений їхній сукупний вплив на природні комплекси та міграційні шляхи, ймовірність виникнення бар’єрного ефекту.

Потенційні наслідки будівництва ВЕС мають розглядатися в кожному конкретному випадку окремо та незалежно. Оскільки типи та ступінь впливів залежать від цілої низки факторів, унікальних для кожної території, в жодному випадку не можна результати одного дослідження екстраполювати на інші території. Дослідження має проводитися щоразу нове для кожного нового проекту зведення ВЕС.

Зведення ВЕС має бути перенесено на іншу територію, якщо:

• дослідження впливів запланованої діяльності виявило, що під час хоча б однієї із фаз реалізації проекту – будівництва, експлуатації та виведення з експлуатації – негативний вплив становитиме загрозу біорізноманіттю або матиме інші негативні для довкілля наслідки;

• негативні наслідки не можуть бути виключені або якщо існує занадто багато наукових сумнівів стосовно безпеки запланованої ВЕС;

• під час функціонування ВЕС результати післяпроєктного моніторингу виявили негативний вплив на природні комплекси та їхні компоненти.

З метою зведення до мінімуму та уникнення негативних впливів на природні комплекси потрібно проводити стратегічне планування вітроенергетики та стратегічну екологічну оцінку, використовуючи протоколи найкращої практики для вибору ділянок для проектів, здійснювати надійну оцінку впливу на довкілля, включаючи дослідження базової лінії впливів та моніторинг після будівництва. Цього можна досягнути за допомогою нижчезгаданих інструментів та процедур.

Стратегічне планування та СЕО. Стратегічне планування розвитку вітроенергетики, планів та проєктів  є ключовим в посередництві між інтересами бізнесу та вимогами до використання й охорони територій та морських акваторій, а також для  зменшення конфліктів, запобігання негативних наслідків, додаткових витрат та затримок на пізньому етапі розробки проектів, а також спільна робота всіх зацікавлених сторін (розробників, науковців, недержавних організацій).

Уникнення чутливих областей – ключовий фактор для зменшення конфліктів. З цією метою потрібно створювати карти чутливості територій до зведення ВЕС. Державним органам необхідно забезпечити проведення скоординованих та цілеспрямованих стратегічних досліджень впливів вітрових електростанцій на довкілля, а також ефективності заходів щодо пом’якшення таких впливів. На основі цих досліджень має бути розроблена схема земель, де діє заборона реалізації будь-якого проекту ВЕС.

Ця інформація має бути в широкому доступі з метою інформування розробників проектів та прийняття зважених рішень й зменшення невизначеності щодо впливу вітрової енергетики. Як частина цього регуляторні органи повинні вимагати від розробників проводити порівняльний моніторинг перед, під час та після будівництва.

Оцінка впливу на довкілля – ключовий інструмент, який дає можливість ухвалювати обґрунтовані рішення. Має проводитися професійними та компетентними науковцями. Під час ОВД для ВЕС важливо проводити базові польові дослідження тривалістю мінімум один рік, аналізувати сценарії розвитку подій, моделювати ризики та ймовірності несприятливих природних явищ, вивчати інноваційні заходи з пом’якшення впливів, а також кумулятивні ефекти ВЕС з усіма планованими або існуючими об’єктами, які можуть негативно впливати на довкілля.

Також потрібно уникати ситуацій, коли розробники розбивають великі проекти на менші, щоб уникнути вимог ОВД або зменшити пороги скринінгу.

2. Розробка газу з щільних порід, до 4,2 млрд куб.м/рік Просимо надати детальні роз’яснення які технології використовуються для видобутку газу з щільних порід. Чи ці технології є подібними до розробки сланцевого газу із застосуванням гідророзривів та низки небезпечних для довкілля хімічних речовин. Що є вкрай небезпечним для природи України.

3. Будівництво 3,5 ГВт гідроелектростанцій і насосних гідроелектростанцій. Однією з цілей Стратегії збереження біорізноманіття Зеленого курсу ЄС є відновленя щонайменше 25 000 км вільноплинних річок. В ЄС триває робота над розробкою технічних керівництв та з підтримки держав-членів ЄС щодо визначення місцезнаходження та допомоги у залученні фінансування для відновлення 25 000 км вільноплинних річок, а також щодо заходів з перегляду дозволів на водозабір та відновлення екологічних потоків. За різними даними в ЄС було розібрано 4000-5000 гребель, але лишається більше 1 мільйона перешкод на річках². Разом з тим, для досягнення доброго екологічного стану вод триває підготовка планів управління річковими басейнами (далі – ПУРБ), згідно із вимогами Водної Рамкової Директиви ЄС. Структурою ПУРБ передбачено розробку повного переліку програм (планів) для кожного району річкового басейну чи суббасейну, у тому числі заходів, спрямованих на покращення чи відновлення гідрологічного режиму та морфологічних показників у разі порушення вільної течії річок, гідравлічного зв’язку між руслами річок та їх заплавами, гідрологічних змін, модифікації морфології річок.

Просимо звернути увагу, що дана ціль не відповідає цілям зі збереження біорізноманіття, Водній рамковій директиві, суперечить ключовим тенденціям ЄС та збереженню природи.

Створення водосховищ і ставків спричинило гальмування течіі річок, внутрішньодобові коливання рівнів води, виникнення протитечій, що призводить до інтенсивного переформування русла внаслідок акумуляції̈ річкових наносів, занесення русел, утворення боковиків, перекатів, островів, перерозподілу стоку.

Водосховища є потужним фактором впливу на природні умови. З ритмом зміни рівнів води у водосховищі пов’язані коливання рівнів ґрунтових вод у зоні його впливу. Відбуваються зміни мезокліматичних умов у зв’язку з посиленням випаровування, прогрівання водної товщі, евтрофікація. Втрати води через випаровування зростають. Через посилену евтрофікацію гине рибне населення та інші водні живі організми, а послідовне вилучення води з каскаду ставків/водосховищ призводить до критичного зменшення води аж до повної її втрати у нижній течії річки або цілковитого пересихання рік.

За останні 30 років в Україні зникло більше 10 000 малих річок. Пересихають річки Товмачик та Волинка, гинуть річки Ірпінь та Буча, через зарегулювання стоку та розорювання водоохоронної зони у 2020 році майже повністю пересохла р. Остер на Чернігівщині довжиною 199 км, до цих подій у 2016 році на ній сталася катастрофа, пов’язана з проривом очисних споруд, що призвело до мору риби та забруднення всієї річки. Відбуваються негативні процеси на річках Сула, Псел, Дністер, Случ, Хомора.

У сфері “Енергетична незалежність та Зелений Курс”

Проєкт: Збільшення ядерної потужності (продовження строків експлуатації, більш високе завантаження наявних потужностей і будівництво 2+ ГВт нових блоків на Хмельницькій АЕС) Він передбачає не тільки серйозне фінансове навантаження та дуже довгосторкові результати (будівництво нових блоків) в порівнянні із іншими джерелами енергії, але і ризики для довкілля та для безпеки жителів. Захоплення військовими рф українських АЕС показало величені ризики від використання атомної енергетики, які можуть поставити під сумнів виживання цілої країни та європейського континенту. Тому, в світлі ризиків військових конфліктів із сусідом України, що не готовий полишати своїх планів щодо захоплення України, добудова нових блоків на довгострокову перспективу буде збільшувати кількість потенційних об’єктів для ядерного територизму та тримати в страху жителів України. Крім того, проблеми зі зміною клімату погіршують ситуацію із водозабезпеченням населення України, тому додаткові атомні потужності будуть забирати воду в жителів та погіршувати їх адаптаційну спроможність до змін клімату.

Розвиток секторів економіки з доданою вартістю

C/Г: Проєкт : Розвиток меліоративних систем Потрібно з обережністю такі проекти розробляти і впроваджувати, із врахуванням цілей Зеленого курсу та стратегією ЄС “Від лану до столу”, які зокрема передбачають повторне використання води, в тому числі для ірригації в сільському господарстві, використання крапельного зрошення, врахування потреби адаптації до зміни клімату та обмеженості водних ресурсів в Україні. Тому, при вирішенні питання щодо меліорації треба розглядати можливості для впровадження ефективних систем та нових способів зрошення земель, поліпшенню стану меліорованих угідь, зокрема, застосуванню водо- та енергозберігаючих екологічно безпечних режимів зрошування і водорегулювання. Згідно нових Правил щодо мінімальних вимог до повторного водокористування в сільськогосподарській іригації, які будуть чинні в ЄС з червня 2023 року, на рівні країн членів ЄС буде стимулюватися повторне викорстання води від комунальних очисних споруд для сільського господарства. Так, таке повторне використання води є можливим в першу чергу в тих регіонах, де після війни будуть відбудовані каналізаційні мережі та очисні споруди, що будуть очищати воду до європейських стандартів.

Коментарі до Програми відновлення «Відбудова чистого та захищеного середовища»

1. Відновлення та налагодження гідротехнічних об’єктів і споруд, що використовуються для задоволення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах

2. Забезпечення наукового обґрунтування комплексного перегляду еколого-економічної доцільності здійснення осушувальних меліоративних заходів з урахуванням зміни клімату та адаптації до цих змін

Осушувальні меліоративні заходи є недоцільними та вже призвели до потужних негативних наслідків для природних комплексів України. Просимо не допустити прийняття рішень щодо осушувальних меліоративних заходів. Така діяльність є неприпустимою на території України та суперечить природоохоронним цілям.

Втрата боліт. Болота грають важливу роль в регулюванні стоку річок, акумуляції вод, їх фільтрації, затримці забруднюючих речовин, накопиченні поживних речовин, є середовищем існування рідкісних видів рослин і тварин та регуляторами клімату.

В Україні зволожені та заболочені землі традиційно використовувалися як найбагатші сіножаті та пасовища, та  головним чином – для видобутку торфу як палива та добрива. Потужне осушення боліт розгорнулося після Другої Світової війни з метою збільшення продуктивності колгоспів і радгоспів. Осушення торкнулось­ практично всіх великих болотних масивів на території України.

Довготривала  політика меліорації докорінним чином змінила природні гідрологічні умови територій колишніх болотних комплексів. Лише до 1979 року було осушено 2,342 млн. га боліт і заболочених земель, що складало більше 42 % земельно-болотного фонду УРСР Осушувальна меліорація та сільськогоспвикористання осушених земель призвели до порушення водного режиму терито­рій, зниження рівня ґрунтових вод, скорочення площі боліт, критичного зменшення вологи у грунті, зростання пожежної небезпеки. Трансформація природних вод виявилася перш за все в зміні кількісних показників водного стоку. Змінилися мікро- та мезокліматичні показники територій. Наприклад, утворення островів холоду на орних землях серед лісу пізньої весни та ранньої осені через уповільнений обмін повітрям з прилеглими лісами та перегрівання поверхні ґрунту влітку й пришвидшення процесів випаровування й транспірації.

Не менш важливо і те, що осушення боліт прискорює зміни клімату через вивільнення двоокису вуглецю. У покладах торфу Євразії законсервовано третину всього обсягу органічного вуглецю світу. Рослинність боліт, відмираючи, накопичує у рештках вуглець, депонований з атмосфери завдяки процесам фотосинтезу. Через низький вміст кисню у торфовищах, процеси розкладання рослинних решток майже повністю зупинені і тому болота буквально вилучають з атмосфери і консервують в собі двоокис вуглецю – основний парниковий газ планети. Осушення боліт і торфорозробка дають зовсім протилежний ефект, адже видобутий торф спалюється а його залишки на осушених ділянках розкладаються аеробними бактеріями і врешті, накопичений тисячоліттями вуглець за лічені тижні знову опиняється в атмосфері, спричиняючи поглиблення кліматичної кризи.

Вплив осушення на водний режим та баланс відбувався не тільки на осушених землях, а й на прилеглих до них, відповідно змінювалася ширина активної зони впливу меліоративних систем на суміжні території. У результаті цього навесні 2020 року кількість вологи у ґрунті у Поліському регіоні досягла найнижчих показників за історію метеорологічних спостережень, а рівень водиу річках впав на 74 см нижче за попередній історично зафіксований мінімум. Відсутність води у болотах та річках призвела до рекордних за масштабом лісових пожеж на Поліссі, а також пилової бурі, викликаної повним пересиханням верхніх шарів ґрунту.

Частина боліт зникла або поступово зникає. Через зменшення запасів води та кліматичні зміни ці процеси пришвидшуються, процеси самовідновлення боліт відбуваються занадто повільно з високим ризиком заростання, що вимагає термінових дій з їх захисту та відновлення.

Відновлення болотних ландшафтних комплексів сприятиме: підвищенню рівня води в болотах та водотоках, рівнів ґрунтових вод на прилеглих територіях; перешкоджанню заростання боліт; покращенню мікроклімату територій, а також буде внеском в загальні процеси адаптації до змін клімату шляхом консервації вуглецю; збереженню цінних екосистем та оселищ для рідкісних видів рослин і тварин; покращенню стану лісових екосистем, адже через низький рівень ґрунтових вод все частіше спостерігаються негативні впливи на стан деревостанів та, як наслідок їх послаблення й пошкодження хворобами та шкідниками; особливо актуальним в лісових господарствах буде існування додаткових природних протипожежних водойм; збільшення запасів ґрунтових вод сприятиме веденню особистих селянських господарств. Всі перелічені наслідки матимуть позитивний соціально-економічний ефект. За результатами досліджень потрібно розробити та ухвалити комплексну програму з відновлення боліт та збільшення водності на території України.

Завдання 15. Реалізація мінімальних критеріїв, визначених в законодавстві ЄС до екологічних інспекцій

Відновлення пошкоджених та розбудова інфраструктури управління відходами відповідно до стандартів ЄС, що забезпечить не менше 40% переробки відходів, є дуже правильним завданням, проте проєкти, що пропонує Україна, не дозволять це завдання виконати через спалення відходів, які можа переробити, також курс на спалювання буде суперечити таксономії ЄС та підходам ЄС, зокрема Зеленому курсу ЄС. Спалювання відходів суперечить принципам замкненої економіки та на довготерміновий період визначить методи поводження із ТПВ.

Так, будівництво заводів з механіко-біологічної переробки ТПВ (заплановано 62 одиниці) та заводів з виробництва енергії ( заплановано 27 одиниць) фактично спрямує великий обяг відходів на спалення. Їх буде неможливо переробити.

Слід також згадати Міндовкілля, що після спалювання сміття залишається до 30 % золи, яка є небезпечною і яку не можна захороняти на полігонах для ТПВ, необхідно будувати спеціальні полігони. Також установки для спалювання сміття мають мати жорстку систему контролю за викидами, контроль діоксинів та фуранів, які в Україні не визнаються забруднюючими речовинами. Тому ми сьогодні не готові до спалювання сміття, і сміттєспалювальні заводи вже давно перестали в Європі вважатися сталими зеленими технологіями, тому і не включені в Таксономію ЄС.

Завдання 16. Застосування інструменту економічної оцінки екосистемних послуг для цілей галузевого та регіонального розвитку

Створення об’єктів управління відходами для здійснення остаточного видалення неперероблених відходів, що утворилися внаслідок військових дій.

Для виконання такого завдання, слід чітко запланувати, які саме потужності потрібні. Передбачається 4 заводи з утилізації небезпечних відходів; 4 заводи для переробки відпрацьованих нафтопродуктів, 2 заводи з оброблення відпрацьованих батарейок та акумуляторів; 12 заводів для переробки відходів руйнації. Проте, як і де будуть перероблятися відходи електричного електронного обладнання, відходи що містять озоноруйнівні речовини, відходи нафтопродуктів та олив, як будуть утилізуватися медичні відходи?

Отже, вказані коментарі свідчать, що у профільного міністерства відсутнє бачення наскрізності екологічної політики, суцільна прогалина результату роботи Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрільця щодо впровадження директив ЄС та принципів Європейського зеленого курсу. Така непрофесійна підготовка проєктів щодо відновлення України може призвести до втрати довіри в іноземних партнерів, провалу апроксимації європейського законодавства в сфері охорони природи, і втрати можливостей для фінансування зеленої відбудови України.

За час початку активних бойових дій в Україні очолюване паном Стрільцем Міністерство лише позбулося декількох особливо фахових заступників та працівників. За часів каденції пана Стрільця очолюване ним Міністерство повільно реагує на виклики, що створила для довкілля військова агресія росії, Україна не отримала допомоги від міжнародних інституцій у фіксації шкоди, завданої довкіллю, об’єкти ПЗФ, що знаходяться під окупацією, залишені сам на сам із своїми проблемами. Точкові успіхи за останні пів року, в основному, базуються на напрацюваннях команди Міндовкілля за попередні роки. Відкрите сприяння бізнесу, яке щодня демонструє пан Міністр, може призвести до втрати цінностей та невиконання своїх повноважень Міністерством, а також прискорити плани щодо ліквідації цього ЦОВВ.

Відтак, закликаємо прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля відправити у відставку Міністра Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрільця.

МБО «Екологія – Право – Людина»

ГО «Бюро екологічних розслідувань»

ГО «Українська природоохоронна група»

Мережа захисту національних інтересів «Антс»