Останніми днями темою № 1 більшості інформаційних ресурсів стала новина рішення Окружного адміністративного суду м. Києва стосовно скасування наказу1 Міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерка щодо включення лося до Червоної книги. Нагадаємо, що 19 грудня 2018 року Міністр включив лося до Червоної книги України, підписавши наказ «Про внесення змін до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ)». 27 листопада 2018 року Суд ухвалив рішення частково задовольнити адміністративний позов Всеукраїнської мисливської спілки та визнав протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України по вжиттю заходів щодо заборони полювання на лося, а також визнав протиправним та нечинним Наказ Остапа Семерака.
Так виглядає, що однією з основних підстав скасування Наказу стало те, що в обґрунтуванні Наказу не наведено наукового обґрунтування необхідності занесення виду до Червоної книги України та не зазначено чітких даних щодо чисельності популяції та її динаміки. Однією з головних причин внесення видів до Червоної книги України є достовірна інформація про скорочення чисельності видів, або скорочення площ їхніх оселищ, що може становити загрозу для подальшого існування виду. В будь-якому разі, це питання наукового дослідження, а не етики, економіки або політики. Разом з тим, у протоколі засідання Секції з питань охорони тваринного світу Національної комісії з питань ведення Червоної книги України зазначено про те, що після 2009 року дослідження стану популяції лося в Україні не проводились, і Мінприроди лише оголосило тендер на науково-дослідну роботу з «Оцінки стану популяції лося європейського в Україні та розроблення рекомендацій щодо заходів його збереження та відтворення» та зазначено про необхідність проведення моніторингу сучасного стану популяції лося європейського в Україні.2
Рішення ще не набрало законної сили, але вже викликало протистояння захисників лося та мисливців.
Одна зі сторін дискусії вимагає залишити лося європейського у Червоній книзі України і виключити його із переліків мисливських видів. Інша – наполягає на виключенні виду з Червоної книги та розраховує отримати можливість законно полювати на лося. Ситуація потребує більш комплексної оцінки, ніж просте прийняття рішення, хто правий з учасників публічної дискусії.
Чи обґрунтоване внесення лося до Червоної книги України?
Лось – один з найбільших наземних ссавців нашої фауни. Він поширений у більшості країн Європи та активно розширює свій ареал. Лось не включений у міжнародні охоронні переліки, що передбачають спільні дії держав з охорони цього виду3. Він також не є зникаючим або рідкісним видом. Водночас його м’ясо є об’єктом комерційного інтересу і тому популяція лося може суттєво скоротитись, якщо держава не контролюватиме мисливців. Охорона лося в більшості країн забезпечується засобами менеджменту та контролю на етапі визначення лімітів на полювання.
Включення лося до Червоної книги стало першим політичним рішенням природоохоронного змісту за останні роки, в основі якого не лежали висновки науковців. На жаль, ініціатори громадської кампанії не змогли зважити, яким шляхом слід просувати охорону лося в Україні.
Питанням, що потребує наукового опрацювання, є і те, що є достатньою (оптимальною) чисельністю для лося. Лось – еврибіонтна тварина, тобто така, що може мешкати в різних біотопах і, за умови перевищення природних показників чисельності, здатен негативно впливати на екосистеми. Чи відрізняється чисельність лося в Україні від інших країн? Ситуація в різних державах дуже відмінна. Наприклад, у Австрії лось винищений мисливцями повністю. В той же час, у Фінляндії, яка має вдвічі меншу за Україну площу, чисельність лося складає 75000 особин. Якщо взяти, до прикладу, чисельність лося у Рівненській області, найбільш подібній за ландшафтами до фінських, то на одиницю площі Рівненщини чисельність лося буде в 13 разів менша4.
Спеціальні дослідження профільних наукових установ, що показали б стан популяції лося, тренд чисельності та оцінили б, на скільки чисельність відрізняється від оптимальної, не проводилися.
Хто має і хто може обліковувати чисельність лося?
Що треба зробити, щоб підтримати популяцію лося в Україні? Очевидна відповідь – не допускати скорочення його чисельності. Контролювати ж чисельність будь-якого виду можна лише тоді, коли здійснюється реальний моніторинг популяції, коли щорічно збираються нові відомості з усіх регіонів про кількість особин даного виду. На жаль, моніторинг тварин в природі, тим більше такі складні завдання, як облік чисельності всієї популяції в Україні, здійснювати практично нікому. Це системна проблема, яку сьогодні не може вирішити ні Мінприроди, ні НАН України. Навіть якщо взяти лише види, занесені до Червоної книги України, то для обліку кожного з них (біля 450 видів тварин) необхідна велика кількість спеціалістів, які можуть знайти та визначити цей вид у природі. Для багатьох видів комах, інших дрібних тварин, морських видів є не більше 1-2 фахівців, які можуть достовірно розпізнати ці види. Зустрічі з багатьма червонокнижними видами відбуваються лише раз на кілька років. Інформація ж про чисельність відсутня практично для всіх видів. Для проведення повноцінного моніторингу всіх видів тварин Червоної книги, необхідно не менш кількох тисяч спеціально підготовлених фахівців, забезпечених спорядженням для роботи в польових умовах. В Україні відсутній такий штат фахівців. Лише для разового обліку того ж лося знадобиться до 10 000 підготовлених фахівців з технікою, що проведуть обліки протягом кількох днів. По цій причині, моніторинг чисельності видів Червоної книги не відбувається.
Виняток становить невелика група видів, що перебувають одночасно і у переліках Червоної книги України, і у переліках мисливських видів (зубр, видра, горностай, ведмідь, рись, тетерук та глушець). І лось. Щорічні обліки чисельності цих видів здійснюють фахівці у сфері мисливського господарства, що мають великий штат та щорічно проводять обліки мисливської фауни та готують матеріали державної статичної звітності за формою «2-тп (мисливство)» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1478-14). Завдяки таким облікам ми маємо відомості про чисельність цих видів. Все, що ми знаємо про чисельність лося, – це теж державна статистична звітність за формою “2-тп (мисливство)”. Згідно вимогам законодавства, Мінприроди, що відповідає за моніторинг рідкісних видів (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2031-12), збирає відомості від установ що здійснюють первинний облік та узагальнює їх.
Мисливці зобов’язані їх обліковувати, проте не можуть офіційно відстрілювати. Мінприроди отримує дані про чисельність від мисливців, але до відновлення його популяції не підписує лімітів на полювання. Таким чином, лише ці види є винятком, в якому дійсно проводиться моніторинг чисельності. Питанням є, на скільки правдиві дані такого обліку, на скільки такий облік є неупередженим.
Отже, що лосю зашкодить лосю, якщо 100 % своїх вимог доб’ється будь-яка з сторін нинішньої публічної дискусії:
виключення лося з Червоної книги України погіршить можливості Мінприроди до підписання «нульових лімітів» або введення мораторію на полювання;
виключення лося з переліку мисливських видів призведе до втрати контролю за його чисельністю, до припинення обліків і ведення відповідної статистичної звітності. А якщо такий контроль перестане вестись, то лось буде знищений браконьєрським шляхом, і ми навіть не знатимемо, коли це сталось.
Що робити, поки чисельність лося недостатня?
Яке рішення було б найкращим для підтримання чисельності лося? На думку екологів ЕПЛ, на державному рівні повинні бути прийняті такі рішення:
Лось повинен лишатись і серед видів Червоної книги, і серед мисливських видів. До створення Державної інспекції з охорони довкілля чисельність має обліковувати вертикаль лісового і мисливського господарства.
Міністерство екології та природних ресурсів повинно здійснювати контроль за достовірністю статистичної інформації, що подається установами, як здійснюють обліки.
Ліміти на полювання на лося Міністрові екології та природних ресурсів варто підписувати лише після проведення детальних досліджень його чисельності та розробки стратегії відновлення чисельності лося.
До підготовки такого виваженого обґрунтування слід запровадити мораторій на полювання на лося, аналогічно до запровадженого у Польщі у 2001 році5.
Державна інспекція з охорони довкілля України після її створення повинна здійснювати належний контроль за дотриманням лімітів та правил полювання на лося.
Державна інспекція з охорони довкілля України повинна передбачити в своїй структурі незалежний підрозділ, що здійснюватиме узагальнення відомостей моніторингу, замінивши в цій функції упереджених посадовців мисливської галузі, що можуть маніпулювати даним чисельності видів.
1 https://news.liga.net/society/news/ukraina_vnesla_losya_v_krasnuyu_knigu_okhota_na_nego_zapreshchena
3 Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с.
4 Поширення та чисельність лося, Alces Alces (Mammalia, Artiodactyla), в Україні на початку XXI століття / В.Н. Смаголь, Г.Г. Гаврись, А.А. Салганский-мл. // Вестник зоологии. — 2012. — Т. 46, № 2. — С. 161-166.
5 Rozporządzenie Ministra Środowiska 10/04/2001, № 488 // Dziennik Ustaw. — 2001. — № 43. — S. 3049-3050.