28 грудня 2020 року Кабінет Міністрів України своїми розпорядженнями затвердив тексти та погодив підписання семи угод про розподіл продукції (УРП) для видобутку вуглеводнів в Україні. А саме:
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Іванівська, між Державою Україна та акціонерним товариством “Укргазвидобування”, розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1648-р
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Бузівська, між Державою Україна та акціонерним товариством “Укргазвидобування”, розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1647-р
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Балаклійська, між Державою Україна та акціонерним товариством “Укргазвидобування”, розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1655-р
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Зінківська, між Державою Україна та компанією “Ойл Енд Гез Оверсіз Трейдинг БіВі” (Oil&Gas oversеas trading B. V.) і товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогазексплуатація”, розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1658-р
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Софіївська, між Державою Україна та товариством з обмеженою відповідальністю “Гео Альянс Партнерство” і компанією “Гео Альянс Партнершіп Б. В.” (Geo Allianсе Рartnership B. V.), розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1656-р
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Угнівська, між Державою Україна та товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛ КО”, розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1657-р
Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Берестянська, між Державою Україна та акціонерним товариством “Укргазвидобування”, розпорядження КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1654-р
Ба більше, лише одна із семи угод пройшла оцінку впливу на довкілля, як цього вимагають міжнародні зобов’язання України в рамках Енергетичного співтовариства та Угоди про Асоціацію із ЄС. Мова іде про Угоду щодо Угнівської ділянки ТОВ “ВЕЛЛ КО”1 http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-4255. Лише вона наприкінці 2019 року отримала позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля.
Нагадаємо, що до грудня 2019 року проекти угод про розподіл продукції повинні були проходити оцінку впливу на довкілля, але зацікавлені особи змогли пролобіювати відповідні зміни та вилучили це положення із статті 11 Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Завдяки законопроекту «про бурштин» тепер у статті під назвою «Реєстрація та узгодження проекту угоди про розподіл продукції» міститься дивна норма про те, що під час виконання угоди про розподіл продукції провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”, дозволяється виключно після здійснення такої оцінки. Хоч би у правильне місце в законі його вставили…
Але проблема тут, на жаль, глибша. На сьогодні, для проектів, що реалізуються на підставі угод про розподіл продукції, проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД) відкладається на стадію реалізації таких угод. На стадію, коли її результати та екологічні умови, сформовані в ході ОВД, вже жодним чином не впливатимуть ні на рішення сторін про її укладення, ні на умови УРП, а відповідно і на зобов’язання інвестора. В той же час, згідно із Директивою № 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище та Конвенцією про оцінку впливу на довкілля в транскордонному контексті ОВД має проводитися до прийняття рішення, яким дозволяється реалізація екологічно небезпечної діяльності.
Для масштабних і складних проектів, погодженню яких передує багаторівнева послідовність політичних рішень та дозвільних документів, до яких можна віднести УРП, нормальним у європейській практиці є проведення кількох раундів екологічних оцінок. Адже екологічні міркування повинні враховуватися на усіх рівнях прийняття екологічно важливих рішень. В Україні ж ОВД в сфері УРП перенесли на фінальну стадію, чим суттєво підвищили міжнародні ризики для держави (цілком можливі порушення міжнародних зобов’язань щодо сусідніх держав в контексті транскордонної оцінки впливу) та інвестиційні ризики для надрокористувачів (адже вони не зможуть оцінити та врахувати екологічну складову аж до етапу промислового видобутку). Суттєво підвищилися і ризики судового оскарження рішень/дій державних органів і інвесторів, адже порушення екологічних прав, в тому числі, права громадськості на участь у процесі прийняття рішень, так би мовити, на лице.
Забезпечення енергетичної незалежності є безумовно важливим завданням для України. Разом з тим, не можна забувати про зобов’язання перед власними громадянами та міжнародними партнерами у сфері охорони довкілля. Досить пустої балаканини! Не можна одною рукою інтегруватися в Європейський зелений курс, а другою видобувати викопне паливо та іще й закривати очі на екологічні наслідки такої діяльності.
За детальною інформацією звертайтеся:
Єлизавета Алексєєва,
керівник інформаційно-аналітичного відділу
МБО «Екологія-Право-Людина»
1 http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-4255