Російська агресія — це війна проти українського народу й української природи. Війна на тотальне винищення і виснаження. Якщо ми, люди, ще можемо оборонятися, то довкілля лишається німою жертвою: воно не буде свідчити в Міжнародному суді.
Як російська агресія впливає на глобальну екологію, під час панельної дискусії на 30-му Lviv BookForum поспілкувалися:
— Анатолій Павелко, провідний юрист із 20-річним досвідом природоохоронних та екологічних проєктів, військовослужбовець ЗСУ;
— Саша Довжик, письменниця, дослідниця культури;
— Ребекка Солніт, історикиня, письменниця, співредакторка антології Not Too Late: Changing the Climate Story from Despair to Possibility;
— Тамара Гундорова, літературознавиця і культурологиня, авторка монографії «Післячорнобильська бібліотека»;
— Філіп Сендс, практик-адвокат у Matrix Chambers і професор права в Університетському коледжі Лондона.
Запис дискусії можна переглянути на YouTube.
Мета росіян — завдати нам непоправної шкоди. Природа є однією із жертв цієї війни прямо чи опосередковано. Уперше військовими цілями стали об’єкти атомної інфраструктури. Чорнобильська зона відчуження перебувала в російській окупації місяць, а Запорізька АЕС перебуває і досі. Окрім цього, РФ несе відповідальність перед планетою за руйнування Каховської ГЕС, підрив якої спустошив цілі локальні екосистеми на півдні України.
«Після Другої світової війни це точно найбільш руйнівна війна для довкілля у Європі. Цілком можливо, що її наслідки навіть перевищать наслідки Другої світової», — стверджує Анатолій Павелко.
Обережно: міни
Зараз наша країна є найзамінованішою країною у світі: враховуючи мінні поля, а також снаряди, міни та ракети, які потрапили в нашу землю, не розірвалися і далі становлять потенційну небезпеку. Наразі жоден науковець чи природоохоронна організація не можуть точно сказати, скільки тварин загинуло від підриву на мінах.
«Під час деокупації виявляється, що замінування простягається на десятки кілометрів. Стає очевидно, що ворог розглядає цю землю не як об’єкт, який потрібно берегти, а винятково як територію ведення бойових дій, де можна робити все що завгодно», — вважає Павелко.
Зони бойових дій = зони екологічного напруження
Об’єктами ударів країни агресора є і хімічні заводи, і металургійні комбінати, і машинобудівні підприємства. РФ знищує склади пестицидів і агрохімікатів. Такі дії негативно впливають на цілі популяції тварин і рослин, вони гинуть. Коли військова техніка заїжджає на територію заповідного об’єкта, російські солдати не зважають ні на статус об’єкта, ні на те, що там охороняється. У них одна мета — нищити й руйнувати. Через такий тунельний погляд військові РФ рили окопи в Чорнобильській зоні відчуження.
«Здавалося б — сучасні знання і просто здоровий глузд не дадуть росіянам окопатися в Зоні відчуження. Зрозуміло ж, що треба триматися якнайдалі. Натомість вони розграбували ЧАЕС, а дослідження, які там постійно проводились, зупинили. Це також несло певні ризики, адже дослідження дозволяли контролювати поставарійний стан станції та попереджати екологічні ексцеси», — говорить Анатолій Павелко.
«Кліматична боротьба — це боротьба за демократичні цінності. Клімат просто вимагає, щоб ми його берегли, тому маємо швидко перейти від викопних ресурсів до відновлювальних джерел енергії. Але Путін не тільки розраховує на слабкість українського народу, а й на слабкість європейської спільноти, яка є залежною від російських викопних копалин і природних ресурсів», — зазначає Ребекка Солніт.
Каховська ГЕС
Однозначно є екоцидом — руйнування греблі Каховської гідроелектростанції, вважає Павелко. Це вже має негативні екологічні наслідки для всього регіону: пряма загибель людей, проблеми з водою, нищення цінних природних об’єктів у пониззі Дніпра. Дати повну експертну оцінку наслідкам катастрофи досі неможливо: на лівому березі Дніпра досі перебувають російські військові, які обстрілюють виходи екологів.
Ландшафт
Ландшафт є частиною культурної спадщини України, яку вперто руйнує Росія. Тамара Гундорова бачить у культурному нищенні імперіалістичний настрій цієї війни: Путін ще із самого початку оголосив, що Україна не має ні історії, ні своєї культури. Тож основна ідея — стерти нашу історичну пам’ять.
«Росіяни становлять небезпеку не лише для українців, а і для людства. Вона маніпулює ядерними загрозами, показує, що не має стоп-кранів, коли йдеться про руйнування», — говорить Тамара Гундорова.
Як порахувати відшкодування
Флора, фауна, атмосфера, ґрунти — усе це стало жертвами російського вторгнення. Юрист Анатолій Павелко радить фіксувати всю шкоду, яка завдається росіянами. Потім це стане цінними матеріалами для оцінки руйнувань та відшкодувань. Підходів до вирахування компенсації є кілька. Наприклад, скільки потрібно грошей, щоб очистити ґрунт, скільки сільськогосподарської продукції втрачено в результаті невикористання або недовикористання земель.
«Це не лише компенсація українцям, а й застереження на майбутнє. Агресор має знати, що за будь-які дії, які підривають світовий порядок, доведеться платити», — говорить Павелко.
Філіп Сендс зазначає, що сучасне міжнародне право напряму не працює з темою довкілля. І це велика прогалина: шкода середовищу є поза правовою дискусією, а відтак поза класифікацією воєнних злочинів. Анатолій Павелко також стверджує, що це проблема, що деякі злочини проти довкілля не підпадають під міжнародне визначення «екоцид». Наприклад, мінування територій, що становить 18–20 % площі України.
«Статут міжнародного кримінального суду створений давно й не охоплює питання екоциду, за винятком однієї ситуації — використання навколишнього середовища як інструменту війни. Але досить важко довести, що в агресора був намір саме це зробити. Тому коли настане час судів, потрібно висувати звинувачення, де у фокусі — права людини. Тобто говорити про шкоду довкіллю в контексті того, якої шкоди було завдано людині», — говорить Філіп Сендс.
Хороша новина в тому, що світ на порозі трансформації правового поля. Сендс говорить: «Поки що ми говоримо про довкілля як про інструмент впливу на людей. Але наступні покоління будуть привносити тему захисту довкілля в законодавство всіх країн і наполягати на ньому. Екологічне право зародилось після вибуху на Чорнобильській АЕС, а ця жахлива війна потягне за собою його трансформацію».
Фото надано Lviv BookForum
