Директива направлена на захист довкілля та здоров’я людей шляхом запобігання або зменшення негативного впливу від генерації відходів електричного та електронного обладнання (ВЕЕО), управління ними, а також зменшення загальних наслідків використання ресурсів.
Предмет та сфера застосування
Ця Директива застосовується з 13 серпня 2012 р. по 14 серпня 2018 р. до ВЕЕО, категорії якого наведені у Додатку І до Директиви. Серед них – велика та мала побутова техніка, обладнання в сфері інформаційних технологій та телекомунікацій, побутова апаратура та фотоелектричні панелі, освітлювальне обладнання, електричне та електронне обладнання (за винятком великогабаритного стаціонарного промислового обладнання), іграшки, обладнання для дозвілля і спорту, медичні прилади (за винятком всієї імплантованої та інфікованої продукції), інструменти для моніторингу та контролю, торговельні автомати.
Директива не застосовується до таких ЕЕО:
– обладнання необхідне для захисту інтересів безпеки держав-членів, в тому числі, озброєння, військове спорядженння та матеріали військового призначення для конкретних військових цілей;
– обладнання спеціально сконструйоване та встановлене як частина іншого типу обладнання (яке виключено з або не підпадає під сферу дії цієї Директиви), таке, що може виконувати свої функції тільки як частина іншого обладнання;
– лампи розжарювання.
На додаток до вказаного обладнання з 15 серпня 2018 року ця Директива не застосовуватиметься до наступного ЕЕО:
– обладнання призначене для запуску у космос;
– великі стаціонарні знаряддя виробництва;
– великі стаціонарні установки, окрім обладнання, яке сконструйоване та встановлене не як частина цих установок;
– транспортні засоби для людей та товарів, за винятком електричних двоколісних транспортних засобів не схвалених для використання;
– позашляхові самохідні транспортні засоби, які надаються виключно для професійного використання;
– обладнання спеціально сконструйоване виключно для науково-дослідницьких цілей, яке надається тільки на основі між корпоративних відносин;
– медичне обладнання та медичне обладнання для проведення діагностики у лабораторних умовах, коли передбачається, що це обладнання до кінця строку експлуатації буде інфекційним, а також активні медичні прилади для імплантації.
Вимоги до дизайну продукції
Директива зобов’язує держав-членів сприяти співпраці між виробниками й переробними підприємствами та заходам з промоції такого дизайну й виробництва ЕЕО, яке полегшить повторне використання, демонтаж та утилізацію ВЕЕО, їхніх компонентів й матеріалів. В цьому контексті держави-члени мають вжити належних заходів для застосування вимог до екодизайну встановлених в рамках Директиви 2009/125/ЄС, які спрощують повторне використання та оброблення ВЕЕО, забезпечити, щоб через використання специфічних рис дизайну або технологічних процесів виробники не перешкоджали повторному використанню ВЕЕО, за винятком випадків, коли специфічні риси дизайну або технологічні процеси представляють домінуючі переваги, наприклад, у відношенні захисту навколишнього середовища та/або вимог безпеки.
Одночасно встановлюються вимоги до маркування. Так, встановлюється вимога, що на ЕЕО має бути нанесений символ, який міститься у Додатку ІХ до Директиви та означає роздільне збирання – перекреслений контейнер для сміття.
Вимоги роздільного збору ВЕЕО
Директивою вимагається вжиття належних заходів для мінімізації видалення ВЕЕО у вигляді несортованих побутових відходів, щоб забезпечити правильне оброблення всіх зібраних ВЕЕО та досягти високого рівня роздільного збирання ВЕЕО, особливо, та в пріоритетному порядку, це стосується обладнання з температурним обміном, яке містить речовини, що руйнують озоновий шар та фторовані парникові гази, флюоресцентних ламп, які містять ртуть, фотоелектричних панелей та малого обладнання, яке наведено в категоріях 5 та 6 Додатку ІІІ до Директиви. Серед них: побутова апаратура, світильники, обладнання, що відтворює звук чи зображення, музикальне обладнання, електричні та електронні інструменти, іграшки, обладнання для дозвілля та спорту, медичні прилади, інструменти для моніторингу та контролю, торговельні автомати, обладнання для генерації електричного струму.
Роздільне збирання має включати:
створення систем, які б дозволяли кінцевим утримувачам та дистриб’юторам повертати такі відходи, принаймні, безкоштовно. Держави-члени повинні забезпечити наявність та доступність необхідних комплексів збору, враховуючи, зокрема, щільність населення;
при поставках нової продукції дистриб’ютори повинні забезпечити можливість повернення дистриб’юторам подібних відходів, принаймні, безкоштовно, за принципом один до одного, за умови, що старе обладнання є такого ж типу і виконує такі ж функції, як поставлене обладнання;
у магазинах роздрібної торгівлі з торговельною площею для продажу ЕЕО не менш ніж 400 м2 дистриб’ютори повинні передбачити збирання у магазині або поблизу нього, дуже маленьких ВЕЕО (розміром не більше 25 см) безкоштовно для кінцевих споживачів та без зобов’язання купити ЕЕО ідентичного типу;
– виробникам також дозволяється створювати та використовувати індивідуальні та/або колективні системи приймання ВЕЕО від приватних домогосподарств за умови, що вони відповідають цілям цієї Директиви;
– беручи до уваги національні та європейські стандарти щодо здоров’я та безпеки у поверненні деяких ВЕЕО, які представляють ризик для здоров’я та безпеки персоналу із забруднення, може бути відмовлено. Для таких ВЕЕО держави-члени повинні вживати спеціальних заходів.
Директивою встановлюються норми роздільного збору, яких мають досягнути країни-члени. Так, починаючи з 2016 року, мінімальна норма збирання становитиме 45 % від середньої ваги ЕЕО продукованого на ринок в цій державі-члені протягом трьох попередніх років. Починаючи з 2019 року, мінімальний рівень збирання, якого необхідно досягати щорічно, становитиме 65% середньої ваги ЕЕО, продукованого на ринок в конкретній державі-члені протягом трьох попередніх років, або, альтернативно, 85% ВЕЕО генерованого на території цієї країни-члена.
Належне оброблення та утилізація зібраних ВЕЕО
Директива вимагає, щоб всі зібрані ВЕЕО були належно оброблені. Належне оброблення, інше, ніж підготовка до повторного використання та операції з утилізації або перероблення, повинне, як мінімум, включати видалення всіх рідин та селективне оброблення відповідно до Додатку VII до Директиви. Наприклад, мінімальною вимогою є видалення з будь-яких роздільно зібраних ВЕЕО наступних речовин, сумішей та компонентів: конденсаторів, що містять поліхлоровані біфеніли (ПХБ) відповідно до Директиви Ради 96/59/ЄС від 16 вересня 1996 року про видалення поліхлорованих біфенілів та поліхлорованих терфенілів (ПХБ/ПХТ); компонентів, які містять ртуть, таких, як перемикачі або лампи підсвічування; азбестових відходів та компонентів, що містять азбест; хлорфторвуглеців, гідрохлорфторвуглеців або гідрофторвуглеців, вуглеводнів тощо.
Держави-члени повинні гарантувати, щоб виробники або треті сторони, що діють від їхньої особи, створили системи для забезпечення утилізації ВЕЕО з використанням найкращих доступних технологій. Системи можуть бути створені виробниками індивідуально або колективно. Держави-члени повинні забезпечити, що будь-яка організація або підприємство, які проводять збирання та оброблення, зберігають та обробляють ВЕЕО у відповідності до технічних вимог, викладених у Додатку VIII. Так, місця зберігання, в тому числі тимчасового зберігання ВЕЕО, перед обробленням мають бути облаштовані непроникаючою поверхнею у місцях, де це необхідно та забезпечено обладнання для видалення розливання, а там де необхідно, мають бути наявні відстійники та очищувачі-знежирювачі, укриття для захисту від негоди.
Місця для оброблення ВЕЕО повинні бути забезпечені:
вагами для зважування оброблених відходів;
непроникною поверхнею та водонепроникним покриттям у місцях, де це необхідно, обладнанням для видалення розливання; там де необхідно, відстійниками та очищувачами-знежирювачами;
місцем для зберігання розібраних запчастин;
контейнерами для зберігання батарейок, конденсаторів, що містять ПХБ/ПХТ та інших небезпечних відходів, таких, як радіоактивні відходи;
обладнанням для очистки води відповідно до регламентів з охорони здоров’я та навколишнього середовища.
Директивою також встановлюються вимоги до утилізації зібраних ВЕЕО в залежності від категорій ВЕЕО. Так, щодо кожної категорії ВЕЕО визначаються цільові показники утилізації та переробки. Наприклад, Директивою встановлюються з 13 серпня 2012 року до 14 серпня 2015 року такі цільові показники для ВЕЕО категорії 3 (обладнання в сфері інформаційних технологій та телекомунікацій) або 4 (побутова апаратура та фотоелектричні панелі): 75 % утилізація та 65 % перероблення.
Фінансування поводження з ВЕЕО
Для забезпечення роздільного збирання Директива вимагає встановити механізм, за яким виробники забезпечать, принаймні, фінансування збирання, оброблення, утилізації та екологічно безпечного видалення ВЕЕО їх виробництва. Виробник може обрати, чи виконувати ці зобов’язання індивідуально, чи приєднатися до колективних схем. Кожний виробник, випускаючи продукцію на ринок, має надати гарантію, яка показує, що управління всіма відходами буде фінансуватися. Гарантія може мати форму участі виробника у відповідних схемах фінансування поводження з ВЕЕО, договору страхування діяльності з утилізації або заблокованого банківського рахунку.
Інформація для користувачів
Директива вимагає гарантувати, що користувачам ЕЕО приватних домогосподарств буде надана необхідна інформація з таких питань:
вимога не розміщати ВЕЕО разом із несортованими побутовими відходами, а натомість збирати ВЕЕО окремо;
інформація про доступні їм системи повернення та збирання, сприяння координації інформації про доступні пункти збирання незалежно від того, які виробники або інші оператори їх створили;
роль користувачів та їх внесок у повторне використання, перероблення та утилізацію ВЕЕО;
потенційний вплив на навколишнє середовище та людське здоров’я в результаті наявності в ЕЕО небезпечних речовин;
значення символу роздільного збирання зображеного у Додатку IX до Директиви.
Контроль, реєстрація, інформаційна звітність
Держави-члени повинні забезпечити отримання дозволів від компетентних органів, згідно із Статтею 23 Директиви 2008/98/ЄC, будь-якою організацією або підприємством, які виконують операції з оброблення.
Держави-члени повинні скласти реєстр виробників, в тому числі виробників, які постачають ЕЕО через дистанційні канали збуту. Цей реєстр буде використовуватися для моніторингу відповідності вимогам цієї Директиви. У цей реєстр кожний виробник має право та зобов’язаний вносити всю актуальну інформацію щодо випуску ЕЕО на ринок, збирання ВЕЕО, їх оброблення та утилізації.
Держави-члени повинні збирати інформацію щорічно, в тому числі робити обґрунтовану оцінку про кількість та категорії ЕЕО продукованого на їхні ринки, відходи ЕЕО (на основі ваги), зібрані всіма шляхами, підготовлені до повторного використання, перероблені та утилізовані на території даної держави-члена, а також роздільно зібрані та експортовані.
