З 2010 року почало інтенсивно розвиватися тваринництво, в тому числі і свинарство, із залученням водночас і місцевого, й іноземного капіталу. Цей вид бізнесу для національних та іноземних інвесторів є дуже привабливим. В кожній області є кілька десятків, а то й сотень тваринницьких комплексів різної потужності та поголів’я. Тільки у Львівській області налічується близько 130 свинокомплексів, проте в ЗМІ інформація про їхнє не зовсім законне та екологічно небезпечне функціонування з’являється все частіше. Жителі все частіше повстають проти таких сусідів, які годують селян не м’ясом, а викидами метану, аміаку, забруднюють воду, землю селян гноївкою, використовують погрози, насильство проти “неугодних”, звинувачуючи у рейдерських діях селян у відчаї.
Практика запуску свинокомплексів по всій Україні показує, що їхні власники не зважають на думку місцевої громади, не дотримуються проектних показників та економлять на всіх можливих технічних пристроях, установках та методах зменшення впливу свинокомплексу на довкілля та здоров’я людей. На жаль, контрольні повноваження державних контролюючих органів не створюють перешкод свинарям у зароблянні коштів, а законні можливості територіальних громад повпливати на таких представників бізнесу є обмеженими. Місцеві органи влади та місцевого самоврядування, які повинні обстоювати інтереси населення у відносинах із бізнесом, зовсім сплелися із власниками свиноферм у незрозумілих і таємних (часто корупційних) відносинах.
Золоті гори, які спочатку обіцяє інвестор місцевому населенню та головам сільрад, за рік-два обертаються на гори гноївки та екологічних проблем для всіх. Фінансові надходження від свинокомплексів “підживляють” місцеві чи державні бюджети в рази менше, ніж використовують природних ресурсів. При чому, використання таких цінних природних ресурсів, як вода, відбувається нераціонально, безконтрольно та за мізерну плату чи безоплатно. Як наслідок, із появою свинокомплексів сусідні села починають скаржитися на зниження води в колодязях селян, забруднення цієї води та неможливість задоволення їхніх власних господарсько-побутових потреб у воді.
Така розтрата води з огляду на маловоддя в низці областей на сьогодні є злочином і зі сторони власників свинарників, і зі сторони контролюючих органів та органів державної влади, що видають дозволи. Маловоддя та дефіцит води на сьогодні фіксується не лише в Тернопільській1, Івано-Франківській2, Чернівецькій3, Львівській областях, але по всій території України.4 В глобальному масштабі доступ до чистої питної води може бути в скорому часі причиною серйозних конфліктів.5
ЗМІ постійно повідомляють про незадоволення та боротьбу селян із свинарниками: на Тернопільщині в селі Ланівці жителі блокують під’їзні шляхи до ферми, на Івано-Франківщині жителі сіл Калуського та Галицького районів протестують проти функціонування свиноферм датського інвестора ТзОВ “Даноша”, жителі с. Біликів на Полтавщині влаштовують мітинги та акції проти свинарника ТзОВ “Сільські традиції”. У с.Ланівці Тернопільської області компанія “Агропродсервіс” зробила незаконні скотомогильники, отруюючи землю, воду довкола, а сморід від ферми змусив селян заблокувати діяльність свинарника.
Всі ці конфлікти виникли із компаніями, які є членами Асоціації свинарів України. Цікаво, що ця асоціація виступила із відкритим листом до Президента України з вимогою ветувати проголосований 4 жовтня 2016 року Верховною радою України проєвропейський закон “Про оцінку впливу на довкілля”. Їхніми основними претензіями є прирівняння законом впливу на довкілля від свинокомплексу закритого типу, де утримують більше 900 свиноматок, до ядерних електростанцій, нафтопереробних заводів та об’єктів виробництва у галузі чорної та кольорової металургії.6 Хочемо вказати, що такі твердження є зовсім непрофесійними та свідчать про незнання членами асоціації вимог і національного законодавства, і відповідних директив ЄС в цій сфері.
Цікаво, що тваринницькі комплекси для вирощування свиней (5 тис. голів і більше) були віднесені до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку Постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808 (п.23) та містилися в аналогічній постанові (Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку) від 1995 року №554 поряд із об’єктами атомної енергетики, нафтопереробними заводами. Тому таку класифікацію було запроваджено ще у 1995 році, а не Законом “Про оцінку впливу на довкілля”. Крім того, проекти будівництва об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (тваринницькі комплекси на 5 тис голів та більше, атомні станції, об’єкти поводження із відходами, інші) повинні були проходити державну екологічну експертизу (до 2011 року). Після вступу в силу Закону “Про регулювання містобудівної діяльності” у 2011 році екологічна експертиза проектів будівництва таких об’єктів була відмінена. З того часу проекти будівництва чи реконструкції свинокомплексів до 5 тис осіб чи більше не проходили державної екологічної експертизи. Таким чином, допустимість екологічного впливу свинокомплексів після 2011 року ніякими державними органами не оцінювалася, що і стало причиною збільшення кількості конфліктів між населенням та свинарями, збільшення кількості фактів забруднення довкілля в результаті роботи свинокомплексів.
Одним із способів попередження виникнення таких конфліктів між новими свинокомплексами та місцевими жителями, а також залучення європейських екологічно свідомих інвесторів у цю галузь має стати вступ в силу Закону “Про оцінку впливу на довкілля”. Саме цей закон покликаний зробити дозвільні процедури для запуску свинокомплексів більш прозорими, такими, що виявляють і враховують думку місцевої громади та унеможливлюють перешкоди для бізнесу зі сторони громади у майбутньому. Також цей закон покликаний попередити завдання шкоди довкіллю від майбутніх свинокомплексів, мінімізувати їхній вплив на природні ресурси.
Виникає логічне запитання – а чому свинарі, що вже експлуатують свинокомплекси, проти?
Для відповіді на це запитання хочемо подати аналіз функціонування декількох свиноферм компаній, які є членами Асоціації свинарів України.
У процесі функціонування свиноферми викидається такий ряд забруднюючих речовин: аміак, метан, сірководень, метилмеркаптан, фенол, пропіоновий альдегід, пил хутряний, оксид азоту та оксид вуглецю, діоксид сірки, сажа, тверді суспендовані частки та інші. Від самих приміщень свиноферм здійснюються викиди аміаку, сірководню, метану та метилмеркаптану. Наприклад, одна одиниця викидає 1,5 кг метану при кишковій ферментації на рік. А 1 тонна гноївки “випускає” 52м2 біогазу на рік, біля 60 % якого складає метан.
Член асоціації свинарів – ТзОВ “Сільські тардиції” (смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області) отримало висновок екологічної експертизи у 2011 році та інші дозвільні документи на проект, що передбачає реконструкцію свинокомплексу на 2500 продуктивних свиноматок із повним циклом на рік (це близько 6 тис поголів’я загальної потужності та 12 тис поголів’я річного), проте станом на 2014 рік на підприємстві утримувалося 57 тис свиней, що майже вдесятеро більше запроектованої потужності!!! Крім того, це означає, що свиноферма перевищує вдесятеро ліміти викидів, які передбачені в дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки дозвіл на викиди видавався на ту кількість свиней, яка передбачена проектною документацією. Також пропорційно утворюється більше гноївки, яку підприємство повинне було піддати чотириступеневій системі очистки. Проте, фактично підприємство таку систему не спорудило, здійснює лише сепарацію рідкого гною та накопичення рідкої фракції у біоставках (лагунах), не вносяться реагенти для зниження запаху, не здійснюється біоочистка, не проводиться знезараження стоків, що призводить до нестерпного запаху від таких лагун.
Член асоціації – ТзОВ “Даноша” також любить маніпулювати кількістю поголів’я і викидами від свинокомплексу. Так, опрацювавши документи, на підставі яких ТзОВ “Даноша” здійснює свою діяльність на території села Лани встановлено, що Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА видало дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Даний дозвіл видано на підставі документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для свинокомплексу ТзОВ “Даноша” в селі Лани. Проаналізувавши вказані документи, виявлено чимало недостовірних відомостей, які призвели до заниження реальних показників викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема метану. Серед них такі:
– Занижено рівні викидів метану від лагун в цілому по підприємству. Розраховуючи вихід біогазу за рік, проектувальник допустився помилки, вказавши, що він становить 153.153, 0 м3/рік, при обчисленні за такою формулою: 29.452,5*52. Перерахувавши цю формулу, вихід біогазу в цілому по підприємству за рік становить 1 531 530 м3/рік, а не запроектованих 153.153, 0 м3/рік.
– Метан в біогазі становить 918 918 м3/рік, а не запроектованих 91 891, 8 м3/рік.
В результаті допущених помилок, викиди метану від лагун в цілому по підприємству становлять 664, 377 т/рік, а не 66, 4377 т/рік.
Подібні помилки було нами виявлено при аналізі документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для свинокомплексу ТзОВ “Даноша” в селі Лани, Калуського району. В результаті вказаних помилок значно заниженими виявилися значення викидів метану в атмосферне повітря від двох лагун за рік, оскільки вони становлять 766, 95 т, а не запроектованих 75, 3424 т/рік. (майже вдесятеро менше).
Також дозвіл на викиди свиноферми в с. Делієве Галицького району, де розміщено також свиноферму ТзОВ “Даноша”, значно занижує викиди метану.
Але облік викидів та їхня реальна кількість – це не лише додатковий ризик для здоров’я місцевих жителів, але і основа для обрахунку екологічного податку.
Відходи свинокомплексів є наступним важливим чинником впливу на довкілля та занепокоєння сіл, що межують із свинокомплексами. Відходи утворюються постійно і можуть бути і рідкими, і твердими, при умові відділення рідкої та твердої фракції. Від цього залежать і методи зберігання, обробки та утилізації таких відходів.
1 http://gazeta1.com/index.php/sport1/80-ostanni-novini/20787-na-ternopilshchini-znikae-voda
2 http://report.if.ua/gazeta/akcent/krynyci-vzhe-ne-povni-chomu-voda-na-frankivshchyni-staye-deficytom/
3 http://vidido.ua/index.php/pogliad/article/u_selah_chernivec_koi_oblasti_-_deficit_vodi/
4 http://www.wri.org/blog/2013/12/world’s-36-most-water-stressed-countries
5 http://www.theguardian.com/environment/2014/feb/09/global-water-shortages-threat-terror-war
6 http://ua-inform.net/news/1925/
Добові норми утворення гноївки залежать від харчування свиней, від групи тварин і є визначені в ВНТП-АПК-02.05 Свинарські підприємства. Наприклад, при багатокомпонентній годівлі вологими мішанками холості свиноматки утворюють 17 кг гною щодня, а свині на відгодівлі від 7,5 кг до 17 кг. При годівлі свиней повноцінними концентрованими кормами холості свиноматки утворюють 8,8 кг гною, а свині на відгодівлі від 5 до 6,5 кг. Поводження із гноєм на свинофермах може бути різноманітним. Так, на свинофермах ТзОВ “Даноша” побудовані лагуни-гноєсховища, де застосовуються технології анаеробного зброджування гною. Після біологічного оброблення гній використовується як органічне добриво на полях.1 На свинофермі в с. Білики, Полтавської області, згідно проекту будівництва, передбачено 4-ступеневу систему очистки біологічних стоків. І стадія – механічна очистка для розділення на тверду і рідку фракції. На ІІ стадії відбувається внесення реагентів (що дає ефект зниження запаху у 2 рази), коагулянтів (для з’єднання сірководню і метилкаптану) та молочної сиворотки (для з’єднання аміаку). На ІІІ стадії відбувається біологічна очистка та біологічне знезараження на каскаді біоставків. ІV стадія передбачає фізико-хімічну доочистку. 2
Частими є випадки аварійних ситуацій у процесі поводження із гноївкою. До прикладу, попадання гноївки у навколишнє середовище, витікання на ґрунт чи у водні об’єкти в результаті розгерметизації лагун, трубопроводів тощо.
Прорив трубопроводу ТзОВ “Даноша” із витоком гноївки було зафіксовано 2 серпня 2014 р. між селами Медуха та Тустань Галицького району.3
Також у вересні 2016 року представники органів місцевого самоврядування та громадськість смт.Білики зафіксувала факт несанкціонованого використання земель селищної ради під складування гноївки ТзОВ “Сільські традиції”, а саме: біля 2,5 га землі були заповнені гноївкою. За даним фактом порушено кримінальне провадження.
Особливу категорію відходів свинокомплексів становить падіж свиней, який повинен бути належно утилізованим. В середньому, згідно даних Управління ветеринарної медицини в Галицькому районі, на свинофермі ТзОВ “Даноша” потужністю до 12000 голів за рік утворюється біля 800 голів падежу.4 Такі відходи відносяться до 4 класу небезпеки. Деякі свиноферми укладають угоди із ветсанзаводами та утилізовують падіж таким способом. Трупи загиблих тварин можуть бути джерелом небезпеки для людей, тварин, джерелом розповсюдження мух та пацюків, забруднення ґрунтів та вод. Непоодинокі випадки по Україні встановлення фактів скидання трупів свиней в лісі, ярах чи інших природних заглибленнях. Наприклад, біля села Ланівці, Тернопільської області було виявлено таке захоронення та порушено кримінальну справу за ст. 239 ККУ – забруднення або псування земель.5
1 Дані з розділу ОВНС свинокомплексу по вирощюванню свиней вагод від 30 до 100 кг ТзОВ “Даноша”
2 Дані з висновку державної екологінчої експертизи щодо матеріалів “Оцінка впливу реконструкції свинокомплексу на 2500 продуктивних свиноматок з повним циклом в смт.Білики на навколишнє середовище” від 16/30.09.2011-189 віж 1.12.2011р.
3 http://firtka.if.ua/?action=show&id=56634
4 Лист Управління ветеринарної медицини в Галицькому районі від 24.03.2015р.
5 http://zik.ua/news/2016/01/14/na_ternopilshchyni_porushyly_spravu_shchodo_nezakonnogo_zahoronennya_tush_svyney_662493
У 2015 році парламент України прийняв Закон “Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною”, яким регулюються питання поводження із гноєм, загиблими тваринами тощо. Зокрема ст.15 передбачає допустимі способи поводження із гноєм та іншими побічними продуктами тваринного походження, що належать до категорії II: 1) перероблення на органічні добрива після обов’язкового оброблення шляхом стерилізації під тиском; 2) компостування або перетворення на біогаз після оброблення шляхом стерилізації під тиском або іншими рівноцінними методами – для молока і молочних продуктів, яєць і яйцепродуктів, якщо компетентним органом не встановлено ризику поширення інфекційних хвороб; 3) оброблення шляхом стерилізації під тиском або іншими рівноцінними методами та використані для фармацевтичного, хірургічного, промислового або сільськогосподарського виробництва, крім виробництва кормів. Органічні добрива (гній) та покращувачі гумусу, утворені в результаті оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження, можуть бути розміщені на ринку і використовуватися за умови, що вони вироблені на зареєстрованих в установленому порядку потужностях (об’єктах) з оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження; утворені внаслідок перетворення побічних продуктів тваринного походження на біогаз або компост. Також закон встановлює вимоги щодо реєстрації та діяльності операторів ринку у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження, та інші вимоги.
Проте, у вересні 2016 року за сприяння Асоціації свинарів було прийнято зміни до вказаного закону, які, на думку авторів: “врятували тваринників від мільйонних втрат”. Обов’язок автоклавування гною, на думку свинарів, не вкладається у логіку виробництва. До того ж, обладнання для стерилізації коштує чимало, а це — додатковий фінансовий тиск на виробника, а також це зводить нанівець цінність гною як органічного добрива.
Для напування свиней та на інші виробничі та побутові потреби свиноферм добувається підземна вода у великій кількості в залежності від кількості поголів’я свиней. Згідно даних ВНТП-АПК-02.05 Свинарські підприємства. (таблиця 18), свиноматки можуть споживати від 25л до 60л води щодня, свині на відгодівлі 15л (ці дані включають і напування, і миття годівниць). До прикладу, на свинофермі в с. Білики Полтавської області при потужності 2500 голів свиноматок та 9500 поросяток до 35 кг водоспоживання передбачається з власних свердловин в розмірі 212430 м3 на рік. Згідно дозволу на спецводокористування, виданого ТзОВ “Даноша” для свиноферми в с. Делієве Галицького району, Івано-Франківської області, потужністю 27 700 голів свиней на рік, забір підземних вод дозволено обсягом 505,740 м2 на добу та 151 387 м3 на рік. Свинокомплексу ТзОВ “Даноша” в с. Лани Галицького району потужністю 11900 голів свиней дозволено видобувати 280м3 на добу та 80460 м3 на рік. Селяни, які живуть довкола свиноферм, часто жаліються на зникнення води в колодязях. Попри природні зміни та маловоддя, яке фіксується останнім часом, свиноферми отримують ліміти на забір води в тих кількостях, які вони хочуть. І часто та кількість води є занадто великою, в порівнянні із добовими потребами тієї кількості свиней, що знаходиться на свинофермі згідно проектних даних. Перевірки екологічних інспекцій свідчать про відсутність чи неналежну роботу засобів обліку видобутої води, неналежність обрахунку споживання підземних вод тощо. Наприклад, дозволи на спецводокористування, видані ТзОВ “Даноша”1 не передбачають обов’язку користувача втілювати оборотне та повторне використання води. Хоча світові технології наявні для повторного чи оборотного використання води на свинокомплексах. Крім того, полегшення для власників свиноферм було подаровано парламентом в грудні 2015 року через зміни до Кодексу України про надра, якими скасовано необхідність отримання дозволу на користування надрами для добування підземних вод:
“Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб. (ч.2 ст.23”)
Отож при чинному правовому регулюванні водоспоживання таких суб’єктів господарювання шанси в місцевих жителів відвоювати воду у свиней є мінімальними.
Ще один природній ресурс зазнає впливу від результатів функціонування свиноферм. Земля необхідна власникам свиноферм для утилізації своїх відходів – гноївки. І що більша свиноферма, то більше землі потрібно для удобрення. Проте існує проблема якості ґрунтів після такого удобрення, максимального об’єму гноївки, який можна вносити на гектар землі та способів внесення гноївки, що можуть тягнути за собою не тільки зниження якості ґрунтів, але і забруднення водоносних горизонтів та забруднення повітря.
Питання якості ґрунтів регулюється Законами України “Про охорону земель”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, де вказано про обов’язкову агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення – обов’язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їхнього забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами. В результаті такої паспортизації на кожне поле, земельну ділянку видається агрохімічний паспорт. Така паспортизація повинна відбуватися через кожні 5 років для орних земель і є обов’язковою для землевласників чи землекористувачів. Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов’язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, надання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву.
Перед внесенням гною в якості добрива власники свиноферм повинні провести його аналіз для визначення допустимого обсягу внесення їх у ґрунт, а також для визначення рівня забруднення токсичними речовинами і патогенними мікроорганізмами. До прикладу, гній із свиноферм “Даноша” регулярно перевіряється в Івано-Франківській філії ДУ “Держгрунтохорони” на рівень вмісту азоту, фосфору, калію, рівень кислотності. Такий гній відповідає вимогам до безпідстилкового гною і може бути внесений на поля. Занадто низькими є норми внесення на поля до 20 тонн на 1 га, що може призвести до зниження приросту врожаю, а високі норми можуть викликати забруднення довкілля. На жаль, запити нашої організації до ТзОВ “Даноша” для надання нам копій цих аналізів гною залишилися без відповіді, що наштовхує на думку про те, що компанії є що приховувати.
За інформацією ДУ “Інститут громадського здоров’я ім. Марзєєва”2 на сьогодні відсутні нормативи щодо внесення органічних добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур. Цим інститутом проводяться дослідження рідкого органічного добрива на основі гною свиней при вирощуванні сільськогосподарських культур на замовлення НВП “Глобинський свинокомплекс”. Рекомендації вказують на можливість застосування такого гною для вирощування зернових в обсягах від 2,6 тонн до 40 тонн на 1 га. Спосіб внесення – безпосередньо в ґрунт на глибину 6-12 см за допомогою культиватора та шлангової системи. Проте такі нормативи є агротехнологічними та не враховують вплив нітратного забруднення ґрунтів, на якість ґрунтових вод. Тому однією з найважливіших проблем з внесенням органічних добрив з гною свинокомплексів є дослідження поширення нітратного забруднення та його вплив на джерела децентралізованого питного водопостачання.
Тому надмірне використання гною може мати наслідком таке “удобрення” ґрунту, що призведе до нітратного забруднення, забруднення паразитами, зниження родючості землі, забруднення питних водоносних горизонтів нітратами, паразитами тощо. А як бачимо із позиції державних органів, чітких норм внесення гноївки, детального та незалежного дослідження якості гноївки не відбувається, що дозволить власникам свиноферм маніпулювати даними та безконтрольно утилізовувати відходи свиноферм на чужій землі.
Ще однією із форм зловживання законодавством свинофермами є зменшення нормативного розміру санітарно-захисної зони (СЗЗ).
На практиці часто висновки щодо зменшення розміру СЗЗ містять недостовірну інформацію про місце розміщення найближчого житлового будинку, школи, інші неточності, що дають підстави сумніватися в проведенні виїзду на місце працівниками санітарно-епідеміологічної служби (на сьогодні Держпродспоживслужби). Існують і маніпуляції із розмірами СЗЗ та потужностями ферм (кількістю поголів’я, технологічними обертами, річним оборотом поголів’я) тощо. Так, в робочому проекті відгодівельного свинокомплексу на 11,9 тис голів в с. Лани Галицького району ТзОВ “Даноша” вказано, що потужність ферми 11,9 тис голів на рік, але при підрахунку кількості постановочних місць на фермі (11880), а також кількості технологічних обертів комплексу на рік (2,5) можна зробити висновок, що за рік через дану ферму буде проходити 29750 голів (!), що відповідно тягне збільшення СЗЗ до 2км! Проте всі державні органи (в т.ч. органи СЕС) дозволили експлуатацію свиноферми такої потужності при СЗЗ лише в 500 м.
Відомчі норми технологічного проектування СВИНАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА ВНТП-АПК-02.05. в додатку В зазначають: “Орієнтований розрахунок поголів’я та потреби свиномісць для ферми вирощування і відгодівлі 12 тис. голів на рік” У таблиці 8.6. цих норм наводиться розрахунок кількості свиномісць при поголів’ї 12 ти.с голів на рік. Згідно даних таблиці, на фермі має бути 5346 свиномісць (а не 11900 голів як на фермі в с. Лани) для того, щоб річне поголів’я свиней на фермі було 12000 голів. При розрахунку бралося до уваги, що період утримання свиней на відгодівлі складав 148 днів (21 тиждень), що складає 2,5 технологічні цикли на рік.
Ще одним способом маніпуляції із поголів’ям свиней на фермі для зменшення нормативного розміру СЗЗ при розміщенні свиноферм, на яких утримуються свиноматки із приплодом, є застосування коефіцієнту для підрахунку приплоду та поросят. Так, листом від 10.06.2005 р. заступник головного державного санітарного лікаря України до всіх СЕС в областях повідомив про необхідність застосування коефіцієнту, коли 3 поросят зараховуються за 1 дорослу свиню при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Тому органи СЕС погодили розміщення свинокомплексу на 4 тис. голів свиноматок та 23700 голів поросят вагою від 7 до 30 кг в с. Делієве Галицького району, Івано-Франківської області для ТзОВ “Даноша” при СЗЗ в 500 м., посилаючись на вищезазначений лист заступника Головного державного санітарного лікаря України.
ТзОВ “Сільські традиції” також експлуатують свиноферму, на якій на сьогодні є біля 50 тис голів свиней, на віддалі 400м до найближчих будинків, на підставі висновку санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров’я України від 25.11. 2011 р. Даний висновок видавався за умови утримання до 12 тис голів свиней на рік, побудови локальних очисних споруд із чотирьохступеневою системою очистки стоків, встановлення систем біологічної очистки повітря вентиляційних отворів. Проте, цього не було зроблено компанією, і жителі опинилися в “газовій тюрмі”.
Аналіз господарської діяльності свинарів-членів Асоціації свинарів України свідчить про необхідність не тільки послаблення, але і посилення дозвільного тиску на таких суб’єктів, підвищеної уваги контролюючих органів до такої діяльності та активізації місцевого населення для захисту свого права на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
Ольга Мелень – Забрамна, керівник юридичного відділу ЕПЛ,
1 Дозволи, видані Департаментом екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА від 17.11.2014р., від 19.12.2013р.
2 Лист від 25.02.2016р. №22/437.
