Нещодавно Комітет з питань екологічної політики та природокористування рекомендував до голосування у першому читанні у Верховній Раді України проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності у сфері розвитку водного господарства» №7346 від 03.05.2022 (надалі – Проєкт).
У пояснювальній записці до даного Проєкту вказується, що метою його прийняття є дерегуляція господарської діяльності, що дасть можливість Україні підвищити позицію у рейтингу Doing Business.
Рейтинг Doing Business – рейтинг порівняння простоти підприємницької діяльності між країнами світу, що укладається Світовим банком на основі річних даних про якість та простоту регулювання ведення бізнесу у державах.
На думку авторів закону така простота має бути досягнена, зокрема, шляхом:
- Скасування дозволу на днопоглиблювальні роботи, окрім проведення експлуатаційного днопоглиблення.
- Скасування дозволу прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.
- Зменшення кількості погоджувальних органів та документів, необхідних для отримання дозволу на спеціальне водокористування, а також спрощення процедури припинення раніше виданих дозволів на спеціальне водокористування у разі видачі нових;
- Спрощення дозвільно–погоджувальних процедур при здійсненні господарської діяльності, наприклад, у разі здійснення повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ по підземних горизонтах.
Варто наголосити, що Проєктом передбачається виключення компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим , обласних, Київської та Севастопольської міських рад, щодо затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів.
Пропонується виключити також повноваження Кабінету Міністрів України (надалі- КМУ), щодо затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області.
КМУ позбавляється також компетенції в частині встановлення порядку видачі дозволів на проведення днопоглиблювальних робіт (крім експлуатаційного днопоглиблення), прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.
Такі зміни сприятимуть узгодженню норм Водного кодексу України із чинними положеннями законодавства про землеустрій. Зокрема, із нормами статті 186 Земельного кодексу України, п. 3 ч. 3 якої вказує серед іншого, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення). Таким чином, матиме місце налагодження системності правового регулювання даного питання.
Наступним аспектом є виключення повноваження Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів Украни , щодо видачі, анулювання, здійснення переоформлення та видачі дублікатів дозволів на проведення робіт на землях водного фонду (крім експлуатаційного днопоглиблення) у межах прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів, у внутрішніх морських водах, лиманах і територіальному морі.
Зазнають суттєвих змін і повноваження Державного агентства водних ресурсів України (надалі також – Держводагентство).
Пропонується виключення положень про видачу, анулювання, здійснення переоформлення та видачу дублікатів дозволів на проведення робіт (крім експлуатаційного днопоглиблення) на землях водного фонду (крім проведення робіт на землях водного фонду у межах прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів, у внутрішніх морських водах, лиманах і територіальному морі) , а також, видачу дозволів на спеціальне водокористування водних об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Щодо змін, які стосуються зони відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи слід зазначити, що здійснення на таких територіях будь-якої діяльності, а особливо, пов’язаної із водокористуванням має бути проведене із особливою увагою з боку держави. Це зумовлено існуванням значного ризику поширення радіоактивних речовин, ураження ними та інших негативних впливів. Тому, рішення про скасування видачі дозволів на спеціальне водокористування у таких зонах мало б бути детально обґрунтованим не тільки із правової та екологічної точок зору, а й з безпекових мотивів.
Пояснення усунення такого повноваження може полягати у тому, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 16 Водного кодексу України , до відання Державного агентства водних ресурсів України належить видача дозволів на спеціальне водокористування. Тобто, цим пунктом Держводагентство наділяється правомочністю видавати дозволи на спецводокористування на всій території України, включно із зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як наслідок, пропонованими і Проєкті змінами не усувається необхідність в отриманні дозволу на спецводокористування у зазначених зонах і не обмежуються повноваження Державного агентства водних ресурсів України в цій частині. Прийняття таких змін матиме наслідком застосування більш загального положення Водного кодексу України до цих правовідносин.
Проєктом також пропонується закріпити за Державним агентством водних ресурсів України видачу, переоформлення та анулювання дозволів на спеціальне водокористування. Фактично, на фоні наведених вище змін, за Державним агентством водних ресурсів України закріплюється основна маса повноважень у цій дозвільній сфері.
Розробники Проєкту у пояснювальній записці вказують, що в умовах воєнного стану є необхідність запровадження прозорих і єдиних правил для всіх суб’єктів економічної діяльності. Втім, враховуючи воєнний стан, існуючі проблеми із контролем за діяльністю органів державної влади та із доступом до інформації, видається, що у цьому напрямку можуть виникати певні труднощі, навіть при консолідації повноважень у зазначеній сфері у рамках одного органу.
Крім того, слід врахувати характер таких дозволів, а саме – пряму повʼязаність останніх із довкіллям. Доцільно було б передбачити в Проєкті чи принаймні описати в пояснювальній записці , як автори бачать реалізацію гарантій збереження складових довкілля, що стосуються регульованої сфери.
Також слід розглянути пропоновані зміни, що стосуються субʼєктного складу спеціального водокористування. Пропонується вказати, що спеціальне водокористування може здійснюватись виключно юридичними особами та фізичними особами-підприємцями. Натомість, станом на зараз, чинною є норма, відповідно до якої спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами. Надалі у тексті Проєкту позиція виключення фізичної особи із списку осіб, які можуть отримати дозвіл на спеціальне водокористування розвивається у нормах про подання заяви на отримання такого дозволу.
Виникають питання, чим зумовлені такі зміни, яким чином вони сприяють реалізації мети прийняття такого Проєкту і чи не обмежують вказані правки права людини на питну воду.
Нагадуємо, що 28 липня 2010 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 64/292, яка визнала право на безпечну воду та санітарію як базове право людини, що має суттєво важливе значення для повноцінного життя та забезпечення усіх інших прав людини.
Актуальність пропонованих змін полягає у наступному. Законодавством передбачається сплата ренти за спецводокористування. Фізичні особи , відповідно до Податкового кодексу України, не сплачують рентну плану за спецводокористування. Натомість, фізичні особи-підприємці є зобов’язаними таку ренту виплачувати. Через таку відмінність у підході до стягнення ренти, фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність часто отримують дозволи на спецільне водокористування як фізичні особи і ухиляються від сплати ренти. Відповідно, виключивши фізичних осіб із тих, хто має можливість отримати дозвіл на спеціальне водокористування, усувається така можливість для зловживань. Та питання чи є такий спосіб вирішення даного питання найбільш оптимальним все ще залишається дискусійним.
Цікаво, що Міністерство охорони здоров’я України (надалі – МОЗ України) взагалі виведено із системи надання дозволів на спеціальне водокористування. Важливо, що спеціальне водокористування здійснюється, в тому числі, для задоволення лікувальних, оздоровчих потреб. Видається, що такі зміни зумовлені складовою реалізації дозвільної діяльності на практиці. Адже основна маса дозволів, що таким чином надано МОЗ України здійснюється за замовчуванням. Крім того, прийняття рішення про видачу дозволу на спецводокористування щодо цієї категорії головно залежало від наявності вод у переліку, затвердженому постановою КМУ «Про затвердження переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних» від 11 грудня 1996 року, а отже, не потребувала і не потребує спеціальних ресурсів МОЗ України.
Позитивним аспектом пропонованого Проєкту є анулювання дозволу на спеціальне водокористування у разі видачі нового дозволу на спеціальне водокористування без подання водокористувачем заяви про анулювання попереднього дозволу на спеціальне водокористування. Такі зміни дійсно дозволять спростити наявну процедуру анулювання попереднього дозволу, у разі отримання нового, а також, сприятимуть розвантаженню в цій частині адміністративний апарат уповноваженого органу.
Також слід наголосити, що зміни, пов’язані із видачею, переоформленням та анулюванням дозволів в більшості носять коректуючий характер і мають на меті гармонізацію положень, зокрема, Водного кодексу України із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що безумовно є корисним для спрощення ведення господарської діяльності в Україні.
Вказані в Проєкті дії, що пов’язані із дозволами на проведення днопоглиблювальних робіт, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду станом на зараз здійснюються не часто. Пов’язано це із певною дерегуляцією, впровадженою Законом України «Про внутрішній водний транспорт», недосконалістю постанови КМУ «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду» від 12 липня 2005 року, відсутністю необхідних переліків, тощо. Зважаючи на це, кардинального впливу на стан довкілля внаслідок прийняття даного Проєкту не передбачається.
ВИСНОВКИ
За підсумками проведеного аналізу можна вказати, що Проєктом пропонується внесення ряду гармонізуючих законодавство змін. Проєкт не позбавлений недоліків, втім видається , що напрацювання, спрямовані на дерегуляцію господарської діяльності та узгодження норм різних нормативно правових актів матимуть подальші позитивні наслідки і є потрібними для України в умовах війни та повоєнної відбудови. Хочеться наголосити, що задля досягнення зростання індексу Doing Business варто підвищувати якість правового регулювання надання дозволів та належно врегульовувати в Україні, що сприятиме принципу правової визначеності і простоти для субʼєктів господарювання. Безумовно, спрощення ведення господарської діяльності має здійснюватись без ризиків завдання наслідків, за які доведеться розплачуватись майбутнім поколінням.
