Через Міністерство довкілля, уряд Бельгії оголосив про свій намір включити злочин екоциду до Кримінального кодексу Бельгії.

Виходячи із концепції, яка вже визнана у національних кримінальних кодексах 10 країн (Грузія, Вірменія, Україна, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, В’єтнам та Франція), злочин екоциду охоплює всі незаконні дії, які призводять до масового знищення навколишнього середовища та природи у широкому розумінні.

Протягом декількох років представники громадянського суспільства закликають визнати екоцид як окремий злочин проти миру та безпеки в міжнародному праві, включивши його до спеціальної конвенції або до Римського статуту Міжнародного кримінального суду як п’ятий злочин поряд із геноцидом, злочинами проти людства, військовими злочинами та злочином агресії. Цей заклик відгукнувся федеральному міністру довкілля Бельгії Закії Хаттабі¹, яка ще 20 березня 2022 року звернулася до своїх колег, європейських міністрів, із закликом створити альянс прогресивних країн на користь включення екоциду до Римського статуту.

«Враховуючи міжнародну динаміку та щоб дати їй усі шанси на успіх, важливо, щоб держави проклали шлях для криміналізації екоциду», — заявила федеральний міністр довкілля Бельгії. «Я рада і вітаю, що Бельгія є одним із лідерів у цій галузі», – продовжує вона.

Згідно із планами уряду Бельгії, будь-яке правопорушення, яке полягає в умисному вчиненні незаконних дій, які завдають серйозної, широкомасштабної та довгострокової шкоди довкіллю, за умови усвідомлення винним, що ці дії завдають такої шкоди, буде кваліфікуватися як злочин екоциду. За цей злочин передбачено покарання 6 ступеня, яке є особливо суворим, оскільки передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 20 років.

Аналізуючи пропонований склад злочину варто звернути увагу на таке. По-перше, повторюючи ст. 55 Першого додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та ст. 8(2)(b)(iv) Римського статуту, бельгійське визначення вимагає, щоб дія завдала «серйозної, широкомасштабної та довгострокової» шкоди навколишньому середовищу. Таким чином, actus reus бельгійського визначення досить важко задовольнити, адже завдана довкіллю шкода має відповідати ознакам серйозності, широкомасштабності і довгостроковості одночасно.

По-друге, бельгійське визначення екоциду криміналізує лише протизаконні дії, які завдають шкоди довкіллю, тоді як визначення, пропоноване рядом науковців², пропонує криміналізувати як законні, так і незаконні дії, які завдають такої шкоди довкіллю. Важливо наголосити, що у прес-релізі міністерки не повідомляється, чи поширюватиметься бельгійське визначення як на дії, які є незаконними за міжнародним правом, так і за законодавством Бельгії.

Як бачимо, попри певні труднощі, прогресивні європейські держави працюють над тим, аби включити склад злочину «екоцид» до своїх кримінальних кодексів, а також, до Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Враховуючи таку тенденцію, Україні важливо, як державі, що вже має у своєму кримінальному законі склад злочину «екоцид», напрацювати механізми застосування цієї норми та демонструвати країнам-партнерам шляхи удосконалення, ефективного її використання.