Сьомого вересня 2022 року Кабмін прийняв постанову №1003, яка передбачає адміністративну реформу лісової галузі. Замість 24 обласних управлінь Держлісагентства було утворено 9 регіональних офісів лісового та мисливського господарства. Водночас, 158 нещодавно укрупнених лісогосподарських підприємств злились в єдине державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України». Координацію між центральним офісом ДП «Ліси України» та окремими філіями (колишніми лісгоспами) мають здійснювати 9 регіональних офісів. В іншій вертикалі залишилось власне Держлісагентство та його обласні підрозділи – міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства.
Активну публічну підтримку згаданої реформі висловлював голова Державного агентства лісових ресурсів України Юрій Болоховець. Також реформу підтримав очільник Міндовкілля Руслан Стрілець.
ЕПЛ вирішила проаналізувати переваги та недоліки цієї реформи з точки зору збереження лісових ресурсів та зміни ефективності управління ними.
До переваг проведеної реформи можна віднести:
Зменшення адміністративного апарату, перехід на автоматизовані та цифровізовані управлінські процеси.
Уніфікація принципів управління лісовою галуззю у регіонах.
Зменшення витрат на адміністративний персонал.
Централізація прийняття управлінських рішень має спростити отримання погоджень вже готових клопотань на створення та розширення об’єктів природно-заповідного фонду
Можливе суттєве спрощення у процесах впровадження позитивних для довкілля новацій в сфері управління лісами, за наявності політичної волі в керівництва ДП «Ліси України» – необхідність переконання одного керівника замість понад сотні.
Водночас, реформа має і низку помітних недоліків:
Недостатня обґрунтованість об’єднання лісогосподарських підприємств. Відсутні показники ефективності роботи, котрі повинні включати не лише економічні, але й екологічні показники, зважаючи на те, що ліси в Україні виконують, переважно, екологічні функції (як зазначено у Лісовому кодексі України). Така оцінка повинна було б проводитись за участі громадськості і включати, наприклад, оцінку збереження лісових масивів, природних екосистем тощо.
Збільшення витрат на підготовку земельної документації. Передача земель новим землекористувачам вимагатиме переоформлення документації на нових землекористувачів і, відповідно, величезних витрат, пов’язаних із цим. І це повторні витрати, які “вимиватимуть” кошти з державних підприємств. Крім того, є ризики, що окремі “ласі шматочки” можуть просто “загубитися” у процесі переоформлення.
Адміністративні зміни, по суті, не являють собою реформи лісової галузі, оскільки реформа вимагає на лише зміни структури управлінських і господарських ланок, але й спроб усунення існуючих проблем галузі. Зміна управлінської і господарюючої структури ( за фактом — механічне її укрупнення) до позитивних змін у галузі не призведе.
Відбір на посади керівників міжрегіональних управлінь лісового і мисливського господарства, директорів укрупнених лісгоспів відбувався непрозоро. У деяких випадках він мав ознаки підкилимних ігор, коли протягом дня-двох з’являлися повідомлення про те, що на одну і ту ж посаду призначалися різні люди. Крім того, фаховість декотрих із них викликає великі питання.
Суттєве збільшення ризику нарощування обсягів рубок головного користування у поки важкодоступних, та найбільш збережених, лісах, що не мають природоохоронного статусу. Оскільки об’єднане ДП зможе більш ефективно розпоряджатись фінансовими ресурсами, то їм буде простіше будувати нові дороги та купувати потужну лісозаготівельну техніку. Альтернативний шлях нарощування обсягів рубок – суттєве збільшення рубок догляду в монокультурних експлуатаційних лісах – є значно кращим з точки зору збереження біорізноманіття і недопущення деградації природних лісів. Але поки невідомо, який саме шлях вибере керівництво ДП «Ліси України».
Якщо керівництво об’єднаного держпідприємства вибере для себе шлях максимальної експлуатації лісових ресурсів, то про створення нових об’єктів ПЗФ на цікавих для рубок ділянках (наприклад, стиглі та перестійні дубові ялицево-букові, або вільхові ліси), доведеться забути на тривалий час.
Подальша корпоратизація лісогосподарського сектору шляхом перетворення ДП «Ліси країни» на однойменне публічне акціонерне товариство, за відсутності повноцінної комунікації з усіма зацікавленими сторонами може збільшити напругу між ініціаторами такої реформи з одного боку, та громадськістю і рядовими лісівниками – з іншого, через занепокоєння останніх щодо можливої часткової приватизації лісів.
Зважаючи на це, експертами ЕПЛ були розроблені такі рекомендації щодо усунення проблем та недоліків адмінреформи лісового господарства:
Детально пояснити суспільству всі переваги адміністративної реформи та причини, які роблять її впровадження необхідним саме під час дії в Україні воєнного стану.
Не призначати на керівні посади в ДП «Ліси України» (включаючи керівництво окремих філій), а також в апарат Держлісагентства та міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства осіб, які були фігурантами корупційних скандалів, або пов’язані з незаконними рубками (включаючи осіб, які перебувають під слідством).
Натомість призначення всіх керівників міжрегіональних управлінь лісового і мисливського господарства, а також директорів укрупнених лісгоспів має відбуватись за прозорими процедурами.
Відмова від нарощування обсягів суцільних рубок головного користування та поступове скорочення їхньої частки в загальній заготівлі деревини. Натомість пріоритет має віддаватись посиленню рубок догляду в експлуатаційних лісах, перш за все у лісових культурах, а також ширшому використанню вибіркових та поступових рубок головного користування замість суцільних рубок.
Відмова від блокування створення нових об’єктів природно-заповідного фонду та сприяння створенню тих об’єктів в межах лісового фонду, по яких вже були готові наукові обґрунтування на момент утворення ДП «Ліси України».
Контакти:
Анатолій Павелко, провідний юрист ЕПЛ a.pavelko@epl.org.ua
Богдан Кученко, еколог ЕПЛ b.kuchenko@epl.org.ua